Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.09.2018 року у справі №202/7506/14

Постанова

Іменем України

15 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 202/7506/14

провадження № 61-5965св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство «Український страховий стандарт»,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроімед»,

представники ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроімед» - ТерзаОлександр Сергійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2016 року у складі судді Скрипник О. Г. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Глущенко Н. Г., Деркач Н. М.,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року приватне акціонерне товариство «Український страховий стандарт» (далі - ПрАТ «Український страховий стандарт») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовна заява мотивована тим, що 05 вересня 2013 року між ПрАТ «Український страховий стандарт» та ОСОБА_7 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 0014-0402-0228, відповідно до умов якого останній застрахував свій автомобіль - «Deely», державний номерний знак

НОМЕР_1. 28 жовтня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів «Geely», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 та автомобілем «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2013 року винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_3 Вартість матеріального збитку, згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 16 листопада 2013 року становить 42 379,82 грн, з яких 40 776,76 грн відшкодувала страхова компанія.

Посилаючись на вказане, позивач просив суд задовольнити його вимоги та стягнути на його користь з ОСОБА_3 в порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 40 776,76 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, 18 січня 2016 року, було залучено до участі як співвідповідача - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроімед» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроімед»).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 у порядку регресу на користь ПрАТ «Український страховий стандарт» суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 40 776,76 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

08 вересня 2016 рокуОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не визначилися належним чином з характером спірних правовідносин, зокрема, не з'ясували належним чином підстав позову, чи виникли спірні правовідносини з суброгації, чи з регресу, що має важливе значення для вирішення даного спору.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

01 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами установлено, що 05 вересня 2013 року між ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» та ОСОБА_7 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 0014-0402-0228, відповідно до умов якого останній застрахував свій автомобіль «Geely», державний номерний знак

НОМЕР_1.

28 жовтня 2013 року сталася ДТП за участю автомобілів «Geely», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, та «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто його до адміністративної відповідальності.

Висновком автотоварознавчого дослідження від 16 листопада 2013 року

№ 70/10/13 встановлено, що вартість майнової шкоди, спричиненої власнику автомобіля «Geely» становить 42 379,82 грн.

Відповідно до страхового акта від 03 січня 2014 року № 1875-1726/13

ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» сплатило ОСОБА_7 страхове відшкодування у розмірі 40 776,76 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 03 лютого 2014 року № 197.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Такими законами, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок з відшкодування шкоди не виконала.

Отже, зважаючи на викладене та на ту обставину, що позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдані збитки, - ОСОБА_3, саме положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» регулюють спірні правовідносини між сторонами.

Отже, ухвалюючи рішення у справі про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 10, 60 ЦПК України 2004 року), дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивач, виплативши страхове відшкодування набув право вимоги, що належало потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням встановлених у справі обставин, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, тому не дають підстав для скасування судового рішення у справі, яке ухвалено з дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 22 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.П. Курило