Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.01.2025 року у справі №199/8392/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 199/8392/20

провадження № 61-14549св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів Грушицького А. І., Карпенко С. О., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс»,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року під головуванням судді Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Халаджи О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання договору іпотеки припиненим,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року позивачі звернулись до суду із позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просили:

- визнати припиненим договір іпотеки № 11227522000/11227553000/3, укладений

02 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , відповідно до якого передане в іпотеку нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 ;

- зняти заборону відчуження на нерухоме майно за реєстровим номером обтяження 5767263, номер запису про іпотеку № 57672637 (спеціальний розділ) з квартири АДРЕСА_1 , зареєстровану 02 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Т. В.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що квартира належить на праві власності: ОСОБА_1 - 4/9 частка, ОСОБА_2 - 1/9 частка, та ОСОБА_4 - 4/9 частка.

02 жовтня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 уклали кредитний договір

№ 11227522000, відповідно до якого ОСОБА_5 отримав кредит в сумі

50 000 доларів США.

Також, 02 жовтня 2007 року року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11227553000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії.

02 жовтня 2007 року у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 за договорами АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали договір іпотеки № 11227522000/11227553000/3.

08 грудня 2011 року АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за вищезазначеними договорами.

07 листопада 2019 року ТОВ «Укрдебт Плюс» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір

№ 2082/К про відступлення прав вимоги по вищезазначеним договорам.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Син спадкодавця ОСОБА_1 прийняв спадщину, яка складається з 4/9 частки спірної квартири.

ОСОБА_2 , як донька спадкодавця ОСОБА_4 , відмовилась від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

На час смерті ОСОБА_5 з ним спільно проживали його мати - ОСОБА_3 та дочка - ОСОБА_6 , які згідно із статтею 1268 ЦК України прийняли спадщину.

ПАТ «Дельта Банк» стало відомо про смерть ОСОБА_5 у 2018 році під час розгляду цивільної справи № 199/4908/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючкова Т. В., про визнання договору іпотеки частково недійсним.

Згідно з відповіді Новомосковської державної нотаріальної контори, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилась.

Позивачі вважають, що вказана обставина доводить той факт, що ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебет Плюс» з кредиторською вимогою в порядку статті 1281 ЦК України до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , як спадкоємців після смерті ОСОБА_5 не звертались, що, на думку позивачів, позбавляє ТОВ «Укрдебт Плюс» права вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та припинення зобов`язання за іпотечним договором від 02 жовтня 2007 року

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Амур-Нижньодніпровський районний суду м. Дніпропетровська рішенням

від 06 грудня 2022 року, з урахуванням ухвал про виправлення описок, позов задовольнив.

Визнав припиненим договір іпотеки № 11227522000/11227553000/3, укладений

02 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , відповідно до якого передане в іпотеку нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 .

Зняв заборону відчуження на нерухоме майно за реєстровим номером обтяження 5767263, номер запису про іпотеку № 57672637 (спеціальний розділ) з квартири АДРЕСА_1 , зареєстровану 02 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Т. В.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 13 вересня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Укрдебт Плюс» залишив без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 не давали згоди на заміну боржника за кредитним договором.

Стягувач не звертався із кредиторською вимогою в порядку статті 1281 ЦК України до спадкоємців після смерті ОСОБА_5 , що позбавляє ТОВ «Укрдебт Плюс» права вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2023 року представник ТОВ «Укрдебт Плюс» адвокат Ковалевський Є. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року в якій просив оскаржені судові рішення скасувати.

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Представник заявника зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах

від 08 липня 2020 року у справі № 449/70/16, від 17 квітня 2018 року у справі

№ 522/407/15-ц.

Представник заявника зазначає, що кредитору не було відомо про смерть позичальника ОСОБА_5 , а його спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не повідомили кредитора про смерть позичальника.

Зауважує, що оскільки умовами кредитного договору не передбачено виключно обов`язку тільки позичальника повернути всю суму заборгованості за кредитним договором, а обов`язки позичальника за таким договором не є такими, що нерозривно пов`язані з особою позичальника і на підставах та у випадках, передбачених законодавством України можуть виконуватися третіми особами. Іпотекодавці, підписуючи договір іпотеки розуміли, що обов`язки позичальника можуть виконуватися не тільки безпосередньо позичальником ОСОБА_5 .

Суди не врахували, що ОСОБА_2 є солідарним боржником за зобов`язаннями про повернення кредиту в обсягах і на умовах на рівні з позичальником, оскільки рішенням у справі № 2-2279/09 з ОСОБА_2 та

ОСОБА_5 стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 501 071,49 грн.

Касаційна скарга також містить аргумент про те, що суди допустили порушення норм процесуального права, які виявились у тому, що суди ухвалили рішення щодо прав та обов`язків нового позичальника за кредитним договором ОСОБА_6 , без залучення її законного представника до участі у розгляді справи.

Також представник заявника вважає, що оскільки позивачі на час передачі своїх часток спірної квартири в іпотеку вже володіли своїми частками, а ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому позивачі пропустили позовну давність на звернення до суду.

Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 18 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська.

17 листопада 2023 року цивільна справа № 199/8392/20 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 09 січня 2025 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

Відповідно до інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 липня 2020 року № 216537363 позивачу ОСОБА_1 належать 4/9 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 . Власниками інших часток квартири є позивач ОСОБА_7 - 1/9 частка та

ОСОБА_4 - 4/9 частини.

02 жовтня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 уклали кредитний договір

№ 11227522000, згідно з яким ОСОБА_5 взяв у банку кредит в сумі 50 000 доларів США.

Також 02 жовтня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11227553000 відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії.

Відповідно до договору іпотеки № 11227522000/11227553000/3, який був укладений 02 жовтня 2007 року між іпотекодержателем АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», іпотекодавці ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , від імені якого за довіреністю, посвідченою 02 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М. М., діяла ОСОБА_2 , як майнові поручителі ОСОБА_5 , передали в іпотеку нерухоме майно - квартиру

АДРЕСА_1 , на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 перед іпотекодержателем за договорами про надання споживчого кредиту № 1227522000 та № 11227553000 від 02 жовтня 2007 року.

Означений договір посвідчений 02 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т. В. за реєстром

№ 2531.

08 грудня 2011 року АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за вищезазначеними договорами.

Відповідно до копії актового запису про смерть від 02 травня 2018 року № 392, який був наданий до суду Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану в рамках розгляду справи № 199/4908/15, яка витребувана судом для огляду судовому засіданні, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з відповіддю Відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Новомосковської міської ради, станом на день смерті ОСОБА_5 -

ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою:

АДРЕСА_2 , були зареєстровані дві особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (знята з реєстрації місця проживання 23 липня 2018 року);

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (знята з реєстрації місця проживання 29 травня 2018 року).

07 листопада 2019 року ТОВ «Укрдебт Плюс» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір

№ 2082/К про відступлення прав вимоги.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 16 серпня 2019 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1528, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .

З листа приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Піонтковської О. О. від 04 грудня 2020 року № 297/02.14 суди встановили, що на підставі заяви від 05 лютого 2020 року, ОСОБА_2 відмовилась від спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 на користь сина померлої - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкова справа

№ 10/2020 року. Свідоцтво про право на спадщину ще не видавалось.

Згідно із роз`ясненням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Піонтковської О. О., наданого ОСОБА_1 16 липня 2020 року, отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 4/9 часток квартири за адресою:

АДРЕСА_3 , які належать ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , неможливо видати у зв`язку з наявністю заборони відчуження нерухомого майна від 02 жовтня 2007 року № 5767263, на підставі договору іпотеки № 11227522000/11227553000/3.

Згідно з відповіддю відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Новомосковської міської ради, станом на день смерті ОСОБА_5 -

ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою:

АДРЕСА_2 , були зареєстровані 2 особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (знята з реєстрації місця проживання 23 липня 2018 року);

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (знята з реєстрації місця проживання 29 травня 2018 року), тому вважаються такими, що спадщину прийняли відповідно до статті 1268 ЦК України.

Відповідно до відповіді Новомосковської державної нотаріальної контори, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась.

Суди встановили, що попередньому кредитору - ПАТ «Дельта Банк» було достовірно відомо про смерть ОСОБА_5 у 2018 році під час розгляду цивільної справи

№ 199/4908/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», треті особи ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючкова Т. В., про визнання договору іпотеки частково недійсним.

Суди також встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не давали згоди на заміну боржника за кредитним договором.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За змістом статей 1218 1219 ЦК України зобов`язання боржника за договором позики не є таким, що нерозривно пов`язано з його особою.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Отже, правовідносини, що виникають між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникають між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Указані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, у нього виникає обов`язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно в межах вартості отриманого в спадщину майна. Так само кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника у разі його смерті за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника.

У постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16 (провадження № 61-25487св18), від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц (провадження № 61-44960св18) вказано, що під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника в строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі в справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Суди встановили, що представник відповідача не надав суду доказів, що стягувач звертався із кредиторською вимогою в порядку статті 1281 ЦК України до спадкоємців після смерті ОСОБА_5 , а тому дійшли висновків про те, що ТОВ «Укрдебт Плюс» позбавлене права вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Враховуючи, що порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що кредитору не було відомо про смерть позичальника ОСОБА_5 .

Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За правилами статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закон України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави припинення іпотеки визначені ЦК України та Законом України «Про іпотеку».

Так, за правилами статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов`язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов`язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Подібні за змістом норми містяться у Законі України «Про іпотеку», зокрема стаття 17 регламентує, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Також підставу для припинення застави (іпотеки) законодавець визначив у частині першій статті 523 ЦК України, відповідно до якої порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з незалежних від нього, зокрема у результаті його смерті.

Статтями 1216 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).

За змістом статті 1282 ЦК України у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна.

При цьому слід враховувати, що зобов`язання за договором іпотеки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем).

У разі отримання такої згоди правовідносини іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22).

Також у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду підтримано висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі

№ 6-18цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-206цс15, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), відповідно до яких на іпотекодавця може бути покладено обов`язок щодо належного виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності згоди іпотекодавця відповідати за нового боржника.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не давали згоди на заміну боржника за кредитним договором, колегія суддів погоджується із цілком правильними висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, оскільки за встановлених у цій справі фактичних обставин іпотека визнається припиненою.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що у цій справі позивачі звернулися з вимогою про визнання іпотечного договорів припиненими.

Закон розрізняє такі поняття як договір та зобов`язання, які виникають у тому числі на підставі договорів чи інших правочинів (пункт 1 частини другої статті 11, частина друга статті 509 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання договору. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18).

Враховуючи, що суди, встановивши фактичні обставини у справі, дійшли загалом правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, проте помилились, оскільки за обставин цієї справи припиненою визнається саме іпотека, а не визнається припиненим договір іпотеки № 11227522000/11227553000/3, тому мотивувальні та резолютивна частини рішеннь судів першої та апеляційної інстанції в цій частині підлягають зміні.

З огляду на викладене колегія суддів вважає частково прийнятними арґументи касаційної скарги.

Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 480/2365/16 де касаційний суд зазначав, що некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Встановивши підстави для визнання зобов`язання за іпотечним договором припиненим, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зняв заборону відчуження нерухомого майна, оскільки такі вимоги є похідними від припинення іпотеки.

Касаційна скарга не містить доводів щодо неправомірності зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах

від 08 липня 2020 року у справі № 449/70/16, від 17 квітня 2018 року у справі

№ 522/407/15-ц відхиляються колегією суддів, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, з урахуванням встановлених судами фактичних обставин, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах.

Щодо аргументу касаційної скарги про те, що суди недостатньо усвідомили, що ОСОБА_2 є солідарним боржником за зобов`язаннями про повернення кредиту в обсягах і на умовах на рівні з позичальником, оскільки рішенням у справі № 2-2279/09 з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 501 071,49 грн колегія суддів доходить таких висновків.

В долученої представником відповідача до матеріалів апеляційної скарги копії заочного рішення від 23 червня 2009 року у справі № 2-2279/09 вбачається, що предметом спору у цій справі був борг, який виник з підстав невиконання зобов`язання за договором споживчого кредиту від 05 грудня 2006 року

№ 11089536000.

Доказів того, що оспорюваний іпотечний договір укладався для забезпечення зобов`язання за договором споживчого кредиту від 05 грудня 2006 року

№ 11089536000 матеріали справи не містять, копія означеного заочного рішення не містить відмітки про набрання ним законної сили.

Аргумент касаційної скарги про те, що суди допустили порушення норм процесуального права, які виявились у тому, що суди ухвалили рішення щодо прав та обов`язків нового позичальника за кредитним договором ОСОБА_6 , без залучення її законного представника до участі у розгляді справи колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_6 , яка є правонаступником боржника ОСОБА_5 про порушення своїх прав не заявляла. Тим більше, як правильно вказували суди, доказів того, що стягувач звертався із кредиторською вимогою в порядку статті 1281 ЦК України до спадкоємців після смерті ОСОБА_5 відповідач не надав.

Довід касаційної скарги про те, що позивачі пропустили позовну давність на звернення до суду, оскільки позивачі на час передачі своїх часток спірної квартири в іпотеку вже володіли своїми частками, а ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається із копії актового запису про смерть від 02 травня 2018 року № 392, а із позовом позивачі звернулись 09 грудня 2020 року.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, касаційний суд доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд у частині визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором № 11227522000/11227553000/3, який був укладений 02 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , відповідно до якого передане в іпотеку нерухоме майно - квартира

АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки в іншій частини рішення суду першої інстанції, яке було залишене без змін постановою апеляційного суду, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити їх без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки оскаржувані судові рішення змінені тільки в частині наведених судами попередніх інстанцій мотивів та вирішення позовної вимоги про визнання іпотеки припиненою, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на названого заявника.

Керуючись статтями 141 406 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 06 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року, в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання договору іпотеки припиненим змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Абзац другий резолютивної частини рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року, яке залишене без змін постановою

Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року, в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання договору іпотеки припиненим змінити, визнавши припиненою іпотеку за договором іпотеки № 11227522000/11227553000/3, який був укладений 02 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , відповідно до якого в іпотеку передане нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 .

В іншій частині Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко

Судді: А. І. Грушицький

С. О. Карпенко

Є. В. Петров

В. В. Пророк