Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.11.2018 року у справі №753/15687/15
Ухвала КЦС ВП від 05.06.2018 року у справі №753/15687/15

Додаткова

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 753/15687/15-ц

провадження № 61-3752св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ»,

представники позивача: Утушкін Олександр Олександрович, Киричук Руслан Петрович, НечайРуслан Васильович,

відповідач - ОСОБА_6,

представники відповідача: ОСОБА_7, ОСОБА_8,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Литий Камінь»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до ОСОБА_6, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Литий Камінь», про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_8, на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року у складі судді Леонтюк Л. К. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Саліхова В. В., Прокопчук Н. О.,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» (далі -

ПАТ «Піреус Банк МКБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Литий Камінь» (далі - ТОВ «Литий Камінь»), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада

2016 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованість та штрафні санкції за кредитним договором від 09 лютого 2012 року WCLoan/05895 у розмірі 171 178 754,63 грн, із яких:

133 358 708,75 грн - сума заборгованості за кредитом;

32 034 183,77 грн - заборгованість за відсотками;

876 879,18 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту;

4 908 982,93 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованість та штрафні санкції за кредитним договором від 26 грудня 2012 року WCLoan/06308 у розмірі 4 015 576,90 грн, із яких:

2 700 000,00 грн - сума заборгованості за кредитом;

1 198 612,86 грн - заборгованість за відсотками;

17 753,42 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту;

99 210,61 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_8, залишено без задоволення, а заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року залишено без змін.

Під час прийняття постанови Верховного Суду від 23 травня 2018 року не було розглянуто заяву ПАТ «Піреус Банк МКБ» про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 3 частин першої, третьої статті 270 ЦК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд, розподіляючи витрати, понесені банком на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір про юридичні послуги від 22 травня 2017 року № 783-11-29-4, укладений між

ПАТ «Піреус Банк МКБ» та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «ВасильКісіль і Партнери», детальний опис послуг з кількістю витраченого часу та вартістю наданих послуг, копію виписки рахунку від 23 травня 2017 року № 27682 на суму 120 000,00 грн, меморіальний ордер від 30 травня 2017 року № 4426857 на суму 120 000,00 грн, а також копію акта приймання виконаної роботи з юридичного обслуговування ПАТ «Ріреус Банк МКБ» від 27 листопада 2017 року не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З опису робіт (наданих послуг) вбачається, що вказані послуги надавалися банку трьома адвокатами, які займалися вивченням цієї справи, зустрічалися з клієнтом для обговорення аспектів ведення справи у суді касаційної інстанції, вносили один після одного певні корективи до письмових клопотань та пояснень, тобто фактично виконували одну і ту ж саму роботу. Тому зазначені банком витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 120 тис. грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 10 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 133, 137, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Заяву публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» витрати пов'язані з оплатою правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В. М. Коротун

В. П. Курило