Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 547/758/20

провадження № 61-4415св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017», ОСОБА_2 ,

третя особа - державний реєстратор Хорольської міської ради Полтавської області Данилейко Алла Іванівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Гальонкіна С. А., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» (далі - ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест- 2017» (далі - ТОВ «Райземінвест-2017»), ОСОБА_2 та просило:

визнати недійсною угоду від 14 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі від 28 липня 2015 року, укладену між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 ;

визнати недійсним договір емфітевзису від 18 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0617;

скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Р. М. про припинення права оренди позивача щодо спірної земельної ділянки;

скасувати рішення державного реєстратора Хорольської міської ради Полтавської області Данилейко А. І. про державну реєстрацію права користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТОВ «Райземінвест-2017».

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 28 липня 2015 року уклало з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0617 строком на 7 років, який зареєстровано 18 серпня 2015. Товариство користувалося вказаною земельною ділянкою, однак до закінчення строку договору йому стало відомо, що 14 листопада 2017 року було розірвано договір оренди землі від 28 липня 2015 року з реєстрацією цього правочину 09 вересня 2019 року. Після цього 10 вересня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017» уклали договір оренди спірної земельної ділянки, який було припинено 11 грудня 2019 року, а 23 грудня 2019 року зареєстрували договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 18 грудня 2019 року.

Уповноважені посадові особи ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» не укладали угоду про дострокове припинення договору оренди від 28 липня 2015 року.

Оскільки укладення договору емфітевзису та реєстрація на підставі нього майнових прав за ТОВ «Райземінвест-2017» грубо порушує його право користування земельною ділянкою на умовах діючого договору оренди, ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

РішеннямХорольського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2022 року позов задоволено.

Визнано недійсною угоду б/н від 14 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі від 28 липня 2015 року № КРс2015/0071, укладену між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , на підставі якої було припинено речове право (право оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0617.

Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Онищенка Р. М., індексний номер 48585318 від 09 вересня 2019 року про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0617, з одночасним визнанням права оренди ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0617 на підставі договору оренди землі від 28 липня 2015 року № КРс2015/0071.

Визнано недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) б/н від 18 грудня 2019 року, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0617.

Скасовано рішення державного реєстратора Хорольської міської ради Полтавської області Данилейко А. І., індексний номер 50424572 від 23 грудня 2019 року про державну реєстрацію іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0617, з одночасним припиненням права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0617.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 як директор Виробничого підрозділу Агрофірма «Семенівська» (далі - ВП АФ «Семенівська»), який не є самостійною юридичною особою та є структурним підрозділом ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», при укладенні угоди від 14 листопада 2017 року про розірвання договору оренди земельної ділянки діяв з перевищенням повноважень, у ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» було відсутнє волевиявлення на укладення спірного правочину, тому цей договір підлягає визнанню недійсним.

ТОВ «Райземінвест-2017» було створене ОСОБА_3 в кінці 2017 року, коли він ще перебував у трудових відносинах з позивачем, тобто всупереч вимогам трудового договору ОСОБА_3 взяв участь у створенні господарського товариства - прямого конкурента позивача.

Державний реєстратор не перевірив повноваження ОСОБА_3 на підписання угоди про дострокове розірвання договору оренди землі.

Внаслідок укладення договору емфітевзису між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017» протягом строку дії договору оренди землі були порушені права ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт».

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 як добросовісний орендодавець на момент укладення з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки не знав та не міг передбачити той факт, що у директора підрозділу ОСОБА_3 відсутні повноваження на вчинення цього правочину, а тому підстави для визнання вказаного правочину недійсним, та, як наслідок, визнання недійсним договору емфітевзису відсутні.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2023 року ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року і залишити в силі рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2022 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року в справі № 906/100/17, від 12 червня 2018 року в справі № 927/976/17, від 17 липня 2018 року в справі № 915/1145/17, від 26 лютого 2019 року в справі № 925/1453/16, від 02 квітня 2019 року в справі № 904/2178/18, від 12 червня 2019 року в справі № 927/976/17, від 18 червня 2019 року в справі № 920/330/18, від 26 червня 2019 року в справі № 193/344/17, від 02 жовтня 2019 року в справі № 10/22198/17, від 22 жовтня 2019 року в справі № 911/2129/17, від 11 грудня 2019 року в справі № 220/1588/18, від 01 квітня 2020 року в справі № 522/4840/18, від 05 травня 2020 року в справі № 911/1634/19, від 23 вересня 2020 року в справі № 5477/35/18, від 09 березня 2021 року в справі № 754/5827/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

ОСОБА_4 як директор ВП АФ «Семенівська»при укладенні угоди від 14 листопада 2017 року про розірвання договору оренди земельної ділянки діяв з перевищенням повноважень, наданих йому позивачем на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року, а тому вказана угода є недійсною в силу вимог статей 203 215 ЦК України.

Достроково розірвавши договір оренди землі, ОСОБА_3 діяв у своїх інтересах як засновник ТОВ «Райземінвест-2017», оскільки у подальшому належна ОСОБА_1 земельна ділянка була передана у користування ТОВ «Райземінвест-2017» на підставі договору оренду, а пізніше - договору емфітевзису.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Хорольського районного суду Полтавської області.

24 квітня 2023 року матеріали справи № 547/758/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ТОВ «Райземінвест-2017» направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 28 липня 2015 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 передав в користування позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 5324583200:00:003:0617, площею 0,9901 га, строком на 7 років. 18 серпня 2015 року вказаний договір був зареєстрований державним реєстратором Маньківським І. І.

14 листопада 2017 року ОСОБА_1 та ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» в особі директора ВП АФ «Семенівська» Сліпаченка П. П. уклали угоду про розірвання договору оренди, яка була зареєстрована 09 вересня 2019 року.

10 вересня 2019 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Райземінвест-2017» договір оренди спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим 16 вересня 2019 року було прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Райземінвест-2017».

11 грудня 2019 року право оренди ТОВ «Райземінвсет-2017» на спірну земельну ділянку було припинено на підставі угоди про розірвання договору оренди землі. В подальшому 23 грудня 2019 року за ТОВ «Райземінвест-2017» зареєстровано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на 49 років на підставі відповідного договору від 18 грудня 2019 року, укладеного з ОСОБА_1

З журналу вхідної кореспонденції ВП АФ «Семенівська» на 2016 - 2017 роки вбачається, що будь-яких заяв від орендарів, в тому числі від ОСОБА_1 , про намір розірвати укладені договори оренди не надходило.

ВП АФ «Семенівська» станом на 2017 рік був структурним підрозділом ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та не мав статусу самостійної юридичної особи.

Довіреністю від 09 вересня 2016 року позивач уповноважив директора ВП АФ «Семенівська» Сліпаченка П. П. представляти підрозділ та інтереси товариства в державних організаціях, зокрема, з питань укладення та підписання договорів оренди землі, їх державної реєстрації. Для цього йому надано право підписувати договори оренди земельних ділянок чи земельних часток (паїв) від імені орендаря та інші будь-які документи, які пов`язані з оформленням та реєстрацією таких договорів.

Відповідно до пункту 2.2.2. трудового договору (контракту) № 2, укладеного між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_3 12 грудня 2016 року, до обов`язків директора входить організація вчасного укладання (переукладання) договорів оренди земельних ділянок з фізичними особами-орендодавцями, контроль реєстрації укладених договорів оренди землі та оформлення супутніх документів, необхідних для здійснення такої реєстрації щодо земельних ділянок, що знаходяться в користуванні Виробничого підрозділу товариства. Крім цього, директор зобов`язаний знаходити земельні ділянки з можливістю оренди товариством та сприяти укладенню договорів оренди відповідних земельних ділянок та їх реєстрації, а також організовувати збереження й ефективне використання майна та земельного банку, що знаходиться в користуванні виробничого підрозділу.

З положення «Про Виробничий підрозділ Агрофірма «Семенівська» ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» 26 грудня 2008 року, вбачається, що підрозділ у своїй діяльності підпорядкований товариству та не має права, зокрема, самостійно розривати будь-які договірні відносини.

19 грудня 2017 року ОСОБА_3 став одним із засновників ТОВ «Райземінвест-2017».

Наказом генерального директора від 04 січня 2018 ОСОБА_3 звільнено з посади директора ВП АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» за власним бажанням.

Відповідно до довідки ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» № 982 від 30 липня 2020 року на земельній ділянці з кадастровим номером 5324583200:00:003:0617 у 2017 році вирощувався цукровий буряк, у 2018 році - соняшник, у 2019 році - кукурудза.

ОСОБА_1 згідно договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0617 за період з 2017-2019 років виплачено орендну плату з вирахуванням податків в розмірі 8 337,56 грн, з яких за 2017 рік - 2 452,22 грн, за 2018 рік - 2 942,67 грн, за 2019 рік - 2 942,67 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» № 983 від 30 липня 2020 року.

З 06 вересня 2021 спірна земельна ділянка на праві власності належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу землі № 3393, а 01 грудня 2021 року ТОВ «Райземінвест-2017» та ОСОБА_2 уклали договір оренди землі, який був зареєстрований 18 грудня 2022 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12 квітня 2018 року вбачається, що за заявою ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» до реєстру внесено відомості щодо вчинення колишнім директором ВП АФ «Семенівська» ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 21 липня 2021 року в ході досудового розслідування о встановлено, що в період з січня 2018 по серпень 2020 року з користування ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» вибуло 112 земельних ділянок площею близько 600 га, які розташовані на території Криворудської сілської ради.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина третя статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частинами першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частинами першою, третьою статті 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини першої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).

Угода про розірвання договору оренди укладена та підписана від імені ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» представником ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року.

Згідно змісту довіреності від 09 вересня 2016 року товариство уповноважило ОСОБА_3 як директора відокремленого підрозділу представляти інтереси ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» шляхом укладення та підписання договорів оренди землі. Вказаною довіреністю не передбачено надання ОСОБА_3 права на розірвання таких договорів.

Ані Положення «Про виробничий підрозділ Агрофірма «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», ані посадова інструкція ОСОБА_3 таких повноважень також не передбачають.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорювана угода про розірвання договору оренди укладена ОСОБА_3 як представником юридичної особи з перевищенням повноважень.

Окрім того суди встановили, що ОСОБА_3 створив ТОВ «Райземінвест-2017» в кінці 2017 року, коли він ще перебував у трудових відносинах з позивачем, тобто всупереч вимогам пункту 6.1 трудового договору, ОСОБА_3 взяв участь у створенні господарського товариства - прямого конкурента позивача.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_3 , діючи на підставі довіреності від 02 вересня 2016 року як представник ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», уклав угоди щодо розірвання договорів оренди землі не тільки з ОСОБА_1 , а й щодо інших земельних ділянок загальною площею близько 600 га.

Таким чином, розірвання відповідачем ОСОБА_1 договору оренди землі з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», в інтересах якого діяв ОСОБА_3 , та подальше укладення договору оренди, а потім договору емфітевзису з ТОВ «Райземінвест-2017», співзасновником якого є ОСОБА_3 , вказує на укладення угод останнім у власних інтересах та інтересах ТОВ «Райземінвест-2017», з порушенням приписів частини третьої статті 238 ЦК України.

В матеріалах справи відсутні докази вчинення ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» дій, які свідчать про прийняття до виконання оспорюваної угоди про розірвання договору оренди землі. Позивач у 2018 та 2019 роках продовжував виконувати свої права та обов`язки орендаря спірної земельної ділянки (вирощувати сільськогосподарську продукцію, виплачувати орендну плату орендодавцю).

З огляду на наведені обставини, встановивши перевищення ОСОБА_3 повноважень при укладенні угоди від 17 листопада 2017 року про розірвання договору оренди з ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність волевиявлення ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» на укладення з ОСОБА_1 угоди б/н від 14 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі.

Колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного суду про добросовісність дій ОСОБА_1 при укладенні угоди про розірвання договору оренди землі, оскільки він був обізнаний про те, що ОСОБА_3 не був генеральним директором ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», діяв на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року, згідно якої він не уповноважувався на розірвання договорів оренди. Окрім того, після укладення угоди про розірвання договору оренди землі (14 листопада 2017 року) сторони до 09 вересня 2019 року не вчиняли жодних дій, спрямованих на її виконання. У цей період ОСОБА_1 приймав від ТОВ «ІПК Полтавазернопродукт» виконання зобов`язань за договором оренди № б/н від 28 липня 2015 року.

Договір емфітевзису від 18 грудня 2019 року, укладений між ТОВ «Райземінвест-2017» та ОСОБА_1 , не відповідає вимогам закону, оскільки укладений щодо земельної ділянки, право оренди ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо якої не було припинено. Договір оренди був чинним, а орендодавець отримував орендну плату від позивача у 2018 та 2019 році (з власної волі фактично виконував договір оренди).

Скасування рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) земельної ділянки ТОВ «Райземінвест-2017», здійсненого на підставі недійсного договору, є наслідком задоволення вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору та встановлення належності право оренди на земельну ділянку ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», що відповідає критерію ефективності обраного способу захисту порушених прав товариства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга задоволена, скасована постанова апеляційного суду й залишено в силі рішення суду першої інстанції, сплачений ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 16 816,00 грн підлягає стягненню на його користь з ОСОБА_1 , ТОВ «Райземінвест-2017», ОСОБА_2 по 5 605,00 грн з кожного.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» задовольнити.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2022 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017», ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» судовий збір за подання касаційної скарги по 5 605,00 грн з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов