Історія справи

Постанова

Іменем України

14 березня 2019 року

м. Київ

справа № 565/2363/17

провадження № 61-42925св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2018 року у складі судді Мануляка Ю. В. та постанову апеляційного суду Рівненської області від 01 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому просив виключити запис про ОСОБА_4 як батька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з актового запису №91 про народження ОСОБА_6, вчиненого 23 лютого 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кузнецовського міського управління юстиції у Рівненській області.

Позовна заява мотивована тим, що 05 вересня 2015 року сторони уклали шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина ОСОБА_6 Відповідач в період зачаття дитини перебувала на навчанні у місті Сарни Рівненської області, де постійно проживала, тому позивач переконаний, що він не є батьком дитини.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Рівненської області від 01 серпня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності позивачем відсутності кровного споріднення між ним та ОСОБА_6

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 01 серпня 2018 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції необґрунтовано відхилили його клопотання про призначення експертизи для спростування кровного споріднення з дитиною ОСОБА_6 та встановили обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимого доказу. Висновок експерта № 234, на підставі якого суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5.

ОСОБА_5 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 липня 2017 року.

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_6, батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим повторно.

Відповідно до частини першої статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена в шлюбі, походить від подружжя, тобто закон встановлює презумпцію шлюбного походження дитини, яка складається з презумпції материнства дружини та презумпції батьківства чоловіка.

Статтею 133 СК України визначено, щоякщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.

Згідно зі статтею 136 СК України особа, яка записана батьком дитини,відповідно до статей 122,124,126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство, зокрема, особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком.

Суди встановили, що ОСОБА_4 11 травня 2017 року звертався до суду з аналогічним позовом до ОСОБА_5 (справа № 565/2363/17) Ухвалою від 29 червня 2017 року судом задоволено клопотання позивача про призначення судової медичної (генетичної) експертизи, на вирішення якої поставлено питання, чи є ОСОБА_4 батьком малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проведення експертизи доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.

Судом першої інстанції при дослідженні матеріалів справи №565/808/17 встановлено, що в ній наявний висновок експерта щодо встановлення біологічного батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_6

Відповідно до висновку експерта №243 вірогідність підтвердження батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_6 складає величину не менш ніж 99,99%, тому біологічне батьківство доведено.

Встановивши, що висновок за результатами проведення судової медичної (генетичної) експертизи у справі № 565/808/17, відповідно до якого вірогідність підтвердження батьківства позивача відносно ОСОБА_6 складає величину не менше, ніж 99, 99%, є чинним, позивачем не доведено необхідність призначення повторної судово-медичної експертизи, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з наявністю між позивачем та дитиною кровної спорідненості.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок експерта не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень зводяться до його переоцінки та незгоди заявника із висновками судів щодо оцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 01 серпня 2018 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 01 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н.О. Антоненко

В.І. Крат