Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.07.2018 року у справі №263/7729/17

Постанова

Іменем України

14 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 263/7729/17

провадження № 61-36498св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 січня 2018 року у складі судді Томіліна О. М. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2018 року у складі суддів: Принцевської В. П., Биліни Т. І., Лопатіної М. Ю.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що з квітня 2006 року вона працювала в ПАТ «УкрСиббанк», з жовтня 2007 року була керівником відділення № 262 ПАТ «УкрСиббанк» у м. Маріуполі Донецької області. Вказувала, що протягом всього часу роботи багато разів була визнана переможцем конкурсів серед працівників банку в цілому в системі, відділення мало високий рівень доходності, проходило перевірки внутрішнього аудиту не нижчі ніж 80 %, що свідчить про достатньо високий рівень її кваліфікації, протягом всього часу нею не було допущено порушень діючого законодавства в сфері банківської діяльності та внутрішнього розпорядку. 07 листопада 2016 року з метою оптимізації торгівельної мережі, на підставі рішення правління ПАТ «УкрСиббанк» № 23/16 було прийнято рішення про закриття відділення № 262 шляхом ліквідації. На час прийняття рішення про закриття вказаного відділення у м. Маріуполі залишилось одне відділення № 431, у якому була вакансія начальника відділення з жовтня 2014 року, на вказану посаду було призначено особу з іншої системи банку, без досвіду роботи в ПАТ «УкрСиббанку». У грудні2016 року позивачем, як керівником відділення, був отриманий наказз планом заходів стосовно закриття відділення строком до 10 лютого 2017 року. Зазначала, що з лютого 2017 року вона не мала свого належним чином облаштованого робочого місця (ПК підключеного до внутрішньої мережі банку), у зв'язку з чим не мала доступу до наказів банку з метою ознайомлення з ними.

24 лютого 2017 року ОСОБА_4 отримала попередження від 06 лютого 2017 року про наступне вивільнення з 25 травня 2017 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у якому їй була запропонована вакансія, від якої вона відмовилась. Того ж дня, нею було отримано друге повідомлення від 07 лютого 2017 року з пропозицією посади начальника відділення № 294 у м. Дрогобич Львівської області, на що вона надала згоду на переведення у разі сплати банком оренди за житло, враховуючи віддаленість м. Дрогобич від м. Маріуполя. Протягом березня та квітня 2017 року інших пропозицій та повідомлень їй від відповідача не надходило. 27 березня 2017 року її безпосереднім керівником - начальником Запорізького регіонального управління ОСОБА_5 були призначені заступник начальника Запорізького регіонального управління з індивідуального бізнесу та начальник відділення № 961 у м. Запоріжжі, на ці посади були призначені співробітники банку з меншим досвідом роботи та рівнем кваліфікації. Після звернення до відділу кадрів, 05 травня 2017 року їй були запропоновані сім посад у м. Харкові, але жодна з них не відповідала її рівню кваліфікації та досвіду роботи. 25травня 2017 року вона отримала лист від 20 березня 2017 року з пропозиціями посад у відділеннях та регіонах без сплати банком оренди за житло Того ж дня їй було повідомленопро те, що останній робочий день переноситься на 29 травня 2017 року у зв'язку з неможливістю видати трудову книжку. 29 травня 2017 року їй були запропоновані вакансії у м. Запоріжжі, які також не відповідали її рівню кваліфікації та досвіду роботи, в цей же день вона отримала трудову книжку, була знайомлена з наказами про звільнення та отримала грошові кошти на свою заробітну картку, без попереднього повідомлення складу цієї суми та розрахунку, що є порушенням статті 116 КЗпП України. Вважає, що всупереч вимогам законодавства, відповідачем були запропоновані їй не всі вакансії впродовж проведення процедури скорочення з 07 листопада 2016 року по 29 травня 2017 року, чим порушено вимоги статей 40, 42, 49-2 КЗпП України.

Посилаючись на викладені обставини просила скасувати наказ ПАТ «УкрСиббанк» про звільнення від 24 травня 2017 року № 145-ВК, наказ від 25 травня 2017 року № 146-ВК та поновити її на роботі; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 травня 2017 року по день поновлення на роботі у розмірі 1 050 грн 78 коп. за кожен день, з урахуванням проведеного підвищення заробітної плати не менш ніж 10 %, що повинно складати 1 155 грн 86 коп. за кожен деньта 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, позивачу були запропоновані всі наявні на той час посади, які відповідали її кваліфікаційному рівню, досвіду роботи, та рівню відділення, яким вона керувала на момент вивільнення, проте ОСОБА_4 відмовилась від наданих пропозицій. Крім того, суд прийняв до уваги той факт, що позивач прийняла участь у акції банку за власною заявою, обов'язковою умовою якої є підтвердження про те, що штатна посада, яку клієнт обіймає в банку, підлягає скороченню та відбудеться його звільнення, внаслідок чого відбулося пільгове списання залишку заборгованості кредиту ОСОБА_4, що свідчить про відсутність наміру продовження роботи у банку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 січня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що позивачем не надано доказів того, що її звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства та не спростовано доводи відповідача, надані письмові докази щодо законного обґрунтування звільнення її з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Позивачу були запропоновані всі наявні на той час посади, які відповідали її кваліфікаційному рівню, досвіду роботи, та рівню відділення, яким вона керувала на момент звільнення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги ОСОБА_4

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення є незаконним, оскільки рішення про звільнення роботодавцем не було погоджено з профспілковим органом, членом якого вона є. Крім того, відповідачем було запропоновано не всі вакантні посади, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано в повному обсязі всі обставини дійсності скорочення штату, та не взято до уваги докази щодо прийому на роботу нових працівників після прийняття рішення про закриття відділення та скорочення чисельності штату. Докази надані відповідачем подані з порушенням строків, без обґрунтування неможливості їх подання, а докази надані позивачем досліджені судами не в повному обсязі.

(2) Позиція ПАТ «УкрСиббанк» - відповідача у справі

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» зазначило про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень. Доводи заявника про те, що її було звільнено без погодження із профспілковою організацією не були підставою позовних вимог та предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанції. Доказів про те, що позивач є членом профспілкової організації матеріали справи не містять, у банку також відсутня така інформація. Відповідачем до суду були надані належні докази того, що в банку відбулася зміна в організації праці, зокрема, повністю було ліквідовано відділення банку № 262, внаслідок чого відбулось скорочення всіх посад відділення, в тому числі посади, яку займала позивач. Відповідачем було запропоновано вакантні посади в різних містах України від яких позивач відмовилась.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди установили, що ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «УкрСиббанк» та з 20 квітня 2006 року прийнята на посаду фахівця середнього і малого бізнесу відділення № 227, згідно наказу № 152-ВК від 20 квітня 2006 року. Наказом № 317-ВК від 17 серпня 2006 року переведена на посаду фахівця 2 категорії середнього і малого бізнесу відділення № 227; наказом № 19-ВК від 17 січня 2007 року переведена на посаду фахівця 1 категорії середнього і малого бізнесу відділення № 227; наказом № 139-ВК від 11 квітня 2007 року у зв'язку з введенням нової організаційної структури ПАТ «УкрСиббанк» переведена на посаду фінансового консультанта середнього та малого бізнесу відділення № 227; наказом № 357-ВК від 17 вересня 2017 року переведена на посаду заступника начальника відділення № 262; наказом № 449-ВК від 02 листопада 2009 року переведена на посаду начальника відділення № 262.

29 травня 2017 року ОСОБА_4 було звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України згідно наказу № 145-ВК від 24 травня 2017 року, наказу № 146-ВК від 25 травня 2017 року.

Згідно витягу з протоколу № 23/16 засідання правління ПАТ «УкрСиббанк» вбачається, що правлінням банку 07 листопада 2016 року прийнято рішення про припинення діяльності відділення № 262 ПАТ «УкрСиббанк», розташованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 20 шляхом його ліквідації.

06 лютого 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_4 попередження про вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням посади, запропоновано працевлаштування шляхом переведення на посаду консультанта фінансового відділення № 431 ПАТ «УкрСиббанк», тимчасово на період перебування основного працівника ОСОБА_6 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з робочим місцем у м. Маріуполі Донецької області, з посадовим окладом 6 380 грн. 24 лютого 2017 року ОСОБА_4 ознайомилась із зазначеним попередженням та письмово вказала, що не згодна з запропонованою посадою, оскільки вона не відповідає рівню її кваліфікації, досвіду, оплаті, крім того ОСОБА_6 планує стати до роботи у серпні 2017 року.

07 лютого 2017 року на доповнення попередження про вивільнення від 06 лютого 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_4 пропозицію посади начальника відділення № 294 ПАТ «УкрСиббанк» з робочим місцем у м. Дрогобич Львівської області, з посадовим окладом 13 560 грн, з яким ОСОБА_4 ознайомилась 24 лютого 2017 року та письмово зазначила, що згодна на обговорення при умові надання житла.

20 березня 2017 року на доповнення попередження про вивільнення від 06 лютого 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_4 пропозицію посади начальника відділення № 205 ПАТ «УкрСиббанк» з робочим місцем у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, з посадовим окладом 14 460 грн, 25 травня 2017 року ОСОБА_4 зазначила, що не згодна з причини невідповідності проживання родини, а також наявності вакансій начальника відділення у м. Запоріжжі протягом строку скорочення.

21 квітня 2017 року на доповнення попередження про вивільнення від 06 лютого 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_4 пропозицію посади старшого персонального консультанта з фінансового індивідуального бізнесу відділення № 980 ПАТ «УкрСиббанк», з робочим місцем у м. Харкові, з посадовим окладом 11 340 грн, з якою ОСОБА_4 ознайомилась 11 травня 2017 року та письмово зазначила, що не згодна з причини невідповідності посаді.

24 квітня 2017 року на доповнення попередження про вивільнення від 06 лютого 2017 рокуПАТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_4 пропозицію посади старшого персонального консультанту з фінансового індивідуального бізнесу відділення № 980 ПАТ «УкрСиббанк», з робочим місцем у м. Харкові, з посадовим окладом 11 340 грн, з якою ОСОБА_4 ознайомилась 11 травня 2017 року та письмово зазначила, що не згодна з причини невідповідності посаді.

25 квітня 2017 року на доповнення попередження про вивільнення від 06 лютого 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_4 пропозицію посади старшого фахівця з обслуговування клієнтів відділення № 75 ПАТ «УкрСиббанк», з робочим місцем у м. Харкові, з посадовим окладом 6 920 грн, з якою ОСОБА_4 ознайомилась 05 травня 2017 року та письмово зазначила, що не згодна з причини невідповідності посаді.

26 квітня 2017 року на доповнення попередження про вивільнення від 06 лютого 2017 рокуПАТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_4 пропозицію посади фахівця з обслуговування клієнтів відділення № 892 ПАТ «УкрСиббанк», з робочим місцем у м. Харкові, з посадовим окладом 5 910 грн, з якою ОСОБА_4 ознайомилась 05 травня 2017 року та письмово зазначила, що не згодна з причини невідповідності посаді.

27 квітня 2017 року на доповнення попередження про вивільнення від 06 лютого 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_4 пропозицію посади консультанта фінансового відділення № 26 ПАТ «УкрСиббанк», тимчасово на період перебування основного працівника ОСОБА_7 у відпустці по догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, та на період перебування тимчасового працівника ОСОБА_8 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з робочим місцем у м. Запоріжжі, з посадовим окладом 6 800 грн, з якою ОСОБА_4 ознайомилась 05 травня 2017 року та письмово зазначила, що не згодна з причини невідповідності посаді.

12 травня 2017 року на доповнення попередження про вивільнення від 06 лютого 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_4 пропозицію посади начальника відділення № 181 ПАТ «УкрСиббанк» з робочим місцем у м. Горішні Плавні Полтавської області, з посадовим окладом 14 460 грн, з якою ОСОБА_4 ознайомилась 25 травня 2017 року та письмово зазначила, що не згодна з причини нерозуміння розташування відділення, а також неможливості співбесіди з керівником цієї вакансії.

26 травня 2017 року на доповнення попередження про вивільнення від 06 лютого 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_4 пропозиції посади заступника начальника відділення з якості обслуговування відділення № 961 ПАТ «УкрСиббанк» з робочим місцем у м. Запоріжжя, з посадовим окладом 11 340 грн, а також персонального консультанта фінансового відділення № 961 ПАТ «УкрСиббанк», з робочим місцем у м. Запоріжжя та посадовим окладом, 10 060 грн, посаду старшого персонального консультанта фінансового з індивідуального бізнесу відділення № 392 ПАТ «УкрСиббанк», з робочим місцем у м. Запоріжжя та посадовим окладом, 11 340 грн, з якою ОСОБА_4 ознайомилась 29 травня 2017 року та письмово зазначила, що не може розглядати будь-які пропозиції після 22 травня 2017 року, оскільки прийняла участь у акції по пільговому погашенню кредиту, звернула увагу на те, що в період з січня по березень 2017 року в Запорізькому регіональному управлінні була вакансія, яку їй не запропонували.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який звільняється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець вважається таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протятої цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до пункту 3 статті 62 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з дотримання роботодавцем при звільненні позивача вимог статей 40, 49-2 КЗпП України, тобто позивача завчасно за два місяці було попереджено про звільнення у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників, що підтверджено рішенням правління ПАТ «УкрСиббанк» № 23/16 від 07 листопада 2016 року про припинення діяльності відділення № 262 ПАТ «УкрСиббанк».

Також судами встановлено, що на момент попередження про звільнення позивачу неодноразово були запропоновані вакантні посади, які вона може зайняти з урахуванням її освіти, кваліфікації і досвіду роботи, від яких позивач відмовилась.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, що при звільненні роботодавцем дотримано вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Також судами встановлено, що згідно протоколу № 04/17 на засіданні правління ПАТ «УкрСиббанк» 21 лютого 2017 року постановлено продовжити дію акції для клієнтів роздрібного бізнесу і клієнтів споживчого кредитування ПАТ «УкрСиббанк» Східного регіону України.

Згідно додатку № 18 до пункту 12 протоколу № 04/17 засідання правління ПАТ «УкрСиббанк» від 21 лютого 2017 року регулюються умови акції, якою передбачено списання залишку заборгованості по ПАТ «УкрСиббанк» при умові погашення не менше 40 % від загальної суми боргу, розрахованої на перший робочий день місяця, в якому відбулося погашення. Проведення даної акції можливе тільки у разі підтвердження від Центру кадрового адміністрування Департаменту менеджменту персоналу про те, що на момент запиту штатна посада, яку клієнт обіймає (або обіймав) в банку, підлягає скороченню внаслідок чого відбудеться його звільнення (або вже відбулося).

ОСОБА_4 прийняла участь у даній акції, про що свідчить її заяви від 14 березня 2017 року про закриття овердрафту на зарплатну картку в рамках затвердженої акції 60/40 та від 18 травня 2017 року, в якій ОСОБА_4 вказує, що просить узгодити її участь у акції за пільговим погашенням діючого овердрафту 22 травня 2017 року, а також вказує, що Центром кадрового адміністрування їй відправлені дві пропозиції робочого місця у м. Дрогобичі та м. Кривий Ріг, від яких вона має намір відмовитися.

Доводи касаційної скарги про те, що судами залишено поза увагою недодержання відповідачем при її звільненні вимог статті 49-2 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки судом встановлено, що позивачеві були запропоновані вакантні посади, які відповідають її кваліфікації та освіті, від яких вона відмовилась.

Аргументи заявника про те, що судами залишено поза увагою той факт, що запис у трудову книжку про її звільнення внесено невірно та не було надано довідки-розрахунку, не мають правового значення для з'ясування законності підстав звільнення, та на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не впливають.

Доводи ОСОБА_4 про те, що її звільнення відбулось без погодження з профспілковою організацією не беруться до уваги, оскільки вони не стосуються предмета доказування у цій справі, не заявлялися позивачем у суді першої інстанції та не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, а під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального, законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність ухвалених ними рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, а також пов'язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника встановлені судом неповно і неправильно.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, ухвалені рішення відповідають критеріям законності і обґрунтованості.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А.О. Лесько

С.Ю. Мартєв