Історія справи

Постанова

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 2-534/11

провадження № 61-42714св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

заінтересовані особи: старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_5, начальник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_6, Державна іпотечна установа,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року у складі судді Рибака М. А. та постанову апеляційного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Українець Л. Д., Шебуєвої В. А., Оніщука М. І.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця та просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві (далі - Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві) ОСОБА_5 при визначенні ринкової вартості земельної ділянки по АДРЕСА_1 з метою її реалізації на підставі висновку товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група», та зобов'язати державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві ОСОБА_5 зняти з реалізації земельну ділянку площею 0, 1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2, за ціною, визначеною на підставі висновку ТОВ «Українська експертна група» про вартість майна від 04 жовтня 2017 року, в сумі 1 582 380 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що державним виконавцем у виконавчому провадженні № 34716322 під час здійснення оцінки належної заявнику земельної ділянки було порушено його право оцінити майно за згодою сторін та визначена виконавцем ринкова вартість земельної ділянки виявилась заниженою більше, ніж у два рази. Крім того, заявника не було повідомлено про відкриття виконавчого провадження № 34716322, винесення постанови про арешт майна, заявнику не було направлено акт опису та арешту майна та постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності.

Зазначав, що визначення вартості його земельної ділянки в ході примусового виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відбулося з порушенням статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року, у задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час проведення оцінки вартості земельної ділянки заявника державний виконавець діяв правомірно та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

У серпні 2018 року ОСОБА_7, який є представником ОСОБА_4, подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року та постанову апеляційного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року скасувати та ухвалити рішення про задоволення вимог скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що державний виконавець Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_5 та начальник Шевченківського РД ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_6 при передачі земельної ділянки на торги порушили статтю 19 Конституції України, статтю 61 Закону України «Про виконавче провадження» та пункти 2-4 розділу II Порядку реалізації арештованого майна № 2831/5. Передача земельної ділянки та торги на підставі заявки, яка не містить форму реалізації арештованого майна (з електронних торів чи торів за фіксованою ціною), є незаконною та здійсненою у спосіб, не передбачений законодавством України.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною другою статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що на виконанні в Шевченківському РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження № 34716332 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 04 жовтня 2012 року № 2-534/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_2, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором № 26650709 від 30.07.2007 року в розмірі 688950,02 грн.

15 жовтня 2012 року державним виконавцем Сабадаш Л. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено її учасникам виконавчого провадження.

В той самий день державним виконавцем Сабадаш Л. І. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження та скеровано ОСОБА_4 виклик державного виконавця.

23 березня 2017 року державним виконавцем Федоровою Д. Д. було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та направлено її сторонам виконавчого провадження, в тому числі і ОСОБА_4

20 жовтня 2017 року стягувачем було надіслано боржнику та державному виконавцю висновок з експертної оцінки нерухомого майна від 04 жовтня 2017 року, складений ТОВ «Українська експертна група», відповідно до якого ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_2, складає 1582380,00 грн.

Відповідно до рецензії на звіт про експерту грошову оцінку земельної ділянки від 04 жовтня 2017 року, складеної товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро судових експертиз «Надія» 22 грудня 2017 року, вказаний звіт не повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

ОСОБА_4 до державного виконавця та експертної установи із заявою про усунення недоліків в існуючому звіті шляхом проведення додаткової або повторної оцінки не звертався.

Суди першої та апеляційної інстанції на підставі встановлених обставин та належної оцінки зібраних у справі доказів дійшли обґрунтованого висновку, що державним виконавцем при визначенні ринкової вартості земельної ділянки з метою її реалізації було дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи касаційної скарги щодо протиправності дій державного виконавця при підготовці та направленню заявки на реалізацію арештованого майна з огляду на відсутність у ній інформації щодо форми реалізації арештованого майна (електронні торги чи торги за фіксованою ціною) та протиправності дій начальника Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_6 щодо підписання неналежно оформленої заявки на реалізацію арештованого майна та направлення її організатору торгів колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

При зверненні до суду першої інстанції зі скаргою на дії державного виконавця ОСОБА_4 не посилався на вищевказані обставини як на підставу для задоволення скарги та вони не були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанції.

Фактично, заявник в касаційній скарзі виклав нові обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року та постанову апеляційного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року та постанову апеляційного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н.О. Антоненко

В.І. Крат