Постанова

Іменем України

13 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 569/12193/21

провадження № 61-6114св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2021 року у складі судді Панас О. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2022 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 10 жовтня 2019 року між нею та відповідачем було укладено контракт (строковий трудовий договір), за яким її призначено на посаду директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) № 4 художньо-естетичного напрямку Рівненської міської ради на строк до 03 грудня 2024 року. Наказом Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26 травня 2021 року її було звільнено з роботи у зв`язку з порушенням умов, викладених у пунктах 6.5, 11 контракту, за пунктом 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Підставою для винесення вказаного наказу став акт службового розслідування від 14 травня 2021 року. Вважає своє звільнення упередженим та незаконним, оскільки вона належним чином забезпечувала доступ до публічної інформації шляхом її оприлюднення на веб-сайті закладу, а благодійну допомогу у вигляді грошових коштів батьки за власним бажанням могли перераховувати як через банківські установи на рахунок спеціального Фонду, так і здавати у вигляді готівки, товарів, послуг голові ради закладу та головам батьківських комітетів за відомостями під особистий підпис. З метою дотриманням вимог чинного законодавства України всі засідання ради та загальних зборів колективу і батьків фіксувалися протокольно. Так, протоколом засідання ради від 26 березня 2021 року № 3 було вирішено передати кошти голові батьківського комітету групи № 5 ОСОБА_2 та тимчасово припинити збір батьківських коштів. В очолюваному нею закладі дошкільної освіти наявні всі відомості про надходження добровільних благодійних внесків. Крім того, акт службового розслідування не може бути достатнім доказом вчинення нею порушень, оскільки носить рекомендаційний характер. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: скасувати наказ Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26 травня 2021 року № 316 про звільнення її з роботи; поновити її на посаді директора Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) № 4 художньо-естетичного напрямку Рівненської міської ради; рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по дату ухвалення рішення судом, а також - 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що укладаючи контракт, позивач погодилася з його умовами, в тому числі з підвищеною відповідальністю, а тому порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання. Благодійні внески батьків вносилися з порушенням Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1222, та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, а саме: готівка не здавалася для зарахування на банківський рахунок закладу; касові ордери не видавалися при надходженні готівки. Зазначене свідчить про те, що інформація, яка розміщувалася на веб-сайті Закладу дошкільної освіти № 4, була неналежним чином систематизованою та містила неповні відомості про фінансово-господарську діяльність закладу. Отже, дії роботодавця щодо звільнення позивача за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України є правомірними та такими, що відповідають вимогам трудового законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2021 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У червні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказала, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15, від 08 квітня 2020 року у справі № 357/11936/18, від 21 липня 2021 року у справі № 552/2581/20. На підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Однак суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази та залишили поза увагою те, що пунктом 6.5 укладеного між нею та Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради контракту чітко визначено, що керівник може бути звільнений, а контракт розірваний з ініціативи роботодавця лише у разі, коли допущенні порушення призвели або могли призвести до значних негативних наслідків. Водночас відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за результатом її як керівника дій настали будь-які негативні наслідки для закладу. Наявний в матеріалах справи акт службового розслідування не міг бути використаний для підтвердження факту порушення нею умов контракту. Також заявник зазначила, що апеляційний суд призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Маючи намір взяти участь у судовому засіданні, вона подала до суду апеляційної інстанції відповідне клопотання. Однак, не зважаючи на те, що ця справа стосується захисту її трудових прав та має для неї виняткове значення, ухвалою від 26 травня 2022 року суд відхилив її клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

У вересні 2022 року Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Рівненського міського суду Рівненської області.

19 серпня 2022 року справа № 569/12193/21 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, третьою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 24 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2021 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року вирішено провести розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України.

20 травня 2022 року ОСОБА_1 подала до Рівненського апеляційного суду клопотання, в якому просила провести розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом сторін, оскільки суд вважав, що справа є малозначною, спір виник з трудових відносин та не належить до тих, які в силу вимог статті 274 ЦПК України не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд здійснив розгляд справи у порядку спрощеного (письмового) провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами, що також підтверджується змістом постанови Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2022 року

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 753/17720/18 (провадження № 61-17201св19) та від 13 липня 2022 року у справі № 734/1505/20 (провадження № 61-20167св21) викладено правовий висновок про те, що приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку, якщо позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру і розмір ціни позову менше ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи в суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 заявила вимоги як немайнового (скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі), так і майнового (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди) характеру.

Отже, розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції мав відбуватися з повідомленням (викликом) учасників справи.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (пункт 1 частини другої статті 223 ЦПК України).

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої стаття 43 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип (пункти 25, 27 рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Всупереч наведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ суд апеляційної інстанції розглянув і вирішив справу в порядку спрощеного (письмового) провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення та виклику сторін, чим позбавив ОСОБА_1 права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду, та належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 обґрунтовувала касаційну скаргу, в тому числі тим, що вона не була присутньою в судовому засіданні, оскільки апеляційний суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін, Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанціїз направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

З огляду на встановлене судом касаційної інстанції порушення апеляційним судом норм процесуального права, що тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення, Верховний Суд не перевіряє обґрунтованість доводів касаційної скарги щодо вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 400, 401, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко