Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.12.2019 року у справі №591/6352/18

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 591/6352/18

провадження № 61-21100св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Виконавчий комітет Сумської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 серпня 2019 року у складі судді Сидоренко А. П. та постанову Сумського апеляційного суду від 23 жовтня

2019 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю.,

Орлов І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради про відшкодування моральної шкоди.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що йому та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить по Ѕ частині нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яку він використовує у своїй господарській діяльності (здає приміщення в оренду). Зазначений будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1341 га, кадастровий номер 5910136300:01:003:0046, яка надана йому і ОСОБА_2 в спільне часткове користування по Ѕ частці кожному на підставі договору оренди від 13 квітня 2016 року, який зареєстрований у державному реєстрі за №
926769959101.08 липня 2016 року він та ОСОБА_2 звернулися до Виконавчого комітету Сумської міської ради із заявою про присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна, розташованим за адресою:

АДРЕСА_1, у зв'язку з поділом об'єкта нерухомого майна, яку відповідач повернув їм без розгляду. Такі дії відповідача вони оскаржили до Зарічного районного суду м. Суми, який рішенням від 18 жовтня 2017 року у справі № 591/5159/16-а, що набрало законної сили 10 листопада 2017 року, зобов'язав відповідача розглянути подану ними заяву.

10 жовтня 2016 року він та ОСОБА_2 звернулися до відповідача з новою заявою про присвоєння поштової адреси належним їм об'єктам нерухомого майна у зв'язку з поділом об'єкта нерухомого майна, у задоволенні якої відповідач відмовив, посилаючись на не сплату орендної плати за землю (рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 16 травня 2017 року № 265). Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19 грудня 2017 року у справі № 591/2893/17 визнано неправомірною бездіяльність Виконавчого комітету Сумської міської ради, в період з 20 грудня 2016 року по 16 травня 2017 року, щодо не вирішення його та ОСОБА_2 заяви про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, який розташований по

АДРЕСА_1, та скасовано рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 16 травня 2017 року № 265.

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 16 січня 2018 року № 42 відмовлено у присвоєнні поштових адрес належним йому та ОСОБА_2 об'єктам нерухомого майна, яке було оскаржене ними до суду. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі № 818/808/18, яке набрало законної сили 05 червня 2018 року, визнано протиправним і скасовано рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 16 січня 2018 року № 42, зобов'язано Виконавчий комітет Сумської міської ради розглянути його та ОСОБА_2 заяву від 08 липня 2016 року про присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна в

АДРЕСА_1 та прийняти рішення.

Відповідач рішення судів не виконав, заяви від 08 липня 2016 року та

від 10 жовтня 2016 року про присвоєння поштової адреси у зв'язку з поділом об'єкту нерухомого майна не розглянув, рішення по суті не прийняв.

Посилаючись на те, що неправомірними діями, що виразилися у бездіяльності відповідача та прийнятті ним незаконних рішень, йому спричинено моральну шкоду, що полягає у приниженні честі, гідності, ділової репутації та душевних стражданнях, які в подальшому негативно вплинули на стан його здоров'я, просив стягнути з відповідача 8 622 048,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Виконавчого комітету Сумської міської ради на користь

ОСОБА_1 2 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок протиправної поведінки відповідача позивачу спричинено моральну шкоду, що полягає у душевних переживаннях, порушенні звичайного способу життя та вимагала від нього додаткових зусиль для вирішення зазначеного питання, а тому урахувавши конкретні обставини справи, характер та об'єм заподіяних позивачу моральних страждань, ступінь вини відповідача, суд виходячи з засад розумності та справедливості, вважав обгрунтованим розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачеві - 2 000,00 грн.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Сумського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 серпня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність протиправності дій заподіювача шкоди - Виконавчого комітету Сумської міської ради, причинного зв'язку між протиправними діяннями та негативними наслідками, а тому урахувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, характер і тривалість моральних страждань, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обґрунтований розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачеві, складає 2 000,00 грн. Апеляційний суд відхилив доводи про те, що суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди не урахував стан здоров'я позивача, зазначивши, що у матеріалах справи відсутні докази наявності причинно-наслідкового зв'язку між погіршенням стану здоров'я позивача та діями, бездіяльністю відповідача, позивач має вроджені вади здоров'я, раніше переніс інсульт, а тому відсутні підстави вважати, що зміни у стані здоров'я позивача відбулися внаслідок душевних переживань позивача через незаконні дії, бездіяльність відповідача, а не є звичайними проявами наявних хвороб. Апеляційний суд вважав необґрунтованими посилання на не урахування судом першої інстанції розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди, проведеного позивачем за методикою професора ОСОБА_3, яка включена до реєстру методик проведення судових експертиз, оскільки зазначена методика підлягає використанню при проведенні експертного дослідження, проте позивач не надав суду доказів того, що вказаний розрахунок зроблений особою, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи та має кваліфікацію експерта, а тому складений позивачем розрахунок розміру відшкодування моральної шкоди не може бути достовірним доказом, оскільки не відповідає принципам законності, незалежності, об'єктивності, повноти дослідження та його професійності. Суд також відхилив доводи апеляційної скарги про не надання судом першої інстанції належної оцінки доказам на підтвердження приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, оскільки позивач не конкретизував у чому саме полягає приниження його честі, гідності та ділової репутації, не зазначив яким чином дії, бездіяльність відповідача вплинули на визнання його цінності як унікальної біопсихосоціальної одиниці у суспільстві, на його позитивну соціальну оцінку в очах оточуючих, а також набуту суспільну оцінку його ділових і професійних якостей.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

У листопаді 2019 року до Верховного суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати рішення Зарічного районного суду м.

Суми від 01 серпня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наданий ним розрахунок розміру відшкодування моральної шкоди, проведений за методикою професора ОСОБА_3, яка включена Міністерством юстиції України до реєстру методик проведення судових експертиз та призначена для використання в тому числі в суді, та не зобов'язали відповідача надати власний розрахунок моральної шкоди, не призначили у справі відповідну експертизу, а тому визначений судами розмір відшкодування моральної шкоди - 2 000,00 грн є необгрунтованим та не відповідає глибині спричинених йому душевних страждань.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не урахував стан його здоров'я зокрема не звернув увагу, що він є пенсіонером з вродженою вадою серця і перенесеним інсультом, а тому протиправні дії відповідача по відношенню до нього, спричиняє хвилювання та переживання, що негативно впливає на його психоемоційний стан та призвело до сильних душевних страждань, що завдає непоправну шкоду його здоров'ю. Суди також не надали належної оцінки наданим ним доказам приниження його честі гідності та ділової репутації. Крім того, апеляційний суд у порушення норм процесуального права здійснив розгляд справи з ціною позову у розмірі 8 622 048,00 грн у спрощеному позовному провадженні, а не в загальному, що є підставою для обов'язкового скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на моменти подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на моменти подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками нежитлового приміщення загальною площею 2 341,7 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1.

Відповідно до договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, від 15 червня 2016 року № 2471 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули право власності на окремі частини вказаного нежитлового приміщення, відповідно до своїх часток у праві власності. Спільна часткова власність на нерухомість припинена.

08 липня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Виконавчого комітету Сумської міської ради із заявою про присвоєння поштових

адрес об'єктам нерухомого майна, розташованим за адресою:

АДРЕСА_1, у зв'язку з його поділом.

Заява ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належним чином у передбачений законом строк розглянута не була.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 жовтня 2017 року у справі № 591/5159/16-а зобов'язано Виконавчий комітет Сумської міської ради розглянути заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 08 липня 2016 року про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна у зв'язку з його поділом.

10 жовтня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знову звернулися до Виконавчого комітету Сумської міської ради з заявою про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, розташованому за адресою:

АДРЕСА_1, у зв'язку з поділом об'єкту нерухомого майна.

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 16 травня

2017 року № 265 відмовлено у присвоєнні поштової адреси нежитловим приміщенням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв'язку з несплатою орендної плати за землю.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19 грудня 2017 року у справі № 591/2893/17 визнано неправомірною бездіяльність Виконавчого комітету Сумської міської ради щодо не вирішення заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 10 жовтня 2016 року про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, допущену в період з 20 грудня 2016 року по 16 травня 2017 року. Скасовано рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 16 травня 2017 року № 265 "Про відмову в присвоєнні поштової адреси об'єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1".

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 16 січня 2018 року № 42 відмовлено в присвоєнні поштових адрес об'єктам нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з посиланням на порушення вимог частин 4 та 6 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 квітня

2018 року у справі № 818/808/18 визнано протиправним і скасовано рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 16 січня 2018 року № 42 "Про відмову в присвоєнні поштових адрес об'єктам нерухомого майна в м. Суми за адресою: АДРЕСА_1", зобов'язано Виконавчий комітет Сумської міської ради розглянути заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 08 липня 2016 року про присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна в м. Суми за адресою: АДРЕСА_1, та прийняти відповідне рішення.

ОСОБА_1 має хронічні захворювання, зокрема вроджену ваду серця, у

1976 році він переніс інсульт.

ОСОБА_1 проходив лікування у січні 2017 року на денному стаціонарі, у липні 2017 року на стаціонарі, у березні 2018 року на денному стаціонарі, у березні 2019 року на стаціонарі у неврологічному відділенні.

01 березня 2019 року ОСОБА_1 був направлений Комунальним закладом Сумської обласної ради "Сумський кардіологічний диспансер" на госпіталізацію (консультацію) до Державної установи Національний інститут сердцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова Національної академії медичних наук України з метою підтвердження патології, визначення потреби у оперативному лікуванні.

Висновки Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Частиною 2 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала, у визначених цією нормою випадках, який не є вичерпним, оскільки пункт 3 передбачає, що її відшкодування можливе за наявності інших випадків, передбачених законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених Частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно з частиною 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності та встановивши, що судовими рішенням, які набрали законної сили, неодноразово визнавалися дії чи бездіяльність Виконавчого комітету Сумської міської ради протиправними щодо відмови у присвоєнні поштової адреси об'єкту нерухомого майна, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з його поділом, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування завданої позивачу неправомірними діями та бездіяльністю відповідача моральної шкоди.

Визначаючи обґрунтованим відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн, суди попередніх інстанцій урахували характер та обсяг моральних страждань позивача, зокрема, їх тривалість та істотність вимушених змін у його житті у зв'язку з неналежним виконанням Виконавчим комітетом Сумської міської ради своїх обов'язків щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, а також обсяг та тривалість зусиль, необхідних для відновлення його порушених прав, та виходили з вимог розумності та справедливості.

Посилання заявника на те, що суди попередніх при визначенні розміру моральної шкоди безпідставно не урахували стан його здоров'я, зокрема те, що він є пенсіонером з вродженою вадою серця і перенесеним інсультом, а тому протиправні дії відповідача по відношенню до нього спричинили душевні переживання, що негативно впливає на його психоемоційний стан та призвело до непоправної шкоди його здоров'ю є необґрунтованими, оскільки суди надали оцінку наданим позивачем доводам та відповідним доказам на їх підтвердження, зазначивши у цій частині про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між станом його здоров'я та неправомірними діями відповідача, тобто, що погіршення стану його здоров'я сталося внаслідом душевних переживань у зв'язку з протиправними діями та бездіяльністю відповідача, а не є звичайними проявами наявних у нього хвороб.

Твердження заявника про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили наданий ним розрахунок відшкодування моральної шкоди, проведеного за методикою професора ОСОБА_3, яка рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України про державну реєстрацію від 03 березня 2010 року включена до реєстру методик проведення судових експертиз за реєстраційним кодом 14.1.04 "Методика встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань" є неспроможними, оскільки зазначена методика має рекомендаційний характер, а проведене на її підставі дослідження підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України.

До того ж, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, методика професора ОСОБА_3 підлягає використанню при проведенні експертних досліджень, які здійснюються на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження спеціалізованими установами, зокрема, судовими експертами, які є фахівцями з відповідних галузей знать, тоді як ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження того, що він володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи та має кваліфікацію експерта, а тому здійснений ним за вказаною методикою розрахунок відшкодування моральної шкоди не відповідає принципам об'єктивності, повноти дослідження та його професійності.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій у порушення норм процесуального права не призначили у справі відповідної судової експертизи для визначення розміру відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки обов'язок доказування і подання доказів відповідно до статті 81 ЦПК України покладається на сторони, суд лише сприяє їм у вчиненні процесуальних дій з метою встановлення обставин справи, однак позивачем відповідного клопотання про призначення у справі експертизи заявлено не було.

Твердження про те, що апеляційний суд у порушення норм процесуального права здійснив розгляд справи з ціною позову у розмірі 8 622 048,00 грн у спрощеному позовному провадженні, а не в загальному, що є підставою для обов'язкового скасування рішення суду апеляційної інстанції, є безпідставними, оскільки відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, а тому апеляційний суд обґрунтовано вказав в своєму рішенні, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження. Як убачається з матеріалів справи, розгляд справи здійснювався з повідомленням учасників судового процесу про місце, дату та час судового засідання, та їх участю у ньому.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у апеляційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким була надана належна правова оцінка. Суд касаційної інстанції відповідно до повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 серпня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак