Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2018 року у справі №2-24/10

Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 2-24/10

провадження № 61-7640св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

заінтересована особа - ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 10 серпня 2017 року у складі судді

Базовкіної Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі -

ПАТ «ОТП Банк») звернулося до суду із заявою, в якій просило видати дублікат виконавчих листів по цивільній справі № 2-24/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» в розмірі

431 541,05 грн та судових витрат у розмірі 1 820,00 грн., поновити строк пред?явлення до виконання виконавчих листів по справі № 2-24/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» в розмірі 431 541,05 грн та судових витрат у розмірі 1 820,00 грн на три роки у відповідності до вимог чинного законодавства про виконавче провадження.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2017 року заяву ПАТ «ОТП Банк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред?явлення до виконання задоволено.

Поновлено ПАТ «ОТП Банк» строк на пред?явлення виконавчого листа

№ 2-24/10 до виконання.

Видано дублікат виконавчого листа у справі № 2-24/10 згідно з рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 січня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості в розмірі 431 541,05 грн та судових витрат у розмірі 1 820,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, 19 червня

2017 року ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Баштанського районного суду Миколаївської області від

03 квітня 2017 року. Посилалась на те, що ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2017 року не отримувала, про її існування дізналася випадково 14 червня 2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року визнано наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2017 року залишено без руху.

Надано ОСОБА_1 строк, який не може перевищувати тридцять днів з моменту отримання копії ухвали, для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали із зазначенням інших підстав для його поновлення.

У серпні 2017 року на виконання вимог ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року ОСОБА_1 подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2017 року.

У поданій заяві ОСОБА_1 вказувала, що вона не отримувала оскаржувану ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 квітня

2017 року, оскільки у 2017 році фактично проживала у місті Херсоні, а не в місті Баштанка Миколаївської області, де лише прописана у батьків. У зв'язку із сімейними обставинами батьки з ОСОБА_1 не спілкуються, тому можлива така ситуація, що замість неї було отримано судову ухвалу іншою особою, яка не повідомила про отримання листа.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 10 серпня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 квітня

2017 року відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження підстав, зазначених у заяві про поновлення строку, а підстави, на які посилається ОСОБА_1 як на причини пропуску строку, - не є поважними.

08 вересня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 10 серпня 2017 року та повернути справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що копію ухвали Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2017 року ОСОБА_1 не отримувала. Про її існування вона дізналася випадково 14 червня

2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Ухвала суду першої інстанції постановлена без участі ОСОБА_1

Матеріали справи не містять іншої адреси, оскільки судове рішення по справі винесено у січні 2010 року, банк звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у 2017 році, а ОСОБА_1 проживає у місті Херсоні з серпня 2010 року у зв'язку із працевлаштуванням.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2017 року заяву

ПАТ «ОТП Банк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред?явлення до виконання задоволено.

Поновлено ПАТ «ОТП Банк» строк на пред?явлення виконавчого листа

№ 2-24/10 до виконання.

Видано дублікат виконавчого листа у справі № 2-24/10 згідно рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 січня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості в розмірі 431 541,05 грн та судових витрат в розмірі 1 820,00 грн.

За змістом частини другої статті 294 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, 19 червня

2017 року ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Баштанського районного суду Миколаївської області від

03 квітня 2017 року. Посилалась на те, що ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2017 року не отримувала, про її існування дізналася випадково 14 червня 2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року визнано неповажними наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2017 року залишено без руху.

Надано ОСОБА_1 строк, який не може перевищувати тридцять днів з дня отримання копії ухвали, для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали із зазначенням інших підстав для його поновлення.

У серпні 2017 року на виконання вимог ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року ОСОБА_1 подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2017 року.

В поданій заяві ОСОБА_1 вказувала, що вона не отримувала оскаржувану ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 квітня

2017 року, оскільки у 2017 році фактично проживала у місті Херсоні, а не в місті Баштанка Миколаївської області, де лише прописана у батьків. У зв'язку із сімейними обставинами, батьки з ОСОБА_1 не спілкуються, тому можлива така ситуація, що замість неї було отримано судову ухвалу іншою особою, яка не повідомила про отримання листа.

За змістом частини другої статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьомупротягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Баштанського районного суду Миколаївської області від 0З квітня 2017 року постановлена без участі сторін.

Копія ухвали направлена ОСОБА_1 04 квітня 2017 року та отримана нею

06 квітня 2017 року, що підтверджується супровідним листом про направлення копії та зворотнім повідомленням про її отримання

(а. с. 100, 101). З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася лише

15 червня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у відкритті апеляційного провадження виходив із того, що матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 не отримувала ухвали Баштанського районного суду Миколаївської області від 0З квітня 2017 року. В матеріалах справи відсутні відомості про іншу адресу ніж та, що є місцем реєстрації ОСОБА_1 Проживання ОСОБА_1 в місті Херсоні, адреса, що зазначена в апеляційній скарзі, нічим не підтверджені.

Згідно супровідного листа апеляційного суду Миколаївської області від

30 червня 2017 року вих. № 2-24/10/13307/2017, ОСОБА_1 копія ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року направлялася за адресою: АДРЕСА_2 (адреса вказана в позовній заяві та заяві про видачу дубліката виконавчого листа) та за адресою: АДРЕСА_1 (адреса вказана в апеляційній скарзі).

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 отримала ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 29 червня

2017 року, про залишення апеляційної скарги без руху, 08 липня 2017 року за адресою: АДРЕСА_2.

Відомості про вручення кореспонденції ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини) передбачено обов'язок мотивувати судове рішення про поновлення пропущених строків на оскарження. Зокрема, Європейський суд з прав людини спеціально і однозначно висловився стосовно того, що національний суд зобов'язаний мотивувати поновлення строку на оскарження і пересвідчитись, що підстави для поновлення строку виправдовують втручання у принцип res judicata (параграф 47 рішення у справі «Устименко проти України», параграф 41 рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Крім того, відповідно до параграфа 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

У параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на порушення, які допускали українські суди внаслідок необґрунтованості причин втручання у принцип res judicata. Як зазначено вище, окрему увагу ним було приділено випадкам, коли судді поновлювали строкбез надання будь-яких додаткових пояснень про «поважні причини».

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2017 року, оскільки причини пропуску строку є неповажними та такими, що не підтверджені відповідними доказами, спростовуються матеріалами справи та порушують принцип

res judicata.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судом апеляційної інстанції не порушено норми процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 10 серпня 2017 року постановлено з додержанням норм процесуального права, тому підстави для її скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 10 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило