Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.09.2020 року у справі №643/10618/19

Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 643/10618/19

провадження № 61-12874св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа: П'ята Харківська міська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м.

Харкова від 12 листопада 2019 року у складі судді Довготько Т. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів:

Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - П'ята Харківська міська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3.

На момент смерті ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Після смерті її батька відкрилась спадщина.

Позивачка вказує, що за життя ОСОБА_3 не залишив заповіту, тому спадкування відбувалося за законом. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є вона та її сестра ОСОБА_2 - відповідачка у справі.

Зазначає, що вона 14 червня 2019 року звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини, однак 19 червня 2019 року постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії державним нотаріусом П'ятої Харківської державної нотаріальної контори їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку на прийняття спадщини.

При цьому ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька шляхом звернення 03 травня 2019 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Позивачка вважає, що пропустила строк для прийняття спадини з поважних причин, з огляду на таке.

Вказує, що вона постійно проживає разом із своєю родиною на території Грузії. За тиждень до смерті батька вона прилетіла до м. Харкова та здійснювала догляд за батьком. Похоронами батька займалися всі разом: вона, мама та сестра. Після смерті батька мати почала скаржитися на погане самопочуття. Після обстеження їй був поставлений діагноз - пухлина шлунка. У зв'язку із хворобою вона здійснювала догляд за матір'ю, супроводжувала її у лікарнях.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла.

Позивачка пояснює, що психоемоційно вона знаходилась у такому стані, що не могла звернутися до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини у цей час.

Після поховання та поминок матері у лютому 2019 року вона повернулася до Грузії до своєї родини. Перебувала у Грузії до 12 червня 2019 року. Вона мала намір звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, після того, як пройшли помини матері. Але з лютого 2019 року її самопочуття погіршилося. Вона неодноразово зверталася на території Грузії до лікарів з приводу загострення хвороби серцево-судинної системи. А починаючи з 12 травня 2019 року вона перебувала на лікуванні у лікарні в м. Тбілісі, що не дало їй можливості своєчасно реалізувати своє право на прийняття спадщини після смерті батька. Лише у червні 2019 року вона змогла повернутися у м. Харків і 19 червня 2019 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, зазначивши про поважні причини пропуску, але нотаріус їй роз'яснила щодо необхідності звернення до суду.

З урахуванням викладених обставин позивачка просила суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2019 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті її батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними для надання судом додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки призвели до неможливості подати заяву про прийняття спадщини у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України. При цьому суд зазначив, що пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини є незначним.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Московського районного суду м.

Харкова від 12 листопада 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26 серпня 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року.

В касаційній скарзі заявниця просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

28 вересня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому позивачка просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, та залишити оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

21 вересня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доньками ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 помер.

На момент смерті ОСОБА_3 сторони у справі з ним разом не проживали, позивачка постійно мешкає разом із своєю родиною на території Грузії.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_2.

Батьки сторін, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 розлучилися.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

03 травня 2019 року ОСОБА_2 подала заяву до П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька.

Постановою державного нотаріуса П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори від 28 травня 2019 року № 2423 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з тим, що вона не подала документів необхідних для вчинення нотаріальної дії.

14 червня 2019 року ОСОБА_1 також подала заяву до П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3.

Постановою державного нотаріуса П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори від 19 червня 2019 року № 2784 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька в зв'язку з тим, що вона не прийняла спадщину у строк, визначений законом, та не подала документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статті 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини 3 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до положень частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на свій психоемоційний стан після смерті батька та матері, яка тяжко хворіла та померла відразу після батька. Крім того, об'єктивними поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини позивачка вважає її тривалу хворобу і перебування в цей час на лікуванні у Грузії, а також велику відстань між місцем свого постійного проживання і місцем відкриття спадщини.

Суди встановили, що ОСОБА_1 проживає разом із своєю родиною на території Грузії.

Згідно копій медичної документації, мати сторін ОСОБА_4, після смерті ОСОБА_3, тяжко хворіла та потребувала постійного догляду. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

12 лютого 2019 року ОСОБА_1 вилетіла до Грузії, де перебувала до 12 червня 2019 року.

При цьому у період з 11 травня 2019 року по 20 травня 2019 року позивачка перебувала на лікуванні з діагнозом гостра пневмонія.

Шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 сплив ІНФОРМАЦІЯ_4, а із заявою до нотаріуса Кісіль В. О. звернулась 14 червня 2019 року.

При цьому, станом на час закінчення строку на подання заяви про прийняття спадщини - 17 травня 2019 року позивачка знаходилась за місцем свого постійного проживання - у Грузії та у зв'язку із хворобою не мала можливості повернутися в Україну.

Установивши, що шестимісячний строк на звернення до суду пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність судових рішень не впливають та направлені в основному на переоцінку доказів, що у відповідності до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суди попередніх інстанцій переглянули судове рішення відповідно до таких висновків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун