Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.12.2018 року у справі №711/1509/17

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 711/1509/17

провадження № 61-31005св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - Департамент соціальної політики Черкаської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2017 року в складі судді Дунаєва С. О. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 05 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Ювшина В. І.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Департамент соціальної політики Черкаської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення зайво сплаченої грошової допомоги.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до позивача із заявами про взяття їх на облік та призначення щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. На час звернення відповідачі з членами їх сімей проживали у АДРЕСА_3.

При проведенні ревізії спеціалістами Державної фінансової інспекції у Черкаській області встановлено завищення родині ОСОБА_5 визначеної пунктом 3 Порядку граничної суми виплати адресної допомоги на сім'ю, визначеної в розмірі 2 400 грн, в результаті чого сума переплати за період з 01 квітня по 31 жовтні 2015 року складає 3 182,20 грн.

Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2017 року в задоволенні позову Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що відповідачі між собою є родичами, однак вони проживають окремими сім'ями і не ведуть спільного господарства. Призначення та виплата державної соціальної допомоги здійснювалася позивачем добровільно, рахункова помилка з боку позивача та недобросовісні дії з боку набувачів відсутні.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 05 вересня 2017 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним й обґрунтованим, ґрунтується на повному і об'єктивному встановленні всіх обставин справи.

У касаційній скарзі, поданій 22 вересня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 05 вересня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв'язку з тим, що уповноважені члени сім'ї не повідомили позивача про те, що родини відповідачів є родичами, які разом проживають в одній орендованій квартирі, що призвело до надмірної виплати грошової допомоги за період з 01 квітня по 31 жовтня 2015 року в розмірі 3 182,20 грн. Однак суди факту спільного проживання сімей відповідачів належної оцінки не надали.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Придніпровського районного суду м. Черкаси.

10 та 15 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на касаційну скаргу мотивовані тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Подаючи відповідні заяви про постановлення на облік внутрішньо переміщених осіб про адресну грошову допомогу, вся інформація, яка ними була зазначена, є достовірною, в тому числі і щодо адреси їх проживання разом зі своїми сім'ями в одній орендованій квартирі, нічого не приховувалося та не спотворювалося, а тому доводи позивача про неповідомлення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про проживання відповідачів за однією адресою, є необґрунтованими.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

25 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Суди установили, що до початку антитерористичної операції на сході України ОСОБА_4 була зареєстрована та фактично проживала разом з чоловіком та дочкою у квартирі АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 була зареєстрована та фактично проживала разом з чоловіком та дочкою у квартирі АДРЕСА_2.

23 лютого 2015 року ОСОБА_5 звернулася до позивача із заявою про взяття її на облік та про призначення тимчасової грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам на оплату житлово-комунальних послуг, зазначивши своє фактичне місце проживання у АДРЕСА_3, та вказавши, що членами її сім'ї є її чоловік ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

20 березня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до позивача із заявою про взяття її на облік та про призначення тимчасової грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам на оплату житлово-комунальних послуг, зазначивши своє фактичне місце проживання у АДРЕСА_3, та вказавши, що членами її сім'ї є її чоловік ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, та дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6.

У вказаній квартирі відповідачі разом зі своїми сім'ями проживають на підставі договорів позички від 20 лютого 2015 року, укладених з власником квартири ОСОБА_10, за умовами договорів ОСОБА_4 користується кімнатою площею 12 кв. м, а ОСОБА_5 кімнатою 18 кв. м.

Відповідачі між собою є родичами, які проживають окремими сім'ями і не ведуть спільного господарства.

За наслідками розгляду заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 призначено і виплачено грошову допомогу за період з 01 квітня по 31 жовтня 2015 року в розмірі 19 982,20 грн як двом сім'ям.

Статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено підстави для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб. Однією з таких підстав є подання особою завідомо недостовірних відомостей.

Пунктом 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок) передбачено, що грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї. Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2 400 грн.

Перевіркою, проведеною Державною фінансовою інспекцією у Черкаській області, встановлено завищення родині ОСОБА_5 визначеної пунктом 3 Порядку граничної суми виплати адресної допомоги на сім'ю, що призвело до надмірної виплати такої допомоги на суму 3 182,20 грн, оскільки відповідачі спільно проживають в одній квартирі, а уповноваженими членами сім'ї не було повідомлено позивача про вказану обставину.

Листами від 13 вересня 2016 року № 721, № 722 відповідачів повідомлено про причини та розмір переплати з одночасним проханням повернути заборгованість до 30 вересня 2016 року, вимога залишена без виконання.

Пунктами 10, 11 Порядку встановлено, що уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.

Уповноважений представник сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені норми права, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що відповідачі є внутрішньо переміщеними особами, не є однією сім'єю, не ведуть спільного господарства, проживають разом зі своїми сім'ями в одній квартирі, про що звертаючись із заявами про виплату допомоги зазначали. Факт недобросовісного набуття відповідачами отриманих грошових коштів, які є допомогою переміщеним особам, а також наявності рахункової помилки з боку позивача, суд не встановив, а, відтак, відсутні правові підстави для стягнення з відповідачів виплачених позивачем грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

Пунктом 6 Порядку встановлено вичерпний перелік підстав, за яких щомісячна адресна допомога не призначається, проте такої підстави як проживання двох

сімей в одній квартирі не передбачено.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 05 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат