Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.01.2018 року у справі №490/3059/17

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа №490/3059/17

провадження № 61-1092св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І,. Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Головне управління Державної казначейської служби в Миколаївській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 листопада 2017 року в складі судді Данилової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особіГоловного управління Державної казначейської служби в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу державної влади, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2017 року ОСОБА_4 у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу державної влади, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, відмовлено. Суд першої інстанції виходив з відсутності передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди.

Ухвалами апеляційного суду Миколаївської області від 17 та 30 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до положень статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали).

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 визнано неподаною та повернуто заявнику з тих підстав, що ОСОБА_4 не виконав вимоги попередніх ухвал та не усунув недоліки апеляційної скарги.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що відповідно до пункту 13 частини другої статті 3, підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», пункту 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах» (далі - Постанова) позивач звільнений від сплати судового збору як за подання позовної заяви, так і за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк до 02 січня 2018 року для усунення недоліків скарги.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 грудня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 та витребувано матеріали цивільної справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, що 13 вересня 2017 року ОСОБА_4 подав до апеляційного суду Миколаївської області апеляційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2017 року про відмову йому в задоволенні позову до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_4 залишена без руху, йому надано строк для сплати судового збору в сумі 704 грн.

26 жовтня 2017 року ОСОБА_4 подав заяву, в якій зазначав, що не повинен сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) та згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 6 Постанови.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2017 року ОСОБА_4 роз'яснено порядок застосування положень статей 3 та 5 Закону, їх відмінності та продовжено строк для сплати судового збору.

09 листопада 2017 року ОСОБА_4 подав заяву, в якій повторно зазначив, що звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення апеляційного оскарження судових рішень.

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону судовий збір справляється, зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Статтею 14 Закону України від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що сторони у справах про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або судузвільняються від сплати судових витрат.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 2 ЦПК України).Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року в справі № 14-57цс18.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

У порушення норм процесуального права апеляційний суд не взяв до уваги доводи та аргументи апеляційної скарги та дійшов помилкового висновку про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

Оскільки оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування такого судового рішення апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 листопада 2017 року скасувати, передати справу до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.П. Курило