Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.01.2021 року у справі №766/13189/20

Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 766/13189/20

провадження № 61-19700св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - керівник Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України, Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року керівник Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області Гуляков К. В. звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України, Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, в сумі 46 624,37 грн.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі № 540/743/19 встановлено факт незаконного звільнення працівника виконувачем обов'язків начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області ОСОБА_1. Допущення ОСОБА_1 порушень трудового законодавства зумовило поновлення незаконно звільненого працівника на роботі та виплату йому коштів на загальну суму 46 624,37 грн.

Відповідно до статей 130, 134 КЗпП України, статей 1166, 1191 ЦК України у виконувача обов'язків начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області ОСОБА_1. виник обов'язок відшкодувати Управлінню Державного агентства рибного господарства у Херсонській області завдану таким звільненням шкоду в сумі 46 624,37 грн.

Листом від 13 серпня 2020 року № 1-5-17/1091-20 Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області повідомило прокурора про те, що добровільного відшкодування шкоди ОСОБА_1 не здійснювалося, заходи щодо стягнення вказаної шкоди з винної особи не вживалися.

Згідно зі статтею 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Державне агентство рибного господарства України є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, проте ним не вжито жодних заходів, спрямованих на стягнення з ОСОБА_1 коштів, сплачених незаконно звільненому працівнику, що свідчить про невиконання Держрибагентством повноважень із захисту інтересів держави в суді.

Ураховуючи викладене, керівник Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області просив стягнути з відповідача на користь Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області шкоду, завдану внаслідок незаконного звільнення працівника, в сумі 46 624,37 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 31 серпня 2020 року у складі судді Булах Є. М. позовну заяву керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області Гулякова К. В. повернуто прокурору.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повинен повідомити відповідний орган про свій намір пред'явити позов в інтересах цього органу з таким розрахунком, щоб останній мав можливість протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутися до суду з позовом, призначити перевірку фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинити дії для виправлення ситуації.

Разом з тим пред'явлений позов датований 10 серпня 2020 року, а повідомлення прокурора в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" датовані 26 серпня 2020 року, за відсутності підтвердження отримання зазначеного повідомлення позивачем та за відсутності як відповіді компетентних органів, так і фактичної можливості її надання у зазначений строк.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області задоволено.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 31 серпня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 26 серпня 2020 року керівником Херсонської місцевої прокуратури направлено на адресу Державного агентства рибного господарства та Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області листи № 35-10569вих-20 та № 35-10568вих-20, якими повідомлено про подання позовної заяви в інтересах вказаних органів до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, у сумі 46 624,37 грн, що свідчить про дотримання прокурором вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Та обставина, що зазначені вище листи датовані 26 серпня 2020 року, а позов поданий прокурором до Херсонського міського суду Херсонської області 28 серпня 2020 року не спростовує допущеної Державним агентством рибного господарства у Херсонській області бездіяльності щодо захисту інтересів держави, про порушення яких йому було відомо або мало бути відомо ще у вересні 2019 року.

Згідно з частинами 3 , 4 статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду з питань стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що позовна заява керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області Гулякова К. В. про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника датована 10 серпня 2020 року, а зареєстрована у Херсонському міському суді Херсонської області 28 серпня 2020 року.

Прокурор повинен повідомити відповідний орган про свій намір пред'явити позов в інтересах цього органу з таким розрахунком, щоб останній мав можливість протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутися до суду з позовом. При цьому державний орган також повинен мати можливість призначити перевірку фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинити дії для виправлення ситуації, зокрема, пред'явленням відповідного позову або аргументованим повідомленням прокурора про відсутність такого порушення чи небажанням звертатися до суду, що у свою чергу надало б підстави прокурору діяти відповідно до закону на захист інтересів державного органу.

Доводи відповідача, який подав відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, у якому просить залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки вона прийнята при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду у справі від 11 липня 2019 року № 540/743/19, яке набрало законної сили 14 вересня 2019 року, визнано протиправним та скасовано наказ Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області від 19 березня 2019 року № 63-ОС "Про звільнення ОСОБА_2", поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу охорони водних біоресурсів "Рибоохоронний патруль" Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області з 23 березня 2019 року.

Стягнуто з Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 березня 2019 року по 11 липня 2019 року включно у сумі 46 624,37 грн (а. с. 49-58).

Стягнуті вказаним судовим рішенням кошти виплачені ОСОБА_2. Управлінням Державного агентства рибного господарства у Херсонській області у вересні-жовтні 2019 року (а. с. 74-79).

Листом від 13 серпня 2020 року № 1-5-17/1091-20 Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області повідомило прокурора, що ОСОБА_1 добровільного відшкодування шкоди, завданої Державному бюджету України внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2, не здійснювалося, заходи щодо стягнення вказаної шкоди з винної особи також не вживалися.

26 серпня 2020 року керівником Херсонської місцевої прокуратури направлено на адресу Державного агентства рибного господарства та Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області листи № 35-10569вих-20 та № 35-10568вих-20, якими повідомлено про подання позовної заяви в інтересах вказаних органів до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, у сумі 46 624,37 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у редакції, чинній на час звернення до суду).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший-третій частини четвертої статті цього ж Закону).

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до листа від 13 серпня 2020 року № 1-5-17/1091-20 Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області повідомило прокурора, що ОСОБА_1 добровільного відшкодування шкоди, завданої Державному бюджету України внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2, не здійснювалося, заходи щодо стягнення вказаної шкоди з винної особи також не вживалися.

26 серпня 2020 року керівником Херсонської місцевої прокуратури направлено на адресу Державного агентства рибного господарства та Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області листи № 35-10569вих-20 та № 35-10568вих-20, якими повідомлено про подання позовної заяви в інтересах вказаних органів до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, у сумі 46 624,37 грн.

Відповідно до частин 3 , 4 статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно із пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" роз'яснено, що, застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що перебіг строку звернення позивача з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним звільненням працівника, розпочався з дня проведення підприємством належних виплат незаконно звільненому працівнику (вересень 2019 року), тому з цього часу обраховується перебіг встановленого частиною 3 статті 233 КЗпП України строку звернення до суду.

Оскільки Державним агентством рибного господарства України протягом тривалого строку (з вересня 2019 року) не вжито жодних заходів, спрямованих на відшкодування завданої державі шкоди внаслідок виплати коштів незаконно звільненому працівнику, та закінчення встановленого частиною 3 статті 233 КЗпП України строку звернення до суду також свідчить про наявність у прокурора обґрунтованих підстав для звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що прокурор повинен повідомити відповідний орган про свій намір пред'явити позов в інтересах цього органу з таким розрахунком, щоб останній мав можливість протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутися до суду з позовом, є безпідставними.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Згідно з частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець