Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.02.2025 року у справі №454/962/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 454/962/21

провадження № 61-7615св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сокальська міська рада Львівської області, міський голова Сокальської міської ради Касян Сергій Васильович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сокальської міської ради Львівської області на постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сокальської міської ради Львівської області (далі - Сокальська міська рада), міського голови Сокальської міської ради Касяна С. В. про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 04 січня 2016 року її було прийнято на посаду касира Поторицької сільської ради Львівської області (далі - Поторицька сільська рада) на підставі розпорядження Поторицького сільського голови від 31 грудня 2015 року № 39.

01 січня 2018 року її було переведено на посаду діловода Поторицької сільської ради на підставі розпорядження Поторицького сільського голови від 02 січня 2018 року № 1.

21 грудня 2020 року Поторицьку сільську раду з 21 грудня 2020 року реорганізовано шляхом приєднання до Сокальської міської ради.

23 лютого 2021 року на підставі розпорядження міського голови № 60-к/тр її звільнено із роботи у зв`язку із реорганізацією та через неможливість працевлаштування, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважала своє звільнення незаконним, безпідставним і нічим не обґрунтованим, окрім особистої неприязні до неї.

Сокальський міський голова на порушення вимог статті 49-2 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці не запропонував їй іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. На час її звільнення в Сокальській міській раді було декілька посад діловода, зокрема збереглася посада діловода і в Поторицькій сільській раді, яка тепер іменується Поторицький старостат.

Крім того, під час її звільнення в Сокальській міській раді були наявні 9 вакантних посад, зокрема посади: завідувача військово-облікового бюро; старшого інспектора військово-облікового бюро, які могли бути зайняті нею без проведення конкурсу.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Сокальського міського голови від 23 лютого 2021 року № 60-к/тр про звільнення діловода ОСОБА_1 у зв`язку із реорганізацією Поторицької сільської ради на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України;

- поновити її на посаді діловода Сокальської міської ради;

- стягнути із Сокальської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення до дня постановлення рішення суду, виходячи із її середньоденного заробітку 598,10 грн;

- стягнути із Сокальської міської ради на її користь моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн та 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 14 липня 2023 року, ухваленим у складі судді Веремчук О. А., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 належним чином за два місяці було повідомлено про реорганізацію Поторицької сільської ради та запропоновано дві вакантні посади: головного спеціаліста відділу та спеціаліста І категорії відділу житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту та благоустрою Сокальської міської ради.

Однак ОСОБА_1 від першої вакантної посади відмовилася, а щодо другої посади було проведено конкурс і вона в ньому брала участь, але не пройшла.

Інші вакантні посади на час звільнення ОСОБА_1 були відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Сокальського міського голови від 23 лютого 2021 року № 60-к/тр про звільнення діловода ОСОБА_1 у зв`язку із реорганізацією Поторицької сільської ради на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді діловода Сокальської міської ради з 24 лютого 2021 року.

Стягнуто із Сокальської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 лютого 2021 року до 11 квітня 2024 року в розмірі 134 789,00 грн. Сума виплат зазначена без урахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто із Сокальської міської ради на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн моральної шкоди.

Стягнуто із Сокальської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Стягнуто із Сокальської міської ради на користь ОСОБА_1 386,00 грн судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на час звільнення, зокрема, в період з 21 грудня 2020 року до 23 лютого 2021 року, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці ОСОБА_1 не було запропоновано жодної із вакантних посад у Сокальській міській раді, яку вона могла обійняти без участі в конкурсі.

Крім того, на час звільнення ОСОБА_1 станом на 23 лютого 2021 року в Сокальській міські раді були наявні 9 вакантних посад, які можна було обійняти без конкурсу, зокрема посади: завідувача військово-облікового бюро, старшого інспектора військово-облікового бюро, які були запропоновані іншим працівникам на розсуд роботодавця, незважаючи на те, що у ОСОБА_1 на утриманні перебувала неповнолітня дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_1 є одинокою матір`ю, так як її чоловік ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач неналежно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування ОСОБА_1 у період з 21 грудня 2020 року до 23 лютого 2021 року, що є підставою для скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2024 року Сокальська міська рада через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга Сокальської міської ради мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України до спірних правовідносин, оскільки судом не було враховано, що вивільнюваному працівнику у першу чергу повинні бути запропоновані усі вакантні посади, які він може обіймати виключно відповідно до своєї кваліфікації. Тобто пропозиція переведення працівника на іншу роботу, відмінну від його кваліфікації (професії, спеціальності), є наступною в порядку черговості дією роботодавця після надання ним пропозиції зайняти наявну у штаті вакантну посаду за відповідною професією чи спеціальністю вивільнюваного працівника, що і було дотримано Сокальською міською радою при вивільненні ОСОБА_1 .

За результатами оцінки кваліфікації усім вивільнюваним працівникам, які мали технічну освіту, у тому числі і ОСОБА_1 , були запропоновані вакантні посади відділу житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту та благоустрою Сокальської міської ради, кваліфікаційні вимоги до посад у якому потребують наявності технічної освіти. І одна з двох пропозицій була прийнята ОСОБА_1 , що відповідно і позбавило Сокальську міську раду необхідності пропонувати їй іншу роботу.

Також суд апеляційної інстанції на порушення вимог чинного законодавства України поновив ОСОБА_1 на посаді, яку вона раніше не обіймала - діловода Сокальської міської ради, та яку їй неодноразово пропонували зайняти після звільнення, що підтверджується листами Сокальської міської ради від 17 березня 2021 року № 538/02-37, від 07 квітня 2021 року № 1230/02-32, від 14 квітня 2021 року № 1404/02-32.

Підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 826/7878/18 (провадження № К/9901/21731/19, № К/9901/19766/19), а також посилався на порушення норм процесуального права, зокрема встановлення обставин справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року касаційну скаргу заявника залишено без руху із наданням строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У червні 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до розпорядження Поторицького сільського голови від 31 грудня 2015 року № 39 ОСОБА_1 з 04 січня 2016 року прийнято на посаду касира Поторицької сільської ради.

Згідно з розпорядженням Поторицького сільського голови від 02 січня 2018 року № 1 ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року переведено на посаду діловода Поторицької сільської ради.

21 грудня 2020 року відбулася реорганізація Поторицької сільської ради шляхом приєднання до Сокальської міської ради.

Відповідно до додатку № 10 до розпорядження міського голови Сокальської міської ради від 22 грудня 2020 року № 73-к/тр про попередження працівників про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією селищної та сільських рад шляхом приєднання до Сокальської міської ради за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України ОСОБА_1 23 грудня 2020 року попереджено про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією селищних та сільських рад шляхом приєднання Сокальської міської ради (т. 1, а. с. 49-53).

Згідно з пропозицією щодо працевлаштування попередженим про наступне вивільнення працівникам ОСОБА_1 - діловоду Поторицької сільської ради, запропоновано вакантні посади: головний спеціаліст відділу житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту та благоустрою Сокальської міської ради та спеціаліст І категорії відділу житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту та благоустрою Сокальської міської ради, за конкурсом (т. 1, а. с. 76 ).

Відповідно до додатку до розпорядження міського голови Сокальської міської ради від 12 січня 2021 року № 9-к/тр щодо працевлаштування попередженим про наступне вивільнення працівникам, ОСОБА_1 - діловоду Поторицької сільської ради, було запропоновано дві вакантні посади у відділі житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту та благоустрою Сокальської міської ради через відкритий загальний конкурс (т. 1, а. с. 80-100).

27 січня 2021 року ОСОБА_1 відмовилася від запропонованої вакантної посади головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту та благоустрою Сокальської міської ради (за конкурсом), а на посаду спеціаліста І категорії відділу житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту та благоустрою Сокальської міської ради (за конкурсом) погодилася (т. 1, а. с. 95).

Розпорядженням Сокальської міської ради від 23 лютого 2021 року № 60-к/тр звільнено ОСОБА_1 , діловода Поторицької сільської ради, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, 23 лютого 2021 року у зв`язку з реорганізацією Поторицької сільської ради (т. 1, а. с. 7).

17 березня 2021 року міський голова Сокальської міської ради повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до рішення Сокальської міської ради до структури Сокальської міської ради з 01 березня 2021 року введено відділ документообігу, звернень та організаційно-інформаційної діяльності ради. Згідно з розпорядженням міського голови Сокальської міської ради від 26 лютого 2021 року «Про внесення змін в штатний розпис» до складу відділу з 01 березня 2021 року введено посаду діловода, яку запропоновано ОСОБА_1 та про прийняте рішення повідомити до 01 квітня 2021 року (т. 1, а. с. 112-114).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 на ім`я Сокальського міського голови від 30 березня 2021 року вона повідомила, що погоджується обійняти запропоновану їй вакантну посаду діловода відділу документообігу, звернень та організаційно-інформаційної діяльності ради Поторицького старостату Сокальської міської ради (т. 1, а. с. 115).

07 квітня 2021 року міський голова Сокальської міської ради, розглянувши заяву ОСОБА_1 щодо її згоди зайняти посаду діловода відділу документообігу, звернень та організаційно-інформаційної діяльності ради Поторицького старостату Сокальської міської ради, повідомив її, що станом на 01 квітня 2021 року на території громади не створено Поторицького старостату Сокальської міської ради і посада діловода відділу документообігу, звернень та організаційно-інформаційної діяльності ради Поторицького старостату Сокальської міської ради в структурі апарату Сокальської міської ради та її виконавчих органів та у штатному розписі апарату Сокальської міської ради та її виконавчих органів відсутня.

Також повідомлено, що у разі її бажання обійняти вакантну посаду діловода відділу документообігу, звернень та організаційно-інформаційної діяльності Сокальської міської ради, потрібно до 15 квітня 2021 року звернутися до відділу кадрової роботи Сокальської міської ради (т. 1, а. с. 116).

Згідно із заявою ОСОБА_1 на ім`я міського голови Сокальської міської ради від 13 квітня 2021 року, вона просила прийняти її на роботу в Сокальську міську раду на посаду діловода відділу документообігу, звернень та організаційно-інформаційної діяльності сіл Велике, Поториця та Горбків (т. 1, а. с. 117).

14 квітня 2021 року міський голова Сокальської міської ради, розглянувши заяву ОСОБА_1 щодо її згоди зайняти посаду діловода відділу документообігу, звернень та організаційно-інформаційної діяльності сіл Велике, Поториця та Горбків, повідомив її, що станом на 13 квітня 2021 року посада діловода відділу документообігу, звернень та організаційно-інформаційної діяльності сіл Велике, Поториця (Поторицька сільська рада) в структурі апарату Сокальської міської ради та її виконавчих органів та у штатному розписі апарату Сокальської міської ради та її виконавчих органах відсутня.

Також повідомлено, що у разі її бажання обійняти вакантну посаду діловода відділу документообігу, звернень та організаційно-інформаційної діяльності Сокальської міської ради, потрібно до 28 квітня 2021 року звернутися до відділу кадрової роботи Сокальської міської ради (т. 1, а. с. 118, 119).

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Сокальської міської ради підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених, зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, з його згоди, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20 (провадження № 61-6268св21), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21), від 06 квітня 2023 року у справі № 686/2549/22 (провадження № 61-12734св22) та інших.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18).

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, встановлено, що 21 грудня 2020 року відбулася реорганізація Поторицької сільської ради шляхом приєднання до Сокальської міської ради.

Відповідно до додатку № 10 до розпорядження міського голови Сокальської міської ради від 22 грудня 2020 року № 73-к/тр про попередження працівників про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією селищної та сільських рад шляхом приєднання до Сокальської міської ради за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України ОСОБА_1 23 грудня 2020 року попереджено про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією Сокальської міської ради.

Згідно з пропозицією щодо працевлаштування попередженим про наступне вивільнення працівникам, ОСОБА_1 - діловоду Поторицької сільської ради запропоновано такі вакантні посади: головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту та благоустрою Сокальської міської ради та спеціаліста І категорії відділу житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту та благоустрою Сокальської міської ради за конкурсом.

27 січня 2021 року ОСОБА_1 відмовилася від запропонованої вакантної посади головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту та благоустрою Сокальської міської ради (за конкурсом), а на посаду спеціаліста І категорії відділу житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту та благоустрою Сокальської міської ради (за конкурсом) погодилася.

Розпорядженням Сокальської міської ради від 23 лютого 2021 року № 60-к/тр звільнено ОСОБА_1 , діловода Поторицької сільської ради, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України 23 лютого 2021 року у зв`язку з реорганізацією Поторицької сільської ради.

Конкурс на заміщення вакантної посади спеціаліста І категорії відділу житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту та благоустрою Сокальської міської ради відбувся 01 березня 2021 року, однак ОСОБА_1 , яка приймала у ньому участь, не стала переможцем конкурсу, що підтверджується протоколами.

Однак, як було вказано судом апеляційної інстанції, у період з 21 грудня 2020 року до 23 лютого 2021 року ОСОБА_1 не пропонувалась жодна із посад у Сокальській міській раді, яку можна було зайняти без проведення конкурсу, в той час як на момент її звільнення в Сокальській міській раді були наявні дев`ять вакантних посад, які можна було обійняти без конкурсу.

Крім того, апеляційний суд вказав, що роботодавець не зважив на ті обставини, що ОСОБА_1 є одинокою матір`ю, на її утриманні перебуває неповнолітня дитина.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов до висновку про невиконання під час звільнення ОСОБА_1 вимог статті 49-2 КЗпП України.

Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_1 у подальшому пропонувалось зайняти посаду діловода відділу документообігу, звернень та організаційно-інформаційної діяльності Сокальської міської ради, від якої вона двічі відмовлялась, Верховний Суд до уваги не бере, оскільки всі вказані події відбувались вже після звільнення позивачки.

Однак, колегія суддів Верховного Суду не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про поновлення ОСОБА_1 на посаді діловода Сокальської міської ради, з огляду на те, що право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування в новоутворених структурних підрозділах (при зміні організаційної структури), оскільки переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 310/9294/18 (провадження № 61-16809св20), від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15 (провадження № 61-37686св18), від 29 вересня 2022 року у справі № 359/2467/20 (провадження № 61-8055св22), від 06 листопада 2024 року у справі № 455/694/23 (провадження № 61-5350св24).

Крім того, судом апеляційної інстанції не було досліджено питання щодо правонаступництва, зокрема, яка юридична особа є правонаступником Поторицької сільської ради, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Поторицька сільська рада перебуває в стані припинення, а Сокальська міська рада є правонаступником: Хоробрівської сільської ради Сокальського району Львівської області; Скоморохівської сільської ради Сокальського району Львівської області; Варязької сільської ради Сокальського району Львівської області.

Апеляційному суду слід дослідити як відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року № 624-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області» та постанову Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», так і локальні акти Сокальської міської ради й міського голови щодо реорганізації відповідних юридичних осіб, порядку попередження та вивільнення працівників і коли саме наступає припинення відповідної юридичної особи (Поторицької сільської ради).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не врахував зазначеного та не дослідив обставини справи, які мають правове значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки апеляційним судом порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час перегляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, усунути вказані недоліки на стадії касаційного перегляду неможливо, тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для ухвалення нового рішення або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводам і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сокальської міської ради Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець