Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КЦС ВП від 24.11.2019 року у справі №207/3371/17 Ухвала КЦС ВП від 24.11.2019 року у справі №207/33...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.11.2019 року у справі №207/3371/17

Державний герб України

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 207/3371/17

провадження № 61-20281св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача -ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - перша Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

від 08 жовтня 2019 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - перша Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, виключення майна із складу спадщини, визнання часток у праві спільної сумісної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 серпня 2000 року вона познайомилася з ОСОБА_5 . Восени 2000 року ОСОБА_5 переїхав до неї у квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності. Вказувала, що з чого часу до смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони проживали однією сім`єю та вели спільний побут і господарство із взаємними правами та обов`язками чоловіка та жінки. Для її родичів, друзів та знайомих, а також для родичів, друзів та знайомих ОСОБА_5 вони знаходились у фактичних шлюбних відносинах та були для всіх подружжям. Протягом усього часу спільного проживання в інших зареєстрованих шлюбах ані вона, ані ОСОБА_5 не перебували. За час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу нею та ОСОБА_5 за спільні кошти було набуто право власності на наступне майно: кафе, загальною площею 74,0 кв. м, по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу кафе від 16 лютого 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношликом В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 587; земельна ділянка, площею 0,0677 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташована в Іванівській сільській раді, СТ «Будівельник», Петриківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223781400:03:321:0033, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 листопада 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Алекса Л. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 899; автомобіль Toyota Corola, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, на підставі договору купівлі-продажу

від 10 березня 2011 року № 138А/11. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, крім зазначеного майна також на частину житлового будинку АДРЕСА_3 . Спадкоємцями ОСОБА_5 є рідні сини: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Зазначала, що між нею та спадкоємцями виник спір щодо майна, яке входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_5 .

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд встановити факт проживання однією сім`єю її з ОСОБА_5 з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 червня 2017 року без реєстрації шлюбу. Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вищевказане майно, набуте сторонами під час спільного проживання як чоловіка ті жінки. Виключити зі складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_5 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/2 частину зазначеного майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі судді Юрченко І. М., від 14 вересня

2018 року позов задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 2004 року по 01 червня 2017 року без реєстрації шлюбу. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 наступне майно: кафе, загальною площею 74,0 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,0677 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташована в Іванівській сільській раді, СТ «Будівельник», Петриківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223781400:03:321:0033; автомобіль Toyota Corola, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску. Виключено із складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_5 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/2 частину вищевказаного майна та визнано право власності на 1/2 частину цього майна за ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по день смерті ОСОБА_5 -

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ведення спільного господарства, наявність у них взаємних прав та обов`язків, усталених відносин, притаманних подружжю, підтверджується належними та допустимими доказами, у тому числі показаннями свідків й письмовими доказами. Позивачем доведено, що вказане майно було придбане внаслідок їх спільної праці з ОСОБА_5 як сім`ї, за рахунок якої вони одержали як спільні так і особисті доходи, внаслідок отримання доходів з інших джерел, які були об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету. Оскільки придбані за спільні кошти та в період проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 автомобіль, кафе та земельна ділянка, є їх спільною сумісною власністю, та виходячи з рівності часток кожного з них на спірне майно, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину спірного майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 вересня 2018 року скасовано та ухвалено новерішення.

У задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що показання свідків при вирішенні спору не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя необхідні докази: постійного спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї, але таких доказів позивачем не було надано. Надані позивачем докази не стосуються подружнього життя, а свідчать про наявність між сторонами ділових стосунків. Поза увагою суду першої інстанції залишились та обставини, що ОСОБА_5 з 1979 року постійно проживав, був зареєстрованим та працював у Російській Федерації. З 01 липня 2008 року по 01 червня 2017 року ОСОБА_5 працював електрогазозварювальником ТОВ «Лукойл-Энергосети» (Російська Федерація) вахтовим методом організації роботи. Судом першої інстанції не було враховано більш тривале перебування ОСОБА_5 за місцем роботи та реєстрацію на території Російської Федерації. Наявні в матеріалах справи фотографії не можуть розглядатись як доказ спільного проживання, ведення спільного господарства, спільного бюджету, наявності спільних витрат, участі у витратах на утримання житла. Крім того, вони носять епізодичний характер, під час перебування ОСОБА_5 у чергових відпустках.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що спірне кафе було придбано не за грошові кошти, які буди зароблені ОСОБА_5 у Російській Федерації, а за кредитні кошти на підставі кредитного договору № 105/6-9-6 від 16 лютого 2006 року. Сплата кредитних коштів у валюті здійснювалась на території України, що підтверджується банківськими платіжними документами, оригінали яких зберігаються у позивача, а копії містяться у матеріалах справи. Спірний автомобіль також був придбаний за кредитні кошти на підставі договору кредиту від 27 квітня 2011 року № 1/1111753, з метою забезпечення якого ОСОБА_1 виступила як поручитель відповідно до договору поруки

від 27 квітня 2011 року. Суд апеляційної інстанції не мотивував, які саме ділові відносини склались між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив показання свідків.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

12 грудня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 лютого 2006 року було укладено договір купівлі-продажу кафе, загальною площею 74,0 кв. м, по АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношликом В. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 587, відповідно до якого покупцем виступив ОСОБА_5

14 листопада 2013 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0677 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташована в Іванівській сільській раді, СТ «Будівельник», Петриківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223781400:03:321:0033, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Алекса Л. М. та зареєстрований в реєстрі за № 899, відповідно до якого покупцем виступив ОСОБА_5

10 березня 2011 року було укладено договір купівлі-продажу № 138А/11 транспортного засобу Toyota Corola, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,

2011 року випуску, відповідно до якого покупцем виступив ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 2004 року по 01 червня 2017 року без реєстрації шлюбу, наявність спільного побуту та спільних друзів, спільний відпочинок, спілкування подружжя з дітьми ОСОБА_5 та з дітьми ОСОБА_1 від першого шлюбу, придбання ними майна підтверджено в судовому засіданні, зокрема, показаннями допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що він є сусідом ОСОБА_1 та проживає у квартирі АДРЕСА_4 з 1999 року. Свідок підтвердив, що приблизно з 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 жили разом однією сім`єю як чоловік та дружина, у них часто збирались родичі та гості, як з боку ОСОБА_1 , так і з боку ОСОБА_5 . Вони разом їздили на відпочинок як влітку, так і взимку. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 разом придбали будинок за містом та спільно робили ремонт в ньому. ОСОБА_5 працював вахтовим методом в Російській Федерації, тому місяць він знаходився в Росії, а місяць - проживав разом з ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 . Йому також відомо, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було кафе по АДРЕСА_2 , в якому працювала ОСОБА_1 та її дочка.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона є подругою ОСОБА_1 . Свідок підтвердила, що стосунки між позивачем та ОСОБА_5 почалися у 2000 році, тоді ж майже відразу вони й почали проживати разом у цивільному шлюбі у квартирі АДРЕСА_1 . Років п`ять тому назад вони придбали земельну ділянку з дачею, на якій спільно робили ремонт, ОСОБА_1 саджала там город. Також їй відомо, що в період сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 придбали автомобіль та кафе. В цьому кафе ОСОБА_1 працювала з самого початку його придбання, готувала їжу, продавала її. Все це майно вони придбавали за сумісні кошти. Вона також бачила, що сини ОСОБА_5 разом зі своїми дружинами та дітьми приходили в гості до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і вона бачила, що вони ставились до ОСОБА_1 як до дружини свого батька. Також

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 кожного року разом відпочивали, їздили у відпустку завжди разом.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що ОСОБА_5 був її сватом, так як її донька була одружена з сином ОСОБА_5 - ОСОБА_4 . Свідок також пояснила, що у 2006 році вона на прохання ОСОБА_5 виступила його поручителем при оформленні кредиту на покупку кафе. Після оформлення кредиту ОСОБА_5 повідомив їй, що проживає разом з жінкою ОСОБА_1 і вони поїхали до неї додому відсвяткувати оформлення кредиту. Після цього вона бачила ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 на весіллі свого сина у 2012 році.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що ОСОБА_5 був його другом, вони знайомі ще з 80-х років. З ОСОБА_1 його познайомив ОСОБА_5 . Йому відомо, що ОСОБА_5 працював в Росії вахтовим методом. Коли він перебував в Україні у м. у Кам`янському, він проживав у ОСОБА_1 . Вони проживали як чоловік та дружина, завжди разом відпочивали. В кафе бізнесом займалась ОСОБА_1 . Поховання ОСОБА_5 також відбувалось від під`їзду будинку, де вони проживали разом з ОСОБА_1 .

На підтвердження спільного проживання та побуту позивачем були надані наступні докази, оригінали яких зберігаються у позивача та були оглянуті судом першої інстанції:

фототаблиця (т. 1, а.с. 20-42) та фототаблиця (т. 2, а.с. 145-176), на яких зображені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ;

акт № 974 про проживання без реєстрації від 17 липня 2017 року, в якому зазначено, що у квартирі

АДРЕСА_1 проживав без реєстрації з вересня 2000 року ОСОБА_5 разом з ОСОБА_1 до моменту його смерті (т. 1, а.с. 7).

У судовому засіданні було встановлено, що оригінали всіх документів, які підтверджують право власності на спірне майно знаходяться у позивача.

У ОСОБА_1 знаходиться паспорт ОСОБА_5 , свідоцтво про розірвання шлюбу.

У ОСОБА_1 також є в наявності оригінали документів, що стосуються придбання кафе та організації діяльності в ньому спільною працею ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зокрема: договір кредиту від 16 лютого 2006 року № 105/6-9-6, який укладений між ОСОБА_5 та ПАТ «Укрсоцбанк» з метою придбання нерухомого майна - кафе по АДРЕСА_2 (т. 2, а. с. 8-11); квитанції на купівлю іноземної валюти та квитанції на оплату кредиту й інші документи щодо придбання цього нерухомого майна (т. 2, а. с. 13-29, 32-34, 36-86).

Крім того, у позивача також є в наявності оригінали документів, що стосуються придбання автомобіля, зокрема, кредитний договір № 1/1111753 від 27 квітня 2011 року, відповідно до умов якого були надані кошти на придбання автомобіля Toyota Corola; договір поруки № Р1/1111754

від 27 квітня 2011 року, відповідно до якого ОСОБА_1 виступила поручителем за зазначеним кредитним договором (т. 1, а. с. 90); квитанції про сплату чергових платежів за кредитним договором № 1/1111753

від 27 квітня 2011 року (т. 1, а. с. 91-96); довідки від 23 квітня 2013 року

№ 31133-25/869 та № 31133-25/870 про відсутність заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2011 року № 1/1111753 (т. 1, а.с. 97).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Положеннями статті 315 ЦПК України передбачено встановлення судом фактів, що мають юридичне значення, у тому числі і проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення статті 74 СК України.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-135цс13 висловив правову позицію, за якою майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Статтею 60 СК Українивизначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Тлумачення статті 60 СК Українисвідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно положень статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (частина перша статті 90 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 довела факт проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 червня 2017 року. Вказаний факт підтверджується показаннями свідків, які підтвердили спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 , чисельними фотографіями, на яких вони зображені як близькі люди разом із членами їхніх сімей, актом комунального підприємства Кам`янської міської ради від 17 липня 2017 року № 974, відповідно до якого ОСОБА_5 проживав у зазначеній квартирі, яка є власністю позивача, без реєстрації, та фактичним проживанням у цій квартирі разом із ОСОБА_1 . Зазначений факт проживання батька з ОСОБА_1 з 2000 року не заперечували також і відповідачі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 у період з 2004 року

по 01 червня 2017 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу підтверджено належними, допустимими й достатніми доказами, які у своїй сукупності свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Апеляційний суд вищезазначених обставин справи не врахував, доводи позивача належним чином не перевірив, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, послався на проживання ОСОБА_5 у зв`язку із роботою окремо від позивача на території Російської Федерації, не надавши належної оцінки всім доказам у їх сукупності, якими підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у фактичних сімейних відносинах, вели спільний бюджет та господарство, а особливості роботи позивача (вахтовий метод) не спростовують цих висновків, не врахував, що ОСОБА_5 був громадянином України та мав постійне місце реєстрації на території України, отже дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що спірні кафе та транспортний засіб були придбані за кредитні кошти на підставі кредитних договорів, оригінали яких знаходяться у позивача, як і оригінали квитанцій про сплату коштів на їх виконання, що спростовує доводи відповідачів про те, що спірне майно було придбано за грошові кошти, які зароблені ОСОБА_5 під час роботи в Російській Федерації.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини справи та правильно вирішив спір.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року скасувати.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 вересня 2018 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_3 ) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_3 ) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати