Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.11.2018 року у справі №566/1115/17

Постанова

Іменем України

09 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 566/1115/17

провадження № 61-47142св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року у складі судді Феха Т. С. та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструк С. В., Бондаренко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору будівельного підряду дійсним та стягнення боргу.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що у серпні 2016 року між ним та відповідачем в усній формі укладено договір будівельного підряду, відповідно до умов якого він зобов'язався виконати будівельні роботи. З 25 серпня 2016 року до 26 грудня 2016 року він виконав роботи зі зведення дерев'яної будівлі на АДРЕСА_1.

Згідно з кошторисом та витрат станом на 2016 рік загальна вартість виконаних ним робіт становила 171 984,49 грн, з яких відповідач сплатив йому лише 55 000 грн, а решту коштів у розмірі 116 984,49 грн не сплатив.

Вважає, що недотримання письмової форми договору не дає підстав для визнання його нікчемним та невиконання умов щодо оплати вартості виконаних робіт.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд визнати дійсним договір будівельного підряду, укладений між сторонами у серпні 2016 року щодо зведення дерев'яної будівлі на АДРЕСА_1, та стягнути з відповідача борг у розмірі 116
984,49 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із недоведеності позовних вимог щодо укладення сторонами договору будівельного підряду. Враховуючи відсутність підстави для задоволення основної вимоги про визнання договору будівельного підряду дійсним, вимога про стягнення боргу, як похідна також не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог неповно, невірно та вибірково оцінили надані ним докази, висновки судів є необґрунтованими, оскільки суперечать встановленим обставинам та дослідженим доказам.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_2 подав відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору підряду дійсним і стягнення боргу та витребувано з Демидівського районного суду Рівненської області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що договір будівельного підряду в письмовій формі між сторонами не укладався.

Докази виготовленої в установленому законом порядку проектно-кошторисної документації в матеріалах справи відсутні.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, посилаючись на те, що між сторонами у серпні 2016 року був укладений договір будівельного підряду в усній формі, просив суд визнати його дійсним договір і та стягнути з відповідача за вказаним договором борг в сумі 116 984,49 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України, відповідно дочастиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частиною 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною 1 статті 627 ЦК України; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною 1 статті 627 ЦК України; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (стаття 208 ЦК України).

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника на який спрямована узгоджена воля сторін.

Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ціною підрядних робіт.

Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення. Зазмістом статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та його невід'ємною частиною.

За відсутності цих умов ціну може встановити суд на основі звичайно застосовуваних за аналогічні роботи цін з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Таким чином, закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.

Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

При цьому в оферті та в акцепті щодо виконання будівельних підрядних робіт повинна бути чітко виражена воля осіб щодо істотних умов договору.

Суди встановили, що договір будівельного підряду в письмовій формі між сторонами не укладався.

Докази виготовленої в установленому законом порядку проектно-кошторисної документації в матеріалах справи відсутні.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач, як на підставу, посилався на локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 від 07 грудня 2016 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року від 07 грудня 2016 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за грудень 2016 року.

Перевіривши та оцінивши надані позивачем вищевказані документи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вони не є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт погодження сторонами обсягу будівельних підрядних робіт та їх вартості, оскільки підписані лише позивачем і не містять підпису відповідача.

Надавши належну оцінку усім доводам і зібраним доказам та, з урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про визнання договору будівельного підряду дійсним з огляду на недоведеність позивачем його укладення, узгодження обсягів будівельних підрядних робіт та їх вартість.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про те, що за відсутності підстав для задоволення основної вимоги про визнання договору будівельного підряду дійсним, вимога про стягнення боргу як похідна також не підлягає задоволенню, є правильним.

Доводи касаційної скарги про те, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог неповно, невірно та вибірково оцінили надані ним докази, а висновки судів є необґрунтованими, оскільки суперечать встановленим обставинам та дослідженим доказам, колегія суддів відхиляє, оскільки вони по своїй суті зводяться до необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук