Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.09.2019 року у справі №466/5674/17

Постанова

Іменем України

09 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 466/5674/17

провадження № 61-17227св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дума Галина Михайлівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2018 року у складі судді Глинської Д. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дума Г. М., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку та присадибної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, банківських вкладів, автомобіля марки "Chevrolet Aveo SF 69Y" 2006 року випуску, автомобіля марки "HYUNDAI Accent", 2007 року випуску та іншого майна. Спадкодавцем заповіт не складався. Спадкоємцями першої черги після смерті матері, крім нього, є чоловік матері ОСОБА_2, з яким спадкодавець уклала шлюб у 1995 році.

У визначений законом строк він не зміг звернутися до нотаріальної контори із заявою прийняття спадщини, оскільки з 25 вересня 2015 року по 30 березня

2017 року перебував в США у зв'язку з навчанням за декількома навчальними програмами. Повний курс навчання за комплексом навчальних програм закінчувався у червні 2018 року. Однак, через незадовільний стан здоров'я вагітної дружини він перервав навчання та 30 березня 2017 року приїхав в Україну. У цей день його дружина народила двох дітей. У червні 2017 року йому стало відомо, що після смерті матері приватним нотаріусом Думою Г. М. було заведено спадкову справу та відповідачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Вважав, що його тривале перебування за межами України у зв'язку з навчанням у США свідчить про поважність причини пропуску ним строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_4

ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 23 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, районний суд виходив із того, що зазначені позивачем причини пропуску шестимісячного строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, не є об'єктивними та такими, що не залежали від його волі; не є такими, що створювали для нього істотні труднощі для подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини чи через консульську установу України в США заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини; позивач мав можливість надіслати таку заяву поштовою кореспонденцією чи іншими засобами зв'язку; жодних обмежень та перешкод для позивача щодо в'їзду в Україну чи виїзду даний тип навчальної візи F-1 не містив; представник позивача не назвав жодної причини, яка перешкоджала ОСОБА_1 вчасно прийняти спадщину після смерті матері ОСОБА_4.

Постановою Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 23 жовтня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

18 вересня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 23 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач у встановлений законом строк не звернувся із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки з 25 вересня 2015 року по 30 березня 2017 року перебував за межами України у зв'язку із навчанням в США. Відповідач умисно ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення для прийняття спадщини у встановлений законом строк. Вказані обставини перебувають у взаємному зв'язку між собою та у сукупності вони були для позивача тими причинами, які були пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами та перешкоджали йому у визначений законом строк вчинити дії пов'язані з прийняттям спадщини. Під час розгляду справи суди не з? ясували питання фінансової спроможності позивача придбати авіаквитки. Суд не дослідив, чи вчиняв нотаріус дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, чи здійснював він його виклик як спадкоємця за законом, у тому числі публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Доводи інших учасників справи

25 жовтня 2019 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дума Г. М. через засоби поштового зв'язку подала до Верховного суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та залишити без змін рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 23 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року.

26 жовтня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 23 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року залишити без змін.

Додаткові аргументи заявника

21 листопада 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_2.

Додаткові аргументи інших учасників справи

04 грудня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду заперечення на відповідь на відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 23 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шевченківського районного суду міста Львова.

17 жовтня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду міста Львова

від 23 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого

2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у відповіді на відзив, врахувавши аргументи, наведені у заперечені на відповідь на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина за законом, оскільки ОСОБА_4 спадщину за заповітом не залишила.

Згідно з матеріалами спадкової справи № 20/2016, заведеної після смерті ОСОБА_4, спадщину після її смерті прийняв її чоловік ОСОБА_2, мати спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відмовилася від прийняття спадщини після смерті доньки на користь зятя ОСОБА_2

22 грудня 2016 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Думою Г. М., відповідачу ОСОБА_2 видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1,1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0489 га, кадастровий номер - 4610166300:04:002:0034, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

14 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Думи Г. М. із заявою про прийняття спадщини.

Листом від 14 червня 2017 року № 186 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дума Г. М. відмовила позивачу у видачі на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом у відповідній частці на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 та повідомила його про те, що нею видано свідоцтва про праву на спадщину ОСОБА_2. Тому, оскільки він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, то лише за згодою спадкодавця, який прийняв спадщину, відповідно до пункту 1 статті 1300 ЦК України нею можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

На день смерті ОСОБА_4, позивач ОСОБА_1 на підставі навчальної візи F-1, виданої консульською службою Посольства США у місті Києві, перебував у США за навчальною програмою "Intermediate ESL". Повернувся в Україну 30 березня 2017 року.

Як ствердили допитані судом першої інстанції свідки, позивач знав, що його мати має онкологічне захворювання та про смерть матері був повідомлений в день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статті 1220, 1222, 1270 ЦК України (частини 1 , 2 статті 1223 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про смерть спадкодавця, наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

Отже, позивач не був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування, а тому проживання позивача за межами України не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду: від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17 (провадження № 61-28865св18), від 04 червня 2020 року у справі № 601/1157/19 (провадження № 61-4901св20), від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18 (провадження № 61-1883св19).

З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що проживання спадкоємця за межами України є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Також не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини введення позивача відповідачем в оману, оскільки такі аргументи заявника не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи сторін у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивач не надав, не довів наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Крім того, в Україну позивач прибув 30 березня 2017 року, однак заяву про прийняття спадщини нотаріусу подав лише 14 червня 2017 року. Поважних причин, за яких позивач не мав можливості подати заяву про прийняття спадщини в період перебування в Україні - з 30 березня 2017 року по 14 червня 2017 року, такий суду не надав.

Відповідно до статті 63 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальний дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Доводи касаційної скарги, що нотаріусом не здійснено будь-яких дій щодо повідомлення позивача про відкриття спадкової справи є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не довів, що нотаріус, який відкрив спадкову справу, знав або міг знати про його місце проживання чи роботи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову про визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Доводи касаційної скарги про неповажність причин пропуску строку для прийняття спадщини зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України, згідно з якою установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня

1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня

2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 23 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 23 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська