Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.04.2019 року у справі №2-2284/2009

Постанова

Іменем України

09 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 2-2284/09

провадження № 61-7020св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Перша черкаська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 квітня 2009 року у складі судді Кальчук А. П. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до

ОСОБА_3, третя особа - Перша черкаська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що між нею та її дочкою ОСОБА_3 15 квітня 2008 року було укладено договір дарування належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1.

При укладанні договору вона вважала, що укладає договір довічного утримання.

Нотаріус пояснила, що відповідач стане власником після її смерті, а доти дочка повинна доглядати її.

ОСОБА_1 зазначила, що при укладенні договору дарування вона була введена в оману дочкою ОСОБА_3, і на підставі викладеного, посилаючись на статтю 230 ЦК України просила визнати недійсним договір дарування, укладений 15 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 квітня

2009 року позовні вимоги задоволено.

Визнано договір дарування, укладений 15 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Кам'янецьким В. В., зареєстрований в реєстрі за № 1-421 недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що позивач під час укладення спірного договору дарування була введена в оману відповідачем.

Короткий зміст заяви про перегляд заочного рішення

У червні 2018 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 квітня 2009 року.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 жовтня 2018 року залучено до участі у справі на стадії перегляду заочного рішення правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 06 грудня 2018 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 квітня 2009 року залишено без задоволення.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 28 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 квітня 2009 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

01 квітня 2019 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 квітня 2009 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 28 лютого 2019 року та передати справу на новий розгляд, у випадку встановлення порушення норм матеріального або процесуального права прийняти нове рішення, ким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована так:

- суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі сторони відповідача. Не було задоволено клопотання адвоката Євтушенка М. П. про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи;

- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції, оскільки не отримав повістку про виклик до суду у судове засідання на 03 жовтня 2018 року;

- порушено право на правничу допомогу;

- судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки позовну заяву ОСОБА_1 не підписувала.

Доводи інших учасників справи

11 травня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив, у кому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 квітня 2009 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 28 лютого 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Соснівського районного суду міста Черкаси.

25 липня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 квітня 2009 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 28 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 15 квітня 2008 року було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1.

На момент розгляду справи в суді першої інстанції договір не був зареєстрований в бюро технічної інвентаризації, оскільки відповідно до довідки, виданої КП "ЧООБТІ" від 05 лютого 2009 року, власником спірної квартири була вказана ОСОБА_1.

З копії розрахункової книжки по оплаті за комунальні послуги вбачається, що за 2008 рік, та за січень та лютий 2009 року комунальні платежі сплачувала

ОСОБА_1.

Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи

від 20 лютого 2009 року позивач ОСОБА_1 зверталась до органів Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області із заявою про неправомірні дії до неї з боку відповідача ОСОБА_3, яка застосовувала до неї фізичне насильство, виганяла вночі з квартири. Ці факти підтвердили також сусіди по квартирі.

ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 жовтня 2018 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_1.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1 статті 215 ЦК України.

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина 1 статті 229 ЦК України).

Відповідно до статей 229, 230, 231, 232, 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість заповіту чи договору довічного утримання, суд визначає за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Встановивши, що ОСОБА_1 є особою похилого віку (1935 року народження), у силу якого потребувала сторонньої допомоги, погодилася на передачу спірної квартири, яка є її єдиним житлом, у власність ОСОБА_3 лише за умови піклування про неї, забезпечення її допомогою, продовжувала проживати у вказаній квартирі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач, укладаючи оспорюваний правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема, щодо юридичної природи цього правочину, прав та обов'язків сторін за цим договором, та правильно задовольнив її позов на підставі статті 230 ЦК України.

Висновок судів попередніх інстанцій відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16, у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 758/463/15-ц (провадження 61-48695св18) та від 20 травня 2020 року у справі № 591/7117/17 (провадження № 61-47082св18).

Аргументи заявника щодо неповідомлення судом апеляційної інстанції про розгляд справи, який відбувся 28 лютого 2019 року є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи міститься розписка

(т. 2, а. с. 21) з якої вбачається, що ОСОБА_3 була повідомлена про розгляд справи, який відбудеться 28 лютого 2019 року, про що свідчить її особистий підпис.

Крім того, є неприйнятними доводи заявника про те, що її не було повідомлено про розгляд справи судом апеляційної інстанції, оскільки не отримала повістку про виклик до суду у судове засідання на 03 жовтня 2018 року, оскільки 03 жовтня 2018 року Соснівським районним судом міста Черкаси ухвалою відновлено провадження у цій справі та призначено судове засідання у справі за заявою ОСОБА_3, про перегляд заочного рішення.

Інші аргументи касаційної скарги є безпідставними та не можуть бути підставою для скасування правильних по суті і законних рішень з одних лише формальних міркувань.

За наведених вище підстав, Верховний Суд констатує, що відповідь на аргументи касаційної скарги судом надано повно та вичерпно.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня

1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня

2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 квітня 2009 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 28 лютого 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 квітня 2009 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 28 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська