Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.12.2019 року у справі №277/89/18

Постанова

Іменем України

29 липня 2019 року

м. Київ

справа № 277/89/18

провадження № 61-22440св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 31 липня 2019 року у складі судді Греська В. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Миніч Т. І., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law29~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law30~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law31~.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України

у Житомирській області про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 13 січня 2003 року він працював у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у місті Новоград-Волинському Житомирської області, а 01 серпня 2017 року переведений на посаду головного спеціаліста з обліку страхувальників відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму Новоград-Волинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Житомирській області.

Наказом відповідача від 19 грудня 2017 року позивача звільнено з роботи

з 29 грудня 2017 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, відповідно пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Вказував, що зазначене звільнення є незаконним та проведено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки йому не були запропоновані всі вакантні посади, хоча такі посади існували на підприємстві відповідача. Крім того, звільнення позивача відбулося за відсутності обґрунтованої згоди профспілкового комітету на таке звільнення. Також відповідачем не враховане переважне право

ОСОБА_1 на залишення на роботі.

Зазначав, що наказ про звільнення та попередження про звільнення отримав одного і того ж дня - 21 грудня 2017 року.

На підставі викладеного ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати незаконним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України

у Житомирській області від 19 грудня 2017 року про звільнення

ОСОБА_1; поновити його на посаді головного спеціаліста з обліку страхувальників відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму Новоград-Волинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 29 грудня

2017 року; стягнути із відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу станом на 31 липня 2019 року в розмірі 368 752,48 грн без утримання податків та інших обов'язкових платежів; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області

від 31 липня 2019 року позов задоволено частково.

Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста з обліку страхувальників відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму Новоград-Волинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області з 29 грудня 2017 року на 21 лютого 2018 року.

Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 02 січня по 21 лютого 2018 року в розмірі 23 882,02 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в дохід держави судовий збір у розмірі 1 409,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 повідомлений про зміни в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці з 01 січня 2018 року та можливе майбутнє звільнення. Проте, про скорочення посади і звільнення, пов'язане саме із цією обставиною, ОСОБА_1 був повідомлений лише 21 грудня 2017 року і звільнений до спливу передбаченого законом двохмісячного строку.

Первинна профспілкова організація надала згоду на скорочення

ОСОБА_1 із займаної ним посади. Позивач був повідомлений про засідання профспілкового комітету, вищевказане рішення цього органу не оскаржував.

Посада, яку займав позивач, була єдиною в штатному розкладі, який діяв у 2017 році, і відсутня у штатному розкладі, чинному з 01 січня 2018 року, тому відсутні правові підстави вважати про наявність у нього переважного права на залишення на роботі.

Разом з тим, наявні правові підстав для зміни дати звільнення позивача та стягнення на його користь з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 02 січня по 21 лютого 2018 року в розмірі 23 882,02 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відповідачем до апеляційного суду надано також інформацію щодо заповнення посад Управління та Відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 01 січня 2018 року до 01 березня 2018 року у вигляді штатних розписів із зазначенням прізвищ працівників, які займають відповідні посади. Вказаною інформацією підтверджується, що жодної вакантної посади як у Новоград-Волинському відділенні, де працював позивач, так і у решті відділень Житомирській області та в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області немає. Отже, вакантних посад не було, а переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад.

На день звільнення позивача згода профспілкового органу на його звільнення також була.

Проте, відсутність згоди профкому на час видачі наказу про звільнення, недотримання профспілковим комітетом порядку розгляду питання про звільнення не тягне за вищевказаних обставин визнання в цілому наказу про звільнення незаконним та його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивача у встановленому трудовим законодавством порядку та строки не попереджено про майбутнє звільнення. Суд не має повноважень змінювати дату звільнення, якщо позивачем не заявлено такі вимоги. Відповідачем порушено порядок звільнення позивача у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, оскільки позивачу не було запропоновано всі наявні вакантні посади. Крім того, профспілкова організація не давала згоду на звільнення ОСОБА_1.

Доводи інших учасників справи

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області подало до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, підстави для його поновлення на роботі відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.

25 лютого 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 13 січня 2003 року працював у Новоград-Волинському відділенні Управління виконавчої дирекції Фону соціального страхування України у Житомирській області.

01 серпня 2017 року позивача прийнято у порядку переведення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Новоград-Волинському Житомирської області на посаду головного спеціаліста з обліку страхувальників відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму Новоград-Волинського відділення Управління виконавчої дирекції Фону соціального страхування України у Житомирській області.

Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Житомирській області 24 жовтня 2017 року видано наказ про попередження працівників про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці. Вказаним наказом зобов'язано відділ кадрів до 01 листопада

2017 року провести передбачені чинним законодавством заходи щодо попередження працівників Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та його відділень та забезпечити ознайомлення під підпис з письмовими попередженнями про зміну істотних умов праці працівників Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Житомирській області.

Начальникам відділень, управлінь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області зобов'язано

до 27 жовтня 2017 року забезпечити ознайомлення під підпис з письмовими попередженнями про зміну істотних умов праці працівників відділень;

до 30 жовтня 2017 року письмово проінформувати начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та надати відділу кадрів другі примірники повідомлень з підписами працівників про ознайомлення.

Позивачу 25 жовтня 2017 року вручено попередження про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступають в дію з 01 січня 2018 року та про можливе майбутнє звільнення, з яким ОСОБА_1 ознайомився письмово 26 жовтня 2017 року.

Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України

від 23 жовтня 2017 року затверджено граничну чисельність працівників Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області та його відділень у кількості 140 штатних одиниць та зобов'язано начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області провести до 01 листопада 2017 року передбачені чинним законодавством заходи щодо попередження працівників Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та його відділень про зміни в організації виробництва і праці та про зміну істотних умов праці.

21 грудня 2017 року ОСОБА_1 отримав повідомлення від 19 грудня 2017 року про скорочення посади і звільнення.

Відповідач 19 грудня 2017 року видав наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з 29 грудня 2017 року у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Зазначено, що вакантні посади відповідно до його фаху відсутні, у зв'язку з чим ОСОБА_1 підлягає звільненню відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України з виплатою згідно зі статтею 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до штатного розпису Новоград-Волинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області, який діяв до 01 січня 2018 року, до штату працівників входило 14,5 посад. Позивач обіймав посаду головного спеціаліста з обліку страхувальників відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму.

Згідно з новим штатним розписом, який почав діяти з 01 січня 2018 року, до штату відділення входить 10 посад. Посада, яку займав позивач, була одна та такої посади у новому штатному розписі не передбачалося.

Суди встановили, що станом на 01 січня 2018 року у Новоград-Волинському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області скорочено посаду, яку займав ОСОБА_1.

Відповідно до довідки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області від 10 квітня 2018 року в указаному Управлінні та відділеннях Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області у період дії попередження працівників про можливе звільнення вакантні посади, які не підлягали скороченню з 01 січня 2018 року, були відсутні (том 2 а. с. 37).

Апеляційний суд встановив, що відповідно до інформації щодо заповнення посад управління та відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 01 січня

2018 року по 01 березня 2018 року у вигляді штатних розписів із зазначенням прізвищ працівників, які займають відповідні посади, вакантні посади як у Новоград-Волинському відділенні, де працював позивач, так і у решті відділень Житомирської області та в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області відсутні.

Встановлено, що на день звільнення позивача профспілковим органом прийнято рішення про надання згоди на звільнення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності ~law32~) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Виходячи з вимог частин 1 , 2 та 3 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно з частиною 1 статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої

статті 40, частин 1 та 3 статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

В усіх випадках звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП України. Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності. При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, реорганізація установи, що призвело до скорочення чисельності і штату працівників.

Відповідно до штатного розпису Новоград-Волинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області, який діяв до 01 січня 2018 року, до штату працівників входило 14,5 посад. Позивач обіймав посаду головного спеціаліста з обліку страхувальників відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму.

Згідно з новим штатним розписом, який почав діяти з 01 січня 2018 року, до штату відділення входить 10 посад. Посада, яку займав позивач, була одна та такої посади у новому штатному розписі не передбачалося як у Новоград-Волинському відділенні Управління виконавчої дирекції Фону соціального страхування України у Житомирській області, так і в інших відділення вказаного Управління.

Станом на 01 січня 2018 року у Новоград-Волинському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області скорочено посаду, яку займав ОСОБА_1.

Суди також встановили, що в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області та відділеннях зазначеного Управління у період звільнення позивача були відсутні вакантні посади, які він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Відповідно до частини 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених частини 1 статті 43 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Разом з тим, суди встановили, що відповідно до витягу з протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників соціальної сфери Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 22 грудня

2017 року профспілковий комітет ухвалив рішення надати згоду на скорочення члена первинної профспілкової організації ОСОБА_1, головного спеціаліста з обліку страхувальників відділу страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму Новоград-Волинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області

з 29 грудня 2017 року у порядку, визначеному пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Отже, згода на звільнення позивача на засіданні профспілкової організації була надана, тому доводи касаційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Відповідачем до апеляційного суду надано також інформацію щодо заповнення посад Управління та відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 01 січня 2018 року по 01 березня 2018 року у вигляді штатних розписів із зазначенням прізвищ працівників, які займають відповідні посади. Вказаною інформацією підтверджується, що жодної вакантної посади як у Новоград-Волинському відділенні, де працював позивач, так і у решті відділень Житомирській області та в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області немає.

Суди дійшли правильного висновку про безпідставність посилання позивача на те, що йому не було запропоновано інші вакантні посади, які на час його звільнення були наявні, та він мав переважне право на залишення на роботі, оскільки вакантних посад не було, а переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад.

Встановивши, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату, відповідач не мав можливості перевести позивача за його згодою на іншу роботу, профспілковий комітет надав згоду на звільнення позивача, проте відповідач не повідомив позивача про майбутнє звільнення за два місяці, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд обґрунтовано ухвалив рішення про часткове задоволення позову зі зміною дати звільнення на 21 лютого 2018 року та стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період

з 02 січня до 21 лютого 2018 року.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що йому не запропоновано інші вакантні посади, які на час звільнення були наявні та він мав переважне право на залишення на роботі є безпідставними, оскільки переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, у справі, яка переглядається, мало місце скорочення посади, яку обіймав позивач, та яка була єдиною на підприємстві. Суди також встановили, що в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області та відділеннях зазначеного Управління у період звільнення позивача були відсутні інші вакантні посади, які він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Як встановлено вище, відбулося скорочення відділу, де працював позивач та посади останнього, а переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду.

Крім того, після звільнення позивачу запропоновано посаду головного спеціаліста з питань матеріального забезпечення та страхових виплат потерпілим Ємільчинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області, що не заперечується останнім, проте відповіді на вказану пропозицію відповідач не отримав (том 1 а. с. 105).

Доводи касаційної скарги про те, що судами не взято до уваги, що відповідачем не дотриманий двомісячний строк попередження про наступне звільнення позивача, також є безпідставними, оскільки саме з підстав того, що позивач був звільнений до спливу передбаченого законодавством двохмісячного строку, місцевим судом змінено дату звільнення позивача на 21 лютого 2018 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди

з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 31 липня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська

С. П. Штелик