Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.06.2019 року у справі №766/7864/17

Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 766/7864/17

провадження № 61-10310св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Петрова Є. В.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 листопада 2018 року у складі судді: Майдан С. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Кутурланової О. В., Орловської Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість в розмірі 129 549,49 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 63 023,75 доларів США; заборгованість за відсотками - 66 525,74 доларів США, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 52 421,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» вказувало, що відповідно до договору № Ф070660П від 22 серпня 2007 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 (позичальник), останньому було надано кредит у розмірі 120 000,00 доларів США зі сплатою відсотків. Відповідачем умови кредитного договору не виконуються. В забезпечення виконання зобов`язань позичальником 22 серпня 2007 року позивач та фізична особа ОСОБА_2 уклали Договір поруки №02-21-Ф070660П-1403, відповідно до умов якого поручитель поручається за виконання позичальником обов`язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору, станом на 28 лютого 2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 63 023,75 доларів США та заборгованість за відсотками, яка становить 66 525,74 доларів США. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Херсонської області від 23 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 07 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що банк звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки останній платіж за кредитним договором був внесений 11 березня 2009 року, а тому згідно пункту 4.5 договору № Ф070660П від 22 серпня 2007 року про надання відновлюваної кредитної лінії строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 60 днів, тобто 10 травня 2009 року. Саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із позовом лише 11 травня 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що банк не мав права нараховувати проценти за договором кредиту після дострокового припинення дії договору з 10 травня 2009 року, тому вимоги про стягнення таких процентів є необґрунтованими, позовна давність не може бути застосована. Проте, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не перевірили розрахунок банку ні на достовірність зазначених в розрахунку відомостей, ні на правильність та законність визначення розміру основного боргу та процентів за кредитом з урахуванням вимог частини другої статті 1050 ЦК України та частини другої статті 625 ЦПК України.

Виходячи зі змісту статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Проте, у оскаржуваних рішеннях судами не наведено будь-яких висновків щодо наявності або відсутності порушених прав або охоронюваних законом інтересів позивача, без яких неможливо дійти висновків про наявність чи відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Крім того зазначав, що та обставина, що відповідач ОСОБА_2 не оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку ніяк не може бути підтвердженням того, що він визнав факт наявності боргу, оскільки у всіх доданих письмових заявах ОСОБА_2 заперечував проти отримання ОСОБА_1 коштів у банку 10 жовтня 2008 року та 17 жовтня 2008 року, а позивач не надав суду первинні документи, які б підтвердили отримання грошей.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно Статуту ПАТ «Укрсоцбанк» є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (а.с.25-40).

22 серпня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №Ф070660П, відповідно до якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (а.с.6-10).

Основні положення договору:

-надання кредиту здійснюється окремими частинами в межах максимального ліміту заборгованості до 120 000 доларів США, зі сплатою 13 % річних та комісій (п.1.1.1.);

- мінімальний розмір траншу - 667,00 доларів США (п.1.1.1.1.);

- погашення кредиту (траншів) здійснюється щомісяця, до 10 числа місяця наступного за місяцем, в якому відбувалося завантаження кредитної лінії, та в останній день користування кредитом з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 21 серпня 2022 року. Сума щомісячного погашення кредиту - 667,00 доларів США, сума останнього траншу - 607,00 доларів США (п.1.1.2.);

-кредит надається на споживчі потреби (п.1.2.);

-в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, кредитор укладає з ОСОБА_2 (майновий поручитель) іпотечний договір, за умовами якого майновий поручитель передає в іпотеку домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , іпотечною вартістю 1 098 789,00 грн (еквівалент 217 581,98 доларів США) та земельну ділянку за вказаною адресою іпотечною вартістю 357 873,00 грн (еквівалентно 70 865,94 доларів США) (п.1.3.1.);

-у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених в п.п.3.3.7, 3.3.8, 3.3.9 цього Договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню) (п.4.5.);

-позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитору проценти в розмірі, передбаченому в п.1.1.1 цього Договору та комісії в розмірах та в порядку, визначеному п.2.6, 2.8, 2.9 цього Договору (п.3.3.7.);

-у разі пролонгації Кредиту або його частини, позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитору проценти в розмірі, визначеному в п.2.14 цього Договору (п.3.3.8.);

-позичальник зобов`язаний здійснювати погашення Кредиту відповідно до графіку змін максимального ліміту заборгованості, визначеного в п. 1.1.1 цього Договору, у сумі різниць між максимальним лімітом заборгованості, що діяв у попередньому періоді та максимальним лімітом заборгованості, що діятиме в наступному періоді, в строк не пізніше останнього робочого дня попереднього періоду, а також в кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом, що визначений в п.1.1.1.1 цього Договору (п.3.3.9.).

В забезпечення виконання зобов`язань позичальником 22 серпня 2007 року позивач та фізична особа ОСОБА_2 уклали Договір поруки №02-21-Ф070660П-1403, за яким поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу) у розмірі, в строки та в порядку, передбачених Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070209П від 27 березня 2007 року.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору зміст забезпеченого порукою зобов`язання, його розмір, строк та порядок виконання - повернення кредиту в сумі 120 000 доларів США з порядком погашення, що визначений п.1.1 Договору кредиту та кінцевим терміном повернення всієї суми Кредиту до 21 серпня 2022 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених Договором кредиту; сплата відсотків за користування кредитом в розмірі 13 % річних та комісій у розмірі, в строки та порядку, що визначені Договором кредиту; сплата можливої неустойки (пені, штрафу) (а.с.11-12 т.1).

26 квітня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав на адресу обох відповідачів вимогу про усунення порушень, а саме у строк до 30 днів з дати відправлення цієї вимоги, але не пізніше 3-х днів з моменту отримання вимоги сплатити заборгованість по кредиту, нараховані проценти, комісію та нараховані штраф/пеню (а.с.18).

При цьому було зазначено, що заборгованість станом на 28 лютого 2017 року складає 155 329,95 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 63 023,75 доларів США; заборгованість за відсотками - 66 525,74 доларів США; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 4 952,10 доларів США; пеня за несвоєчасне повернення процентів - 20 828,36 доларів США.

Відповідно до розрахунку заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 28 лютого 2017 року становить 155 329,95 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 63 023,75 доларів США; заборгованість за відсотками - 66 525,74 доларів США; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 4 952,10 доларів США; пеня за несвоєчасне повернення процентів - 20 828,36 доларів США (а.с.20-22).

З наданої позивачем Довідки від 28 лютого 2017 року про перерахування коштів на погашення заборгованості за кредитом вбачається, що за вказаним кредитом погашення заборгованості здійснювалося лише в 2007-2009 роках, останній платіж було здійснено 11 березня 2009 року в розмірі 1 500,00 доларів США, з яких 641,85 доларів США в рахунок погашення заборгованості за кредитом і 858,15 доларів США в рахунок погашення заборгованості по процентах (а.с.23).

При розгляді справи в суді першої інстанції представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Крижановським М. М. подано 28 березня 2018 року відзив на позовну заяву та заяву від 23 листопада 2018 року, в яких просив застосувати до заявлених позовних вимог позовну давність (а.с.64-65; 97).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів) виконання зобов`язань, зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду, змінивши раніше викладену правову позицію Верховного Суду України щодо можливості нарахування відсотків за користування кредитними коштами після спливу строку дії договору, зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредитних коштів згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому умови договору після спливу строку договору та у випадку дострокового стягнення усіх сум за договором застосуванню не підлягають.

З огляду на наведене Верховний Суд вважає, що у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Наведених норм права суди першої та апеляційної інстанцій не врахували та, задовольнивши заяву про застосування позовної давності, погодились з правомірністю продовження нарахування відсотків за кредитним договором після закінчення строку кредитування.

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що позовна давність може бути застосована лише стосовно прав або інтересів позивача у випадку, якщо суд при розгляді справи встановить таке порушення. У випадку відсутності порушеного права у позові слід відмовити з цих підстав. Оскільки після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове виконання основного зобов`язання в порядку частини другої статті 1050 ЦК України у позивача відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, тому вимоги позивача про стягнення таких нарахувань є необґрунтованими, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до таких позовних вимог.

Таким чином, відмовляючи у позові, у зв`язку із застосуванням позовної давності, суди першої та апеляційної інстанцій насамперед повинні були встановити наявність факту порушення суб`єктивного цивільного права особи, яка звернулась за його захистом, проте таке право не підлягало б захисту у зв`язку із припиненням права на позов у матеріально-правовому розумінні.

Висновки з результатом розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин, оскільки недоліки, допущені судом не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати правові висновки, викладені в цій постанові, дослідити наявні у справі докази, надати оцінку доводам сторін, та ухвалити рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат має здійснити вказаний суд за результатами вирішення спору пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 листопада 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 07 травня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Петров

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

С. П. Штелик