Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2018 року у справі №530/273/17

Постанова

Іменем України

11 березня 2019 року

м. Київ

справа № 530/273/17

провадження № 61-9114св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивач - ОСОБА_5,

відповідач - відділ освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області,

представник відповідача - Півень Сергій Сергійович,

третя особа - Зіньківська районна державна адміністрація Полтавської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області

від 06 жовтня 2017 року в складі судді Должко С. Р.та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Лобова О. А., Мартєва С. Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа - Зіньківська районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання наказу неправомірним та його скасування.

Позовна заява мотивована тим, що вона з 01 жовтня 2004 року працює на посаді директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2.

07 лютого 2017 року начальником відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської областіпозивачу було оголошено наказ № 23 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов'язків директора Зіньківської спеціалізованої школи

І-ІІІ ступенів № 2 по утриманню шкільної та прилеглої до неї території.

Підставою для винесення даного наказу стала доповідна записка начальника групи по централізованому обслуговуванню шкіл ОСОБА_7, у якій зазначено, що 06 лютого 2017 року близько 09 години в Зіньківській спеціалізованій

школі І-ІІІ ступенів № 2 територія не була розчищена від снігу, тротуарні доріжки не посипані піском, на фасаді основного приміщення школи звисають бурульки, за приміщенням шкільної їдальні не розчищена територія від дикорослих кущів та сміття.

Позивач зазначала, що 06 лютого 2017 року начальник групи по централізованому обслуговуванню шкіл ОСОБА_7 на території школи не перебував. У цей день працівники школи на її вимогу почали розчищати територію з 07 год. 30 хв., оскільки вночі випав сніг. Всі пішохідні доріжки були розчищені до 08 години. Місця можливого падіння бурульок огороджені належним чином ще з грудня місяця. Територія за шкільною їдальнею не відноситься до території школи та відгороджена від неї.

Крім того, будь-яких порушень трудової дисципліни вона не допускала. За фактами, викладеними у доповідній записці, службова перевірка не проводилася. На її вимогу про необхідність проведення перевірки, під час якої вона надасть свої пояснення, начальником відділу освіти було відмовлено. Також на її вимогу не було надано акта обстеження території Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 з посиланням на те, що акт не складався так як достатньо лише доповідної записки. Після чого начальником відділу освіти відразу проголошено наказ про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Вважала, що ці факти свідчать про упередженість дій начальника відділу освіти, необ'єктивність, відсутність бажання проводити службове розслідування. У свою чергу, такі дії завдали їй моральної шкоди.

Позивач зазначала, що наказ видано незаконно, з порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення та вимог діючого законодавства.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просила суд визнати наказ

від 07 лютого 2017 року № 23 про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани незаконним, скасувати його та стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 150 000 грн і понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 06 жовтня

2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07 листопада 2017 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано протиправним наказ начальника відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області Дахно Ю. П. від 07 лютого 2017 року № 23 про накладення на ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та скасовано його.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення відбулося з порушенням встановленої законом процедури, а сам факт вчинення порушення трудової дисципліни не доведено відповідачем належними і допустимими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року відділ освіти Зіньківської районної державної адміністрації подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Відзив відповідачем на касаційну скаргу не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами установлено, що ОСОБА_4 працювала на посаді директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 з 01 жовтня 2004 року згідно з наказом відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації від 01 жовтня

2004 № 181-а.

Наказом від 07 лютого 2017 року № 23 начальником відділу освіти Зіньківської районної державної адміністраціїнакладено на ОСОБА_4 дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов'язків директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступеню навчання № 2 по утриманню шкільної та прилеглої до неї території.

Актами від 07 лютого 2017 року № 1 та № 2 засвідчено відмову ОСОБА_4 у дачі пояснень та ознайомленні з наказом під підпис.

У основу наказу про застосування дисциплінарного стягнення покладено обставини від 06 лютого 2017 року, викладені в доповідній записці начальника господарської групи по централізованому обслуговуванню шкіл ОСОБА_7

У доповідній записці ОСОБА_7 указано, що 06 лютого 2017 року близько

09 год. ним проведено обстеження території Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступеню навчання № 2. Під час обстеження виявлено наступне: територія Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступеню навчання № 2 не розчищена від снігу, тротуарні доріжки не посипані піском, на фасаді основного приміщення школи зависають бурульки, що становить загрозу для життя та здоров'я учасників навчально-виховного процесу. Крім того, за приміщенням шкільної їдальні не розчищена територія від дикорослих кущів та сміття. Просить застосувати до директора навчального закладу дисциплінарне стягнення (догану).

Встановлено, що перевірка виявлених фактів ОСОБА_7 06 лютого 2017 року не проводилася.

Згідно з наказом від 28 серпня 2017 року № 122 ОСОБА_4 звільнена з займаної посади директора школи на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Згідно зі статтею 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року № 6-2801цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Отже, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, встановивши, що позивач під час проголошення їй наказу про накладення дисциплінарного стягнення відмовилася від надання пояснень, обґрунтувавши відмову необхідністю проведення перевірки, під час якої вона надасть свої пояснення, та урахувавши, що перевірка фактів, зафіксованих в доповідній записці не проводилася, оскільки відповідач вважав, що проведення службової перевірки не є необхідним, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що відповідач застосував дисциплінарне стягнення до позивача з порушенням норм чинного законодавства.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 06 жовтня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П.Курило

М. Є.Червинська