Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.12.2025 року у справі №183/2275/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 183/2275/20

провадження № 61-10723св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Пророка В. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Присамарські Сади», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Садовоє Кольцо»,

треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольга Петрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська (Андрєєва) Ганна Олегівна,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Присамарські Сади» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2025 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Петешенкової М. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Присамарські Сади», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Садовоє Кольцо», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольга Петрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська (Андрєєва) Ганна Олегівна, про витребування із незаконного чужого володіння земельної ділянки, скасування записів у реєстрі, визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- витребувати із незаконного чужого володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю «Присамарські Сади» (далі - ТОВ «Присамарські Сади») земельну ділянку, кадастровий номер 1223285000:01:115:0068 на користь ОСОБА_1 ;

- скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно № 29276151 про реєстрацію права власності від 30 листопада 2018 року, на підставі: договору купівлі-продажу, серія та номер 2742, виданого 06 грудня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Поляруш О. П.; договору купівлі-продажу, серія та номер 2741, виданого 06 грудня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Поляруш О. П.; договору купівлі-продажу, серія та номер 2734, виданого 06 грудня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Поляруш О.П.; договору купівлі-продажу, серія та номер 2736, виданого 06 грудня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Поляруш О. П.; витягу з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-1206919242018, виданого 28 листопада 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області;

- внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1223285000:01:115:0068 за ОСОБА_1 , на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації за № 808 від 21 липня 2003 року;

- визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ТОВ «Присамарські Сади» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Садовоє Кольцо» (далі - ТОВ «Компанія «Садовоє Кольцо») від 06 лютого 2019 року за № 134, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською (Андрєєвою) Г. О.;

- скасувати з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 30175638 від 06 лютого 2019 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки за № 134 від 06 лютого 2019 року;

- скасувати з Державного реєстру Іпотек запис № 30175451 від 06 лютого 2019 року про іпотеку, на підставі договору іпотеки, № 134, виданого 06 лютого 2019 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловська Г. О.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою від 07 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що належним чином повідомлений позивач та його представник не з`явились у судові засідання, що були призначені на 20 квітня 2023 року, 16 жовтня 2023 року та 07 грудня 2023 року, тому позов слід залишити без розгляду.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 23 липня 2025 року задовольнив апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Рижика Р. О., ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2023 року скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційний суд виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення позивачу та представнику позивача Рижику Р. О. судових повісток про виклик у судові засідання на 16 жовтня 2023 року та 07 грудня 2023 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Також відсутні докази одержання таких повісток.

З матеріалів справи вбачається, що про виклик у судове засідання, призначене на 07 грудня 2023 року ОСОБА_1 повідомлявся судом першої інстанції шляхом направлення судової повістки-повідомлення в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення у додаток «Viber». Однак, у матеріалах справи відсутня заява про надсилання текстових (SMS) повідомлень та отримання судових повісток і викликів в електронній формі, яку б позивач або адвокат підписали власноруч або кваліфікованим електронним підписом. Тому надсилання позивачу на телефонний номер у додаток «Viber» виклику до суду на 07 грудня 2023 року не є належним повідомленням про дату, час і місце судового засідання. Також, довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber» одержувачу ОСОБА_1 про виклик до суду на 07 грудня 2023 року не містить назви посади та підпису відповідального працівника.

В матеріалах справи відсутній протокол судового засідання від 16 жовтня 2023 року, а наявна лише довідка секретаря судового засідання про те, що у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Отже, матеріали цивільної справи не містять належних доказів на підтвердження факту неявки позивача та його представника у судове засідання 16 жовтня 2023 року.

Встановивши, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів щодо належного повідомлення позивача чи його представника про виклик у судове засідання місцевого суду на 16 жовтня 2023 року та 07 грудня 2023 року, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції без достатніх підстав залишив позов ОСОБА_1 без розгляду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2025 року ТОВ «Присамарські Сади» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2025 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Представник заявника зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18.

Інформація про призначення чергового судового розгляду справи була розміщена на Інтернет порталі «Судова влада України». Також, адвокат Рижик Р. О., який представляв інтереси позивача, має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» з 28 липня 2020 року.

В апеляційній скарзі представник позивача посилався, що йому невідомо тільки про судове засідання 07 грудня 2023 року. Тим самим він визнав, що про судові засідання 20 квітня 2023 року та 16 жовтня 2023 року йому було відомо і він на них не прибув.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходив

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 22 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

06 листопада 2025 року цивільна справа № 183/2275/20 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 01 грудня 2025 року призначив справу до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 липня 2023 року у справі № 755/20634/21.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 756/6049/19).

Також Верховний Суд звертав увагу, що повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі підстави залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов не дає права суду залишати позов без розгляду (див. постанову Верховного Суду від 17 вересня 2025 року у справі № 764/6846/24).

Верховний Суд наголошує, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик (частини перша-третя статі 128 ЦПК).

Статтею 130 ЦПК України регулюється порядок вручення судових повісток.

Апеляційний суд встановив, що судові засідання в суді першої інстанції були призначені на 20 квітня, 16 жовтня та 07 грудня 2023 року.

19 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рижик Р. О. звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю в іншому судовому процесі (а. с. 141).

Відповідно до довідки (а. с. 143) 20 квітня 2023 року сторони в судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено без фіксації судового засідання технічними засобами.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення ОСОБА_1 та представнику позивача - адвокату Рижику Р. О. судової повістки про виклик у судове засідання на 16 жовтня 2023 року. При цьому, відсутні докази одержання таких повісток.

Згідно з довідкою (а. с. 144) 16 жовтня 2023 року сторони в судове засідання не з`явилися, судом закінчено підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті, без участі сторін та без фіксації судового процесу, з постановленням відповідної ухвали.

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою від 16 жовтня 2023 року закінчив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення ОСОБА_1 та представнику позивача - адвокату Рижику Р. О. судової повістки про виклик у судове засідання на 07 грудня 2023 року. Також відсутні докази одержання таких повісток.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових повідомлень виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника справи (постанова Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі №495/6258/20 (провадження №61-3992св23).

За відсутності заяви учасника справи, його представника на отримання судових повісток, повідомлень і викликів в електронній формі такі документи суд не може надсилати у додатку «Viber» на телефонний номер, який вказав позивач у позовній заяві чи інших процесуальних документах (постанова Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі №761/319/22 (провадження №61-17707св23).

З матеріалів справи вбачається, що про виклик у судове засідання, призначене на 07 грудня 2023 року ОСОБА_1 повідомлявся судом першої інстанції шляхом направлення судової повістки-повідомлення в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення у додаток «Viber» (а. с. 146).

Однак, матеріали справи не містять заявипозивача або його представника про надсилання текстових (SMS) повідомлень та отримання судових повісток і викликів в електронній формі, тому надсилання позивачу на телефонний номер у додаток «Viber» виклику до суду на 07 грудня 2023 року не є належним повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128 130 ЦПК України.

Наведене свідчить про те, що у Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області не було підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування зазначеної ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду.

Доводи касаційної скарги про те, що адвокат Рижик Р. О., який представляв інтереси позивача, має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» з 28 липня 2020 року колегія суддів не бере до уваги, оскільки доказів направлення та отримання судових повісток представнику позивача в його електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» матеріали справи не містять.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18, колегією суддів відхиляються, оскільки висновки у цій справі і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші аргументи касаційної скарги також не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми процесуального права.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 406 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Присамарські Сади» залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанова оформлена суддею Литвиненко І. В.

Суддя-доповідач В. В. Пророк

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров