Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.07.2025 року у справі №477/1674/21
Постанова КЦС ВП від 10.04.2024 року у справі №477/1674/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 477/1674/21

провадження № 61-9397св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Фаловської І. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство «Українська залізниця», виробничий підрозділ «Одеський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мантуленко Оленою Володимирівною, на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2023 року у складі судді Козаченка Р. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 травня 2023 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Коломієць В. В., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ВП «Одеський загін воєнізованої охорони») про визнання незаконними та скасувати наказів від 30 квітня 2021 року № 181, від 11 травня 2021 року № 193, від 27 липня 2021 року № 164-ос, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 липня 2021 року до дня поновлення на роботі.

Позов обґрунтований тим, що 27 липня 2021 року наказом № 164-ос було припинено дію його трудового договору та звільнено з посади старшого стрільця 5-го розряду стрілецької команди з профілактичної роботи згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України з огляду на відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Він був ознайомлений з наказами від 30 квітня 2021 року № 181 та від 11 травня 2021 року № 193 щодо зміни штатних розписів, з якими не погоджувався.

Ці накази є незаконними, оскільки його не було повідомлено, які зміни мали відбутися.

Його мали перевести на іншу посаду з пониженням, але нові посадові інструкції не були надані, тому фактично відбулося скорочення штату і його необхідно було звільнити відповідно до частини першої статті 40 КЗпП України, але у такому разі не було дотримано передбаченої законом процедури, зокрема, не було отримано згоди профспілкової організації.

Дії відповідача щодо його звільнення вчинені з порушенням норм трудового законодавства, а саме порушення строків сповіщення про зміну істотних умов праці, відсутність зміни істотних умов праці, як і підстави для їх виникнення (зміни в організації виробництва і праці), помилково обрано підставу для припинення трудового договору пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України замість частини першої статті 40 КЗпП України, не враховано при переведені та подальшому звільнені, що він є членом профспілки та учасником бойових дій.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив поновити строки на оскарження наказів від 30 квітня 2021 року № 181 та від 11 травня 2021 року № 193, визнати незаконними та скасувати зазначені накази та наказ від 27 липня 2021 року № 164-ос про його звільнення, поновити його на посаді та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27 липня 2021 року до дня поновлення на роботі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 02 листопада 2021 року відповідача - регіональну філію «Одеська залізниця» Акціонерне товариство «Українська залізниця» замінено на належного відповідача - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця»).

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2023 року, яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 травня 2023 року, у позові відмовлено.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки звільнення позивача проведено із дотриманням вимог закону.

Суди виходили з того, що при зміні істотних умов праці, посада, яку займав позивач, залишилася у штатному розписі, але змінилися умови трудового договору, зокрема й оплата праці, що включило зміну розміру ставок премій.

Зміна одного структурного підрозділу товариства в інший без скорочення штату не є підставою вважати, що відбулося скорочення штату чи структурного підрозділу. Позивача було звільнено з роботи через два місяці після повідомлення про зміну істотних умов праці.

Суди встановили, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, що мало наслідком зміну істотних умов праці позивача. Така зміна істотних умов праці для ОСОБА_1 полягала у зміні його підпорядкованості як старшого стрільця 5-го розраду стрілецької команди з профілактичної роботи у Херсонському та Миколаївському регіонах на старшого стрільця 5-го розряду стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції Миколаїв. Звільнення позивача відбулось внаслідок його небажання працювати у змінених умовах праці, про що він власноруч підписав заяву з відмовою.

Нові умови праці, які передбачали роботу позивача на посаді старшого стрільця 5- го розряду стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції Миколаїв, зумовлені необхідністю раціоналізації робочих місць і запобігання непродуктивних фінансових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Мантуленко О. В. засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 травня 2023 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 02 жовтня 2019 року у справі № 752/346/18, від 26 серпня 2021 року у справі № 607/14453/20 та постановах Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 6-1471цс17, від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15.

Суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної оцінки та дійшли помилкових висновків під час вирішення спору.

Позивач не був повідомлений про всі істотні умови праці, які було змінено.

Переведення працівника неможливе без його згоди, отже, якщо така згода працівника відсутня, а посада вилучена зі штатного розпису, підставою для звільнення є частина перша статті 40 КЗпП України, яка, зокрема, передбачає отриманням згоди профспілкової організації.

Аргументи інших учасників справи

Відзив АТ «Укрзалізниця» обґрунтований тим, що позивач пропустив строк на оскарження наказів від 30 квітня 2021 року № 181 та від 11 травня 2021 року № 193.

Зміни істотних умов відбулися за результатами проведеного аудиту у зв`язку із раціоналізацією робочих місць та запобіганням непродуктивним фінансовим витратам.

Зміна підпорядкованості загонів не передбачає вивільнення та звільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.

АТ «Укрзалізниця» просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказом від 30 листопада 2018 року № 275-ос ОСОБА_1 прийнятий на посаду стрільця 4-го розряду стрілецької команди з оперативно-профілактичної роботи Херсонського та Миколаївського регіону ВП «Одеський загін воєнізованої охорони».

Наказом від 06 лютого 2019 року № 38-ос він був переведений на посаду старшого стрільця 5-го розряду вказаної стрілецької команди.

Відповідно до наказу від 30 квітня 2021 року № 181 «Про внесення змін до штатних розписів виробничих підрозділів служби воєнізованої охорони» з урахуванням змін, внесених наказом від 11 травня 2021 року 193, зокрема з 15 липня 2021 року вилучено зі штатного розпису Одеського загону воєнізованої охорони штатних одиниць, зокрема стрільців, в тому числі 5-го розряду, та введено їх у штатні розписи Одеського, Знам`янського та Херсонського загонів. Згідно з переліками вилучених та введених посад, виписаних у додатках до цих наказів, вилучено посаду ОСОБА_1 як старшого стрільця 5-го розраду стрілецької команди з профілактичної роботи у Херсонському та Миколаївському регіонах, та з 15 липня 2021 року вводилася нова посада ОСОБА_1 як старшого стрільця 5-го розряду стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції Миколаїв.

Наведене було здійснено з метою раціоналізації робочих місць і запобігання непродуктивним фінансовим витратам з огляду на результати аудиту окремих бізнес-процесів діяльності, відображених у меморандумі від 26 січня 2021 року № 12.

Позивач був ознайомлений з наказами 10 та 14 травня 2021 року, але не погодився з ними.

Зміни підпорядкованості вплинули на зміни в оплаті праці, зокрема й щодо зміни показників та розміру преміювання за основні результати господарської діяльності, про що позивач був повідомлений 27 травня 2021 року.

У повідомленні про зміну істотних умов праці відповідач вказував про те, що з 15 липня 2021 року відбудеться реорганізація стрілецької команди з профілактичної роботи у Херсонському та Миколаївському регіонах, у результаті чого його посада буде переміщена до стрілецької команди охорони вантажів і об`єктів станції Миколаїв та просив ОСОБА_1 протягом двох місяців з дня отримання цього повідомлення надати письмову згоду працювати у нових умовах та повідомляв його про наслідки відмови від роботи у нових умовах, а саме можливість звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України через два місяці.

ОСОБА_1 не погодився на продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці та наказом від 27 липня 2021 року № 164-ос був звільнений з посади старшого стрільця 5-го розряду команди з профілактичної роботи Херсонського та Миколаївського регіону ВП «Одеський загін воєнізованої охорони» за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Відповідно до протоколу від 14 липня 2021 року № 3 на засіданні профспілкового комітету Одеського загону воєнізованої охорони регіональної філії Одеської залізниці прийнято до відома інформацію щодо змін умов праці та запобігання звільненню працівників.

За 2021 рік середньомісячна заробітна плата позивача на момент звільнення становила 12 156,35 грн, середньогодинна - 75,27 грн (середньодобова - 526,89 грн).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Питання віднесення тих чи інших умов праці до істотних або неістотних виникає тоді, коли в роботодавця є необхідність їх змінити. У цих випадках роботодавцеві потрібно узгодити це питання з кожним працівником, оскільки одна й та сама умова праці для одного з них може бути істотною, а для іншого - ні.

При зміні істотних умов праці власник повинен дотримуватися встановленого порядку. Правовим документом про таку зміну є наказ про зміну істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. Працівники, істотні умови праці яких у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні, персонально попереджаються про дату таких змін (не пізніше ніж за два місяці до змін).

Попередження - це письмова пропозиція працівникові продовжити роботу після того, як власник з дотриманням установленого законодавством двомісячного строку змінить істотні умови праці. Працівник може прийняти цю пропозицію та продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці або ж відмовитися від неї. Двомісячний строк попередження передбачено для того, щоб працівник міг знайти собі іншу роботу, якщо його не влаштовує зміна істотних умов праці.

Розширення трудових обов`язків працівників можливе або за згоди працівника, або в порядку, встановленому частиною третьою статті 32 КЗпП України, за наявності відповідних підстав.

Відповідно до статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо). Суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 607/4090/21, провадження № 61-15138св21.

Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15-ц, провадження № 14-286цс18).

Звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц, провадження № 61-15506сво18).

Передбачена частиною третьою статті 252 КЗпП України й частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» гарантія про обов`язкове отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу, а також вищого виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника, який є членом виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, розповсюджується на випадки його звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16, провадження № 61-30894сво18, викладено правовий висновок про те, що і при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП України) суд має зупинити провадження у справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення на час звільнення працівника саме по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

Отже, суд має з`ясування наявність рішення профспілкового органу щодо звільнення працівника та у випадку його відсутності - зупинити розгляд справи та звернутися до такого профспілкового органу.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року в аналогічній справі № 490/6668/21, провадження № 61-12027св23.

У справі, що переглядається, суди, відмовивши в позові, виходили з того, що звільнення ОСОБА_1 відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зокрема, посилався на те, що його звільнення передбачає отриманням згоди профспілкової організації.

Водночас, суди залишили поза увагою те, що ОСОБА_1 є членом профспілкового комітету Одеського загону воєнізованої охорони.

Відповідно до статті 252 КЗпП України та частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», звільненню позивача повинно передувати отримання ВП «Одеський загін воєнізованої охорони» згоди профспілкового комітету відповідача на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України або висновку щодо незгоди з таким звільненням.

У матеріалах справи немає згоди/відмови профспілкового комітету, членом якого є позивач, на його звільнення з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Не вирішивши питання про зупинення провадження у справі для отримання згоди або відмови у наданні згоди профспілки Одеського загону воєнізованої охорони на звільнення працівника, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що звільнення позивача було проведено з дотриманням вимог законодавства про працю.

Оскільки Верховний Суд позбавлений можливості встановити обставини, дослідити докази та надати їм відповідну правову оцінку, а суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги щодо отримання згоди профспілкового комітету Одеського загону воєнізованої охорони на звільнення позивача, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками касаційного розгляду справа передається на новий розгляд, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мантуленко Оленою Володимирівною, задовольнити частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 травня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк