Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.06.2023 року у справі №175/2504/13
Постанова КЦС ВП від 07.06.2023 року у справі №175/2504/13
Постанова КЦС ВП від 10.04.2024 року у справі №175/2504/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 175/2504/13

провадження № 61-12799св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельов Максим Євгенович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС МЮУ) Кисельова М. Є. від 13 січня 2022 року № 1/20.3 20/22 про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року»; зобов`язати директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту ДВС МЮУ, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року», за результатами повторного розгляду вказаної скарги від 05 травня 2018 року прийняти відповідну постанову, копію якої направити ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги.

Залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції вказав про те, що оскаржувана постанова хоча і стосується виконавчого провадження за участю ОСОБА_1 як сторони виконавчого провадження, однак цим рішенням права та обов1язки заявника не порушено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що матеріали справи не містять відомостей щодо повідомлення скаржника ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи до цього суду для продовження розгляду.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 07 червня 2023 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд вказав про те, що за правилами пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Всупереч вимогам процесуального закону суд апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу суду першої інстанції, постановлену за наслідками розгляду скарги, направив справу для продовження розгляду, а не розглянув скаргу по суті, усунувши в межах повноважень недоліки судового рішення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року скасовано. У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржувана постанова хоча і стосується виконавчого провадження за участю ОСОБА_1 як сторони виконавчого провадження, але цим рішенням права та обов`язки скаржника не порушуються.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. № 1/20.3- 20/22 від 13 січня 2022 року про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року скасувати і постановити в цій частині нове судове рішення, яким:

- визнати неправомірною та скасувати постанову директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. № 1/20.3-20/22 від 13 січня 2022 року про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року»;

- зобов`язати директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту ДВС МЮУ України, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року», за результатами повторного розгляду вказаної скарги від 05 травня 2018 року прийняти відповідну постанову, копію якої направити ОСОБА_1 .

У решті постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.

Зазначає, що рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (частина третя статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»), викладених у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2022 року у справі № 175/3685/2021-ц (провадження № 61-6057св22), в ухвалі Верховного Суду від 14 серпня 2022 року у справі № 175/2496/2019 (провадження № 61-11431ск20).

Інший учасник справи не скористався правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Провадження у суді касаційної інстанції

15 вересня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У жовтні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

14 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2013 року № 2-175/2504/13-ц за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області П`ятницького А. В.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2013 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області П`ятницького А. В. розглянути скаргу ОСОБА_1 від 06 квітня 2013 року в частині ненадання начальником Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Неклесою М. М. відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року та письмово повідомити його про результати розгляду скарги в цій частині.

08 лютого 2014 року державним виконавцем Попівим Р. І. відповідно до статей 17, 19, 21, 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, копії якої направлено сторонам.

Листом Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області) від 14 березня 2014 року за підписом начальника управління П`ятницького А. В. повідомлено відділ про те, що на виконання рішення суду за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 від 06 квітня 2013 року на адресу скаржника 08 травня 2013 року направлено змістовну відповідь.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV, державним виконавцем Попівим Р. І. 31 березня 2014 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року у справі № 4с-175/1731/14 постанову про закінчення виконавчого провадження від 31 березня 2014 року скасовано, в результаті чого 12 листопада 2014 року державним виконавцем прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження.

03 грудня 2014 року до відділу надійшов лист Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області, яким повідомлено, що управлінням на виконання вимог зазначеного вище виконавчого документа розглянута скарга ОСОБА_1 від 06 квітня 2013 року в частині ненадання начальником Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Неклесою М. М. відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року.

Вказаним листом повідомлено, що за результатами розгляду скарги та у доповнення до раніше наданої відповіді від 08 травня 2013 року за вихідним № Л-972-Ф2 на адресу ОСОБА_1 17 листопада 2014 року за вихідним № Л-972-02 направлено відповідь.

Керуючись пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV, державним виконавцем Попівим Р. І. 23 грудня 2014 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням.

Надалі за скаргою ОСОБА_1 від 05 квітня 2017 року директором Департаменту ДВС МЮУ Поліщуком Д. В. здійснено перевірку законності виконавчого провадження № НОМЕР_1. За результатами перевірки прийнято постанову № 3 від 26 травня 2017 року, якою постанову старшого державного виконавця Попіва Р. І. від 23 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 скасовано як незаконну.

На виконання постанови директора Департаменту ДВС МЮУ Поліщука Д. В., постановою начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року скасовано постанову старшого державного виконавця відділу Попіва Р. І. про закінчення виконавчого провадження від 23 грудня 2014 року № НОМЕР_1.

На підставі частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, 26 червня 2017 року державним виконавцем Мазуром Г. І. прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження до відома.

08 вересня 2017 року на виконання постанови про відновлення виконавчого провадження до відділу надійшов лист начальника управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області П`ятницького А. В. від 17 серпня 2017 року № 18741/02-63/4220, яким повідомлено про виконання рішення суду в повному обсязі, управлінням розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 06 квітня 2013 року в частині ненадання начальником Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Неклесою М. М. відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року, за результатами розгляду якої на адресу ОСОБА_1 направлено відповідь від 08 травня 2013 року за вих. № Л-972-02. Також до раніше наданої відповіді управлінням листом від 17 листопада 2014 року за вих. № Л-972-02 надано додаткову відповідь з цього питання.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Мазуром Г. І. 14 вересня 2017 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2017 року № 175/3238/17 визнано неправомірною постанову відділу про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 14 вересня 2017 року.

Керуючись вимогами частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Мазуром Г. І. 12 квітня 2018 року прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження, копію якої листом від 13 квітня 2018 року направлено сторонам виконавчого провадження та до суду для отримання виконавчого листа для виконання.

На виконання цієї постанови управлінням ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області листом від 29 травня 2018 року № Л-972-02 повідомлено, що на адресу стягувача рекомендованим листом направлено постанову про результати перевірки виконавчого провадження від 29 травня 2018 року № 58/2018, яку прийнято за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 від 06 квітня 2013 року в частині ненадання начальником Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Неклесою М. М. відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року.

Ураховуючи викладене, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Мазуром Г. І. 11 липня 2018 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова державного виконавця Мазура Г. І. від 11 липня 2018 року є чинною та в установленому законом порядку не скасована.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Абзацом 3 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Пунктом 2 розділу ХІІ «Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, (далі - Інструкція) посадові особи можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Згідно із частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин першої, другої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За статтями 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 просив визнати неправомірною та скасувати постанову директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. від 13 січня 2022 року № 1/20.3-20/22 про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень ДВС ОСОБА_2 від 23 червня 2017 року» та зобов`язати директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту ДВС МЮУ, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року», за результатами повторного розгляду вказаної скарги від 05 травня 2018 року прийняти відповідну постанову, копію якої направити ОСОБА_1 .

У поданій скарзі ОСОБА_1 неправомірність постанови директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. від 13 січня 2022 року № 1/20.3-20/22 обґрунтовує тим, що на момент прийняття заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень ОСОБА_2 постанови від 23 червня 2017 року постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Попіва Р. І. від 23 грудня 2014 року була скасована 26 травня 2017 року. Отже, заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Ярушевська І. І. скасувала постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Попіва Р. І. від 23 грудня 2014 року, яка вже була скасована постановою директора Департаменту ДВС МЮУ Поліщуком Д. В. № 3 від 26 травня 2017 року.

Колегія суддів звертає увагу, що оскільки частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено підстави, за наявності яких начальник відділу ДВС має право скасувати постанову державного виконавця, то очевидно, що неможливо у законний спосіб скасувати процесуальне рішення (постанову), якщо це процесуальне рішення (постанова) вже скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили, або посадовою особою органу державної виконавчої служби.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2022 року у справі № 175/3685/2021-ц (провадження № 61-6057св22), на яку міститься посилання у касаційній скарзі ОСОБА_3 .

Таким чином, постанова заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року суперечить вимогам частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», що також встановлено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2022 року у справі № 175/3685/21 (провадження № 61-6057св22).

Розглядаючи скаргу по суті, апеляційний суд дійшов висновку про те, що постанова директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. від 13 січня 2022 року № 1/20.3-20/22 про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року», хоча і стосується виконавчого провадження за участю ОСОБА_1 як сторони такого виконавчого провадження, але цим рішенням права та обов`язки скаржника не порушуються.

Статтею 265 ЦПК України визначено, що мотивувальна частина рішення повинна містити фактичні обставини, встановлені судом, мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, а також чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 382 ЦПК України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції повинна містити встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У поданій касаційній скарзі, заявник, викладаючи обставини справи, зазначив таке.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 24 грудня 2013 року, задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області П`ятницького А. В. Зобов`язано начальника Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області П`ятницького А. В. розглянути скаргу ОСОБА_1 від 06 квітня 2013 року у частині ненадання начальником Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Неклесою М. М. відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року та письмово повідомити заявника про результати розгляду скарги в цій частині (справа № 4с-175/2504/2013-ц).

Ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року залишилась не виконаною.

08 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року у справі № 4с-175/2504/2013-ц.

31 березня 2014 року постановою старшого державного виконавця закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1 з підстав визначених пунктом 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року у справі № 4с-175/1731/14, яка залишена без змін за результатами апеляційного та касаційного перегляду, постанову про закінчення виконавчого провадження від 31 березня 2014 року скасовано та зобов`язано поновити виконавче провадження № НОМЕР_1.

12 листопада 2014 року державним виконавцем прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1.

23 грудня 2014 року старшим державним виконавцем повторно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв`язку із фактичним виконанням.

Постановою директора Департаменту ДВС МЮУ № 3 від 26 травня 2017 року ОСОБА_4 постанову старшого державного виконавця від 23 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 скасовано як незаконну.

Разом із тим виконавче провадження № НОМЕР_1 відновлено не було.

05 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до директора Департаменту ДВС МЮУ Поліщука Д. В. зі скаргою на бездіяльність щодо незабезпечення відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1.

23 червня 2017 року постановою начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ скасовано постанову старшого державного виконавця відділу Попіва Р. І. про закінчення виконавчого провадження від 23 грудня 2014 року № НОМЕР_1, незважаючи що цю постанову вже було скасовано, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до директора Департаменту ДВС МЮУ зі скаргою на постанову від 23 червня 2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2018 року, яка залишена без змін за результатами апеляційного та касаційного перегляду, у справі № 175/2172/18 визнано неправомірною бездіяльність директора Департаменту ДВС МЮУ у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо неприйняття процесуального рішення у формі постанови за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року на постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року, яка була направлена до Департаменту ДВС МЮУ рекомендованим листом 31 серпня 2018 року і отримана Департаментом ДВС МЮУ 06 вересня 2018 року, та не направлення вказаної постанови ОСОБА_1 .

Зобов`язано директора Департаменту ДВС МЮУ або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року», яка була направлена до Департаменту ДВС МЮУ рекомендованим листом 31 серпня 2018 року і отримана Департаментом 06 вересня 2018 року, за результатами повторного розгляду вказаної скарги від 05 травня 2018 року прийняти відповідну постанову, копію якої направити ОСОБА_1

24 червня 2019 року на виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада у справі № 175/2172/18 директор Департаменту ДВС МЮУ прийняв постанову № 87 про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року, якою у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2019 рок, (залишеною без змін за результатами апеляційного перегляду; у відкритті касаційного провадження було відмовлено) у справі № 175/2496/19 визнано неправомірною та скасовано постанову директора Департаменту ДВС МЮУ від 24 червня 2019 року № 87 про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року».

Зобов`язано директора Департаменту ДВС МЮУ Воробйова О. В. або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту ДВС МЮУ, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 .

Вказане судове рішення виконано не було.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2021 року (залишеною без змін за результатами апеляційного перегляду) у справі № 175/4057/20 визнано неправомірною бездіяльність директора Департаменту ДВС МЮУ у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за період із 09 липня 2020 року до 12 листопада 2020 року щодо не розгляду скарги стягувача ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року», не прийняття процесуального рішення в формі постанови про перевірку законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за результатами розгляду вказаної скарги від 05 травня 2018 року та не направлення вказаної постанови стягувачу ОСОБА_1

13 серпня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66496942 з примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2021 року у справі № 175/4057/20.

01 вересня 2021 року директор Департаменту ДВС МЮУ прийняв постанову № 13/20.3-22/21 про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року, якою у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2021 року визнано неправомірною та скасовано постанову директора Департаменту ДВС МЮУ № 13/20.3-22/21 від 01 вересня 2021 року про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби

Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року».

Зобов`язано директора Департаменту ДВС МЮУ або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту ДВС МЮУ, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року», за результатами повторного розгляду вказаної скарги від 05 травня 2018 року прийняти відповідну постанову, копію якої направити ОСОБА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2022 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2021 року в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 про зобов`язання директора Департаменту ДВС МЮУ або іншої посадової особи, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту ДВС МЮУ, вчинити певні дії скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні скарги в цій частині відмовлено.

В іншій частині ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2021 року залишено без змін.

За результатами касаційного перегляду справи № 175/3685/21 постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2022 року залишено без змін.

13 січня 2022 року директор Департаменту ДВС МЮУ прийняв постанову № 1/20.3-20/22 про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року, якою у задоволенні скарги відмовлено з тих самих підстав, що були викладені у постанові директора Департаменту ДВС МЮУ № 13/20.3-22/21.

Аналогічні обставини заявником були викладені в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд належним чином не оцінив наявні у матеріалах справи докази, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги, хронології обставин справи, щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року, не надав належної оцінки постанові директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. від 13 січня 2022 року № 1/20.3-20/22 про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для визнання неправомірною та скасування постанови директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. від 13 січня 2022 року № 1/20.3 20/22 про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року».

Враховуючи, що попередні, ідентичні постанови директора Департаменту ДВС МЮУ були скасовані у судовому прядку, де було встановлено, що постанова заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року прямо суперечить вимогам частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», то висновки апеляційного суду про те, що оскаржена постанова директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. від 13 січня 2022 року № 1/20.3-20/22 не порушує права та обов`язки ОСОБА_1 є також помилковими.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, оскаржена постанови директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. від 13 січня 2022 року № 1/20.3-20/22 є такою, що порушує права та обов`язки ОСОБА_1 , а тому підлягає визнанню неправомірною та скасуванню.

Разом із тим вимоги скарги ОСОБА_1 щодо зобов`язання директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. або іншої посадової особи, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту ДВС МЮУ, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року», за результатами повторного розгляду вказаної скарги від 05 травня 2018 року прийняти відповідну постанову, копію якої направити ОСОБА_1 , задоволенню не підлягають.

Виходячи зі змісту статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, задовольнивши скаргу в частині вимог про зобов`язання директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту ДВС МЮУ, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року», за результатами повторного розгляду вказаної скарги від 05 травня 2018 року прийняти відповідну постанову, копію якої направити ОСОБА_1 , суд фактично візьме на себе повноваження інших державних органів (зокрема, повноваження державного виконавця), які передбачені нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

За вказаних обставин, постанова апеляційного суду в частині вирішення скарги ОСОБА_1 про зобов`язання директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. або іншої посадової особи, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту ДВС МЮУ, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року», за результатами повторного розгляду вказаної скарги від 05 травня 2018 року прийняти відповідну постанову, копію якої направити ОСОБА_1 , підлягає зміні в мотивувальній частині з урахуванням мотивів цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи те, що під час розгляду справи апеляційний суд повно встановив обставини справи, однак неправильно застосував наведені вище норми права, постанова апеляційного суду у частині вирішення вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. від 13 січня 2022 року № 1/20.3 20/22 підлягає скасуванню ухваленням нового рішення про задоволення цієї вимоги.

У частині вирішення скарги ОСОБА_1 про зобов`язання директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. або іншої посадової особи, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту ДВС МЮУ, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року», за результатами повторного розгляду вказаної скарги від 05 травня 2018 року прийняти відповідну постанову, копію якої направити ОСОБА_1 , постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині з урахуванням мотивів цієї постанови.

Керуючись статтями 257 402 409 412 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року у частині вирішення вимоги скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова Максима Євгеновича від 13 січня 2022 року № 1/20.3 20/22 про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року», скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова Максима Євгеновича від 13 січня 2022 року № 1/20.3 20/22 про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року».

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року у частині вирішення скарги ОСОБА_1 про зобов`язання директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова Максима Євгеновича або іншої посадової особи, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року «На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року», за результатами повторного розгляду вказаної скарги від 05 травня 2018 року прийняти відповідну постанову, копію якої направити ОСОБА_1 , змінити в мотивувальній частині, виклавши у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко А. С. Олійник В. В. Сердюк