Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 522/12984/18

провадження № 61-15576св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «МТБ Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Судаков Валерій Валерійович, на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Дришлюка А. І.,

Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., від 21 вересня 2023 року.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У липні 2018 рокуПАТ «МТБ Банк» звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання недійсним (нікчемним) правочину.

2. Свої вимоги ПАТ «МТБ Банк»мотивувало тим, що 26 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно: земельна ділянка № НОМЕР_1 , загальною площею 0,0208 га за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, загальною площею 0,0318 га за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 456/F по поверненню кредиту у розмірі 543 053, 00 дол. США.

3. Позивач вказував, що 26 червня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Деордієвою І. В. у зв`язку з посвідченням договору іпотеки накладено заборону на відчуження зазначених в договорі іпотеки земельних ділянок. 28 грудня 2017 року укладено договір купівлі-продажу, під час укладення якого банку стало відомо, що 15 березня 2013 року було укладено договір земельного сервітуту на частину земельної ділянки, загальною площею 0,0318 га, кадастровий номер 5110137500:50:003:0107, та частину земельної ділянки, загальною площею 0,0208 га, кадастровий номер 5110137500:50:003:0115, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Про нікчемність договору земельного сервітуту від 15 березня 2013 року, на думку позивача, свідчить недодержання вимог статті 203 ЦК України та інших норм законодавства в момент його укладення, зокрема, приписів статей 9, 12 Закону України «Про іпотеку», а також встановлення обмеження щодо передання майна в користування, яке перебувало в іпотеці банку на час укладення вказаного договору.

4. Із урахуванням зазначеного, ПАТ «МТБ Банк»просило визнати недійсним (нікчемним) договір земельного сервітуту від 15 березня 2013 року.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Приморського районного суду м. Одеса у складі судді Чернявської Л. М. від 09 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог

ПАТ «МТБ Банк» відмовлено.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що власником майна, щодо якого виник спір та встановлено земельний сервітут на земельних ділянках загальною площею 0,0110 га, є ОСОБА_3 з 11 жовтня 2019 року, який залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача. Звертаючись до суду, позивач мав намір захистити своє право вільно користуватися та розпоряджатися майном, однак під час судового розгляду справи були встановлені обставини, які дають підстави вважати, що позивач, укладавши договори купівлі-продажу

від 11 жовтня 2019 року, втратив право на захист своїх прав користуватися та розпоряджатися майном, оскільки на момент розгляду справи власником майна, щодо якого виник спір, є ОСОБА_3 . Сторони не звертались до суду з клопотання про заміну правонаступника, що дає підстави вважати, що поданий позов ПАТ «МТБ Банк» є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач не є власником майна, а відтак його права не порушені.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеса від 09 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «МТБ Банк» задоволено.

8. Визнано недійсним (нікчемним) договір земельного сервітуту

від 15 березня 2013 року на частину земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:003:0107 - 0,0318 га та частину земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:003:0115 - 0,0208 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла ОСОБА_6 , вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, щоправа іпотекодержателя були порушені та він мав передбачене законом право на звернення до суду за захистом своїх прав. Відповідно вказані обставини є самостійною підставою для кваліфікації договору земельного сервітуту

від 15 березня 2013 року як недійсного.

10. Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що договір земельного сервітуту фактично був укладений до того як ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла ОСОБА_6 , отримав право власності на майно, для обслуговування якого фактично і укладався договір земельного сервітуту. Площа встановленого ним сервітуту складає 0,110 га, а сукупний розмір в подальшому відчужених земельних ділянок становить 0,0526 га, що відповідно менше розміру, встановленого договором земельного сервітуту. Крім того, в процесі розгляду справи відповідачами не було надано будь-яких доказів, які б підтверджували фактичне використання права земельного сервітуту, відомостей щодо будь-яких спорів, в тому числі судових, за зверненням

ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права земельного сервітуту. Договір земельного сервітуту був зареєстрований у встановленому законом порядку лише 28 квітня 2017 року, тобто фактично перед укладенням договорів відчуження земельних ділянок, які перебували в іпотеці кредитора ПАТ «МАРФІН БАНК», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Узагальнені доводи касаційної скарги

11. 01 листопада 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Судаков В. В., через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року та залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеса від 09 листопада 2021 року.

12. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 917/803/18,

від 20 листопада 2019 року у справі № 705/6141/14-ц, від 28 липня 2021 року

у справі № 661/2313/18, від 28 вересня 2022 року у справі № 910/6165/21,

від14 грудня 2022 рокуу справі № 126/2200/20 (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки. Крім того, заявник указує на неправомірність ухвали Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року щодо відмови

у задоволенні його клопотання про закриття провадження у цій справі, посилаючись на неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. У касаційній скарзі заявниквказує, що 18 травня 2023 року набрало законної сили рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року, яким визнано недійсним договір земельного сервітуту від 15 березня 2013 року, що є предметом спору у цій справі, а тому ухвала Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року щодо відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у цій справі є незаконною та необґрунтованою. На день проголошення вказаної ухвали предмет спору був відсутній, а судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлена недійсність договору земельного сервітуту, який є предметом спору у цій справі.

14. Заявник стверджує, що апеляційний суд помилково порівнював тотожність сторін спору у цій справі та у справі № 522/357/20, оскільки не ця обставина є вирішальною при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності предмету спору при розгляді цієї справи. Вирішальним є те, що на день ухвалення оскаржуваної постанови іншим судовим рішенням, яке набрало законної сили, оскаржуваний договір сервітуту вже визнано недійсним. Неможливо двічі визнати недійсним один й той самий правочин. Водночас не має значення ані суб`єктний склад справи, у якій було ухвалено рішення, ані підстави для такого рішення.

15. Також заявник вказує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач не довів порушення своїх прав оскаржуваним договором сервітуту, оскільки сервітут не порушує його прав, а право на судовий захист має новий власник земельної ділянки. Навіть якщо вважати, що оспорюваний сервітут порушує права власника земельної ділянки, то ці права вже захищенні судом шляхом визнання його недійсним в іншій справі.

16. Згідно з доводами касаційної скарги, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є неефективним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/12984/18.

18. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року справу

призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

19. У поданому відзиві на касаційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог. Укладенням договору земельного сервітуту від 15 березня 2013 року порушено права та інтереси банку як іпотекодержателя на момент його укладення, а також права власника набутих земельних ділянок на момент звернення до суду з цим позовом. Предметом позовних вимог банку при зверненні до суду у цій справі було встановлення нікчемності правочину - договору земельного сервітуту на підставі встановлення його недійсності законом у відповідності до частини першої статті 203, частини другої статті 215 ЦК України, частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку». Встановлення судом нікчемності правочину не виключає визнання судом цього ж правочину недійсним за іншими підставами, оскільки встановлення судовим рішенням певного статусу правочину може призвести до різних юридичних наслідків для учасників справи. Предмет та підстави позову у справах № 522/12984/18 та № 522/357/20 вважає різними, також був різним процесуальний статус учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. 26 червня 2008 року між ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» (правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк») та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений Деордієвою І. В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.

21. Предметом вказаного договору було надання іпотекодавцем,

ОСОБА_1 , в іпотеку нерухомого майна: земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 0,0208 га, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5110137500:50:003:0115, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0318 га з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5110137500:50:003:0107, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За цим договором забезпечувалося виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором № 456/F

від 26 червня 2008 року по поверненню кредиту, наданого з позичкового рахунку на поточний рахунок іпотекодавця у іпотекодержателя, у вигляді непоновлювальної лінії на суму 543 053, 00 доларів США. На підставі договору іпотеки від 26 червня 2008 року накладено заборону відчуження зазначених в договорі іпотеки земельних ділянок до припинення чи розірвання договору іпотеки. Згідно з пунктом 16 договору іпотеки, з моменту набрання чинності цього договору іпотекодавець має право відчужувати, передавати в оренду, лізинг, наступну іпотеку, у спільну діяльність, у позичку іншим особам предмет іпотеки або іншим чином розпоряджатися предметом іпотеки виключно за попередньою згодою іпотекодержателя.

22. 03 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» укладено договір про зміни № 1 до договору іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу

Дєордієвою І. В. 26 червня 2008 року. Відповідно до пункту 2 зазначеного договору пункт 7 договору іпотеки викладено у новій редакції.

23. 15 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , яка діяла від імені неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено договір земельного сервітуту. Відповідно до розділу 1 договору, ОСОБА_1 надає ОСОБА_2 право безоплатного безстрокового користування частиною земельної ділянки (сервітут) відповідно до умов цього договору. Ділянки, на якій установлюється сервітут, які розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 і належать власнику на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 26 червня 2008 року, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В., реєстраційні № № 3649, 3654. Цільове призначення земельних ділянок - для індивідуального дачного будівництва. Площа земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:003:0107 - 0,0318 га. Площа земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:003:0115 - 0,0208 га. Площа сервітуту становить

0, 110 га. Згідно з розділом 2 договору, встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

24. У подальшому 06 червня 2013 року на підставі договорів дарування

ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

25. 28 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Марфін Банк» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 4964. Згідно з пунктом 1 договору ОСОБА_1 передає у власність (продає), а ПАТ «Марфін Банк» приймає у власність (купує) земельну ділянку

АДРЕСА_2 , площею 0,0208 га, в тому числі по угіддях: 0,0208 га - відведених під будівництво, кадастровий номер земельної ділянки - 5110137500:50:003:0115. Згідно з пунктом 4 договору, продавець свідчить, що зокрема, але не виключно, державна реєстрація прав земельних сервітутів та обтяжень не земельну ділянку, окрім зазначених у цьому договорі, відсутня. Також у пункті 4 зазначено, що відповідно до даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначеної у договорі земельної ділянки встановлено сервітут, номер запису іншого речового права у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20250512, площа сервітуту становить 0, 110 га.

26. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 грудня 2017 року щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 , реєстраційний номер 147318451101 за кадастровим

№ 5110137500:50:003:0115, площа 0,0208 га, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва, проведена державна реєстрація права власності від 28 грудня 2017 року за ПАТ «Марфін Банк».

27. Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 грудня 2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 4962, ОСОБА_1 передає у власність (продає), а ПАТ «Марфін Банк» приймає у власність (купує) земельну ділянку

АДРЕСА_2 , площею 0,0318 га, в тому числі по угіддях: 0,0318 га - відведених під будівництво, кадастровий номер земельної ділянки - 5110137500:50:003:0107. Згідно з пунктом 4 договору, продавець свідчить, що зокрема, але не виключно, державна реєстрація прав земельних сервітутів та обтяжень на земельну ділянку, окрім зазначених у цьому договорі, відсутня. Також у пункті 4 зазначено, що відповідно до даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначеної у договорі земельної ділянки встановлено сервітут, номер запису іншого речового права у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20250683, площа сервітуту становить

0, 110 га.

28. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 грудня 2017 року щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 , реєстраційний номер 147385251101 за кадастровим

№ 5110137500:50:003:0107, площа 0,0318 га, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва, проведена державна реєстрація права власності від 28 грудня 2017 року за ПАТ «Марфін Банк».

29. 11 жовтня 2019 року між ПАТ «МТБ Банк» (яке є правонаступником

ПАТ «Марфін Банк») та ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, що посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кіріченко І. Є. та зареєстровані в реєстрі за № 2623 та № 2624 щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 0,0208 га, кадастровий номер 5110137500:50:003:0115, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , та земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0318 га, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва та кадастровий номер 5110137500:50:003:0107, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

30. У пункті 1.3 договорів купівлі-продажу зазначено, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим

04 жовтня 2019 року державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Шульгіною Ю. І., щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 0,0208 га, кадастровий номер 5110137500:50:003:0115, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , та земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0318 га, кадастровий номер 5110137500:50:003:0107, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , відомості про обмеження у використанні не зареєстровані.

31. Відповідно до пункту 6.1 вказаних договорів купівлі-продажу покупець повідомлений продавцем про наявність судової справи № 522/12984/18 щодо вказаних земельних ділянок за позовом ПАТ «МТБ Банк» до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , предметом спору є встановлення недійсності договору земельного сервітуту від 15 березня 2013 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

32. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

33. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

34. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

36. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

37. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

38. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання

або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

39. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

40. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

41. Згідно частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

42. Статтею 391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

43. Іпотека забезпечує виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом

44. У цій справі банк просив визнати недійсним договір земельного сервітуту від15 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла ОСОБА_6 , щодо земельних ділянок, які перебували в іпотеці. Позивач стверджував про порушення його прав іпотекодержателя і власника земельних ділянок.

45. Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

46. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

47. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

48. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

49. Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

50. Статтею 404 ЦК України та статтею 99 ЗК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

51. Судами встановлено, що 11 жовтня 2019 року між ПАТ «МТБ Банк» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кіріченко І. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2623. Державна реєстрація права власності за новим власником ОСОБА_3 проведена від 11 жовтня 2019 року.

52. Вказані обставини свідчать, що власником земельних ділянок, відносно яких встановлений сервітут, є ОСОБА_3 з 11 жовтня 2019 року. Наявність зареєстрованого сервітуту щодо земельних ділянок не стало на заваді банку у реалізації цих земельних ділянок на користь ОСОБА_3

53. ОСОБА_3 у січні 2020 року самостійно звернувся до суду з позовом у справі № 522/357/20 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ПАТ «МТБ Банк», про визнання договору земельного сервітутунедійсним.

54. Постановою Верховного Суд від 13 грудня 2023 року у справі № 522/357/20 (провадження № 61-10059св23) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року залишено без змін, лише виключено посилання судів на фраудаторність правочину.

55. У вказаній справі № 522/357/20 суди захистили порушене право позивача ОСОБА_3 , визнали недійсним договір земельного сервітуту від 15 березня

2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0208 га, кадастровий номер 5110137500:50:003:0115, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0318 га, кадастровий номер 5110137500:50:003:0107, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_3 .

56. Суди у справі № 522/357/20 встановили, що відсутність у ОСОБА_2 на момент укладення оспорюваного договору земельного сервітуту майна, доступ до якого обмежений або необхідний через земельну ділянку іншого власника, свідчить про відсутність підстав для укладення договору сервітуту. Крім того, договір сервітуту з особою, яка не має права на його укладення у зв`язку з відсутністю у неї такої потреби, не може укладатися на майбутнє, тобто у зв`язку з тим, що у цієї особи у майбутньому виникне така потреба або необхідність.

57. Отже право власника ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки захищено, а ПАТ «МТБ Банк» на момент вирішення судом спору по суті позовних вимог не було власником земельних ділянок, відносно яких було укладено оспорюваний договір земельного сервітуту від 15 березня 2013 року. Таким чином слід погодитися з висновками суду першої інстанції, що ПАТ «МТБ Банк» не довело порушення своїх прав та інтересів оспореним правочином, який до того ж визнаний недійсним судовим рішенням в іншій справі.

58. Враховуючи обставини цієї справи, а також фактично одночасний розгляд судами цієї справи і справи № 522/357/20та судові рішення, ухвалені у справі № 522/357/20, суд касаційної інстанції вважає, що наявні підстави погодитися з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач на момент розгляду справи відчужив земельні ділянки, не був власником майна, щодо якого фактично виник спір, а отже його право не може вважатися порушеним і підлягати судовому захисту.

59. Посилання апеляційного суду на положення частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку», як підставу задоволення позовних вимог, є безпідставними, оскільки позивачем не доведено порушення його прав оспореним правочином на момент вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, а в іншій судовій справі захищено право нового власника і визнано спірний договір недійсним.

60. За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

61. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

62. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 141 400 402 412 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Судаков Валерій Валерійович, задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року скасувати.

3. Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 09 листопада

2021 року залишити в силі.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» (код ЄДРПОУ21650966) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 819 (дві тисячі вісімсот дев`ятнадцять) грн 20 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович