Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.10.2024 року у справі №676/3905/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 676/3905/22

провадження № 61-6066св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , державний реєстратор сектору державної реєстрації юридичних та фізичних

осіб - підприємців та права власності на нерухоме майно Городоцької міської ради Білик Анатолій Миколайович,

треті особи за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення

Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2023 року у складі судді Шевцової Л. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2024 року у складі колегії суддів Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності на квартиру та її витребування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора сектору державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців та права власності на нерухоме майно Городоцької міської ради Білика Анатолія Миколайовича, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок.

Короткий зміст вимог первісного та зустрічного позовів

У серпні 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності на квартиру та її витребування.

В обґрунтування позову вказувала, що із дотриманням усіх необхідних процедур вона отримала право на відтворення історичної забудови за адресою: АДРЕСА_1 ) та на її замовлення 02 серпня 2007 року дирекція Національного історико-архітектурного заповідника «Кам`янець» (далі - НІАЗ «Кам`янець») видала реставраційне завдання на розробку науково-проектної документації (п. 1 об`єкт: втрачений житловий будинок на АДРЕСА_1 , а приватний підприємець ОСОБА_6 виготовив робочий проект відтворення цього історичного будинку.

Отримавши дозвіл на виконання будівельних робіт, позивач, з використанням будівельних матеріалів, закуплених впродовж 2008 року, господарським способом здійснила відбудову житлового будинку на АДРЕСА_1 ).

Відповідно до наказу Департаменту містобудування та архітектури Кам`янець-Подільської міської ради № 43 від 31 березня 2022 року адресу житлового будинку площею 643,9 кв. м, який збудований ОСОБА_1 , змінено на: АДРЕСА_2 .

Позивач зареєструвала право власності на вказаний будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 45190999, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 251278168020.

ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 14 березня 2012 року, відомості про які відсутні у Реєстрі будівельної діяльності, неправомірно зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

11 лютого 2022 року ОСОБА_2 на підставі укладеного та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужив квартиру на користь ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що вона є законним власником будинку, право власності на квартиру у якому протиправно зареєстрував за собою ОСОБА_2 , просила суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , номер запису про право власності: 42676189;

- витребувати на користь ОСОБА_1 з володіння ОСОБА_3 квартиру

АДРЕСА_3 ;

- стягнути з відповідачів судові витрати.

У жовтні 2022 року представник позивача подав до суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - ОСОБА_4 із посиланням на те, що після звернення до суду із цим позовом позивачу стало відомо, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 тому, в силу положень статті 60 СК України, квартира належить їм на праві спільної сумісної власності.

Ухвалою від 11 жовтня 2022 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області залучив до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 .

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , державного реєстратора сектору державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців та права власності на нерухоме майно Городоцької міської ради Білика А. М., треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок.

Зустрічний позов мотивував тим, що державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 здійснена з порушенням вимог статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки державному реєстратору не подано усі документи, необхідні для підтвердження набуття права власності відповідача за зустрічним позовом на будинок, а саме - документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

У зустрічному позові також наголошував, що у державного реєстратора були відсутні законні підстави для вчинення оспорюваної реєстраційної дії, оскільки довідка, технічний паспорт та дозвіл на виконання будівельних робіт

не є достатніми документами, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності.

Стверджував, що він на законних підставах здійснив реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 . Адже в 2006 році замовив виготовлення проектної документації та розпочав на законних підставах виконання будівельних робіт. 14 березня 2012 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яка стала підставою реєстрації права власності на вказану квартиру.

Вказував, що третя особа ОСОБА_3 набув право власності на цю квартиру в законний спосіб і на даний час відповідач за зустрічним

позовом ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у користуванні належним йому майном.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області рішенням

від 22 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , номер запису про право власності: 42676189.

Витребував на користь ОСОБА_1 з володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 . Вирішив питання розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що ОСОБА_1 надала правомірні документи для реєстрації 22 листопада 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на збудований та відтворений нею житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Відповідно до наказу Департаменту містобудування та архітектури

Кам`янець-Подільської міської ради від 31 березня 2022 року було змінено адресу житлового будинку, загальною площею 643,9 кв. м, на АДРЕСА_4 , власником якого

є ОСОБА_1 .

Щодо придбання спірного нерухомого майна ОСОБА_2 , місцевий суд вказав на відсутність достатніх та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 отримав в користування, у власність чи будь-яким іншим способом відтворив, збудував квартиру АДРЕСА_3 .

Документи на квартиру АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_2 не могли бути видані у 2006 році, враховуючи, що згідно проведеної судової будівельно-технічної експертизи це є один об`єкт нерухомого майна з будинком АДРЕСА_1 , який тільки в 2007 році був наданий ОСОБА_7 для відтворення як історичної забудови, початку робіт з розчищення та відтворення історичного фундаменту вказаного будинку.

ОСОБА_1 не відчужувала належний їй житловий будинок

на АДРЕСА_1 , ніхто не оспорював її право власності на вказаний будинок. ОСОБА_2 , який відчужив квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_3 , що є одним і тим же об`єктом нерухомого майна, не має правовстановлюючих документів на придбання цього будинку.

Постановою від 11 березня 2024 року Хмельницький апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач за зустрічним позовом не зазнав втручання в свої права щодо квартири АДРЕСА_3 внаслідок проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на житловий будинок на АДРЕСА_1 , адже на час звернення до суду із зустрічним позовом ОСОБА_2 будь-якого відношення до квартири АДРЕСА_3 не мав, а ця квартира з 11 лютого 2022 року перебувала у власності ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 не довів, що оспорюваними ним рішенням державного реєстратора від 22 листопада 2021 року № 61740931 та державною реєстрацією права власності ОСОБА_1 на житловий будинок на АДРЕСА_1 порушені його права, свободи та інтереси, а тому доводи про порушення прав та інтересів позивача за зустрічним позовом не містять обґрунтування негативного впливу спірного рішення та спірної державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на конкретні, індивідуально-виражені права чи інтереси ОСОБА_2 .

Щодо первісного позову ОСОБА_1 апеляційний суд зазначив наступне.

ОСОБА_1 внаслідок державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру фактично втратила володіння частиною свого житлового будинку, незважаючи на збереження за нею державної реєстрації права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 в цілому. Тому витребування квартири з володіння кінцевого набувача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 є належним способом захисту її прав.

Беручи до уваги те, що за ОСОБА_1 на момент звернення із позовом до суду зберігається державна реєстрація права власності на будинок (тобто в цілому він не вибув із її володіння як самостійний об`єкт майнових прав), тому вимогу про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на «віртуальну» квартиру за неіснуючою адресою (квартира АДРЕСА_3 ) не можна вважати неналежним способом захисту.

В силу пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закривається в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

Встановивши на підставі наданих сторонами доказів, зокрема висновку експерта, що квартири

АДРЕСА_3 , як самостійного об`єкта нерухомого майна не існує, як і адреси її місцезнаходження, апеляційний суд констатував, що державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на таку квартиру є незаконною. Тому рішення суду про задоволення вимог ОСОБА_1 є підставою не для державної реєстрації за нею права власності на цю квартиру, а для закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на квартиру.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 квітня 2024 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_8 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2024 року у вказаній справі.

До касаційної скарги також додано клопотання про зупинення виконання вищевказаних оскаржуваних судових рішень.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на наявність підстав для касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а його зустрічний позов задовольнити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 13 травня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребував цивільну справу із Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду відмовив.

На підставі ухвали Верховного Суду від 30 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 01 жовтня 2024 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: ОСОБА_9 (суддя-доповідач), Ігнатенко В. М., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, посилається на те, що апеляційний суд не врахував висновки щодо обов`язку суду установити належність відповідачів та обґрунтованості позову, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц та інших.

Вказує, що ОСОБА_1 неправильно визначила коло відповідачів у даному спорі, пред`явивши позовну вимогу до ОСОБА_2 .

Також зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 916/1988/20 щодо випадків, коли не вимагається визнання припиненими речових прав.

Обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК, заявник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу, що досліджений ними договір від 01 серпня 2007 року на відтворення та пристосування втраченої історичної забудови із виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради укладено не з ОСОБА_10 , а з ОСОБА_10 .

Автор касаційної скарги стверджує, що суди не дослідили обставину невиконання відповідачем за зустрічним позовом умов цього договору, передбачених пунктом 3.3, який передбачає складові календарного плану робіт відбудови житлового будинку та господарської будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ).

ОСОБА_2 також вказує, що суди залишили поза увагою те, що в порушення пункту 6.8 наведеного вище договору, ОСОБА_11 не мала права власності (користування, оренди тощо) на земельну ділянку, передану для відбудови житлового будинку.

Стверджує про помилковість посилань судів на рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 27 липня 2007 року № 1591 «Про надання права ОСОБА_11 на відтворення втраченої історичної забудови за адресою: АДРЕСА_1 » та від 15 січня 2009 року № 75 «Про дозвіл ОСОБА_11 на відбудову втраченої історичної забудови з пристосуванням під житловий будинок по АДРЕСА_1 », які втратили чинність на підставі рішення від 19 травня 2011 року № 683, а отже не можуть бути доказами в обґрунтування позовних вимог.

Наголошує, що суди належно не дослідили як доказ у справі - рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 15 січня 2009 року № 75, оскільки ним надано дозвіл на відбудову втраченої історичної забудови з пристосуванням під житловий будинок на АДРЕСА_1 , а не під житловий будинок на АДРЕСА_1 ), які є різними будинками.

Звертає увагу на закінчення 12 лютого 2012 року строку дії дозволу на виконання будівельних робіт № 43 від 12 лютого 2009 року, виданого Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, який в подальшому став підставою реєстрації за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок.

Зазначає, що суди також не дослідили, що державна реєстрація права власності на будинок за ОСОБА_1 здійснена з порушенням законодавчих вимог, оскільки вона при реєстрації не подала усіх необхідних документів. До того ж на момент реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірний житловий будинок, об`єкт нерухомого майна вже мав власника - ОСОБА_2 , який зареєстрував своє право власності на квартиру ще 22 червня 2021 року.

Доводи інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

Фактичні обставини справи

Рішенням виконавчого комітету Кам?янець-Подільської міської ради від 12 липня 2007 року № 1512 затверджено протокол № 6 засідання конкурсної комісії з питань відтворення втраченої історичної забудови на території НІА3 «Кам?янець» від 11 липня 2007 року, згідно пункту 2 якого ОСОБА_11 оголошено переможцем конкурсу на право відтворення історичної забудови за адресою: АДРЕСА_1 ) (т. 1 а. с. 16-18).

Рішенням виконавчого комітету Кам?янець-Подільської міської ради від 27 липня 2007 року № 1591 ОСОБА_11 надано право на відтворення історичної забудови за адресою: АДРЕСА_1 ) (т. 1 а. с. 20).

01 серпня 2007 року виконавчий комітет Кам?янець-Подільської міської ради та ОСОБА_11 уклали договір на відтворення та пристосування втраченої історичної забудови, відповідно до п. 1.2 якого ОСОБА_11 самостійно за власний рахунок здійснює весь комплекс робіт з відбудови житлового будинку з інфраструктурою туризму. Згідно п. 3.2 цього договору, він діє до дати затвердження акту державної приймальної комісії про здачу в експлуатацію відбудованого житлового будинку та господарської будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , визначеної Календарним планом робіт (т. 1 а. с. 23-25).

01 серпня 2007 року начальник управління містобудування та архітектури Кам`янець-Подільського міськвиконкому затвердив Архітектурно-планувальне завдання № 131 на відтворення втраченої історичної забудови на АДРЕСА_1 ) з пристосуванням під житловий будинок, замовник ОСОБА_11 (т. 1 а. с. 28-31).

02 серпня 2007 року на замовлення ОСОБА_11 дирекція НІАЗ «Кам?янець» видала реставраційне завдання на розробку науково-проектної документації, пунктом 1 якого визначено, що об`єктом є втрачений житловий будинок

на АДРЕСА_1 ) (т. 1 а. с. 32).

Також, за замовленням ОСОБА_11 приватний підприємець ОСОБА_6 виготовив робочий проект відтворення історичного будинку на АДРЕСА_1 ) (т. 1 а. с. 36-40).

В подальшому, 05 травня 2008 року ОСОБА_11 та НІАЗ «Кам?янець» уклали договір 05/5 на виконання робіт, згідно умов якого НІАЗ «Кам?янець» взяв на себе зобов`язання здійснювати нагляд за проведенням розкопок та виконувати архітектурно-археологічні обстеження решток фундаментів втраченої історичної забудови одного будинку кварталу ХХІV-Б згідно опорного історико-архітектурного плану заповідника за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 53). Роботи, визначені цим договором, ОСОБА_11 оплатила 06 травня 2008 року (т. 1 а. с. 54).

21 травня 2008 року комісія НІАЗ «Кам?янець» склала акт № 20

архітектурно-археологічного нагляду по Поштовому узвозу (біля будинку № 4)

(т. 1 а. с. 41).

Рішенням виконавчого комітету Кам?янець-Подільської міської ради від 15 січня 2009 року № 75 ОСОБА_11 надано дозвіл на відбудову втраченої історичної забудови з пристосуванням під житловий будинок на АДРЕСА_1 ) (т. 1 а. с. 55).

12 лютого 2009 року Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області надала дозвіл ОСОБА_11 на виконання будівельних робіт (господарським способом) № 43 «Відбудова втраченої історичної забудови з пристосуванням під житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 56).

ОСОБА_11 на виконання п. 5 рішення виконавчого комітету

Кам?янець-Подільської міської ради від 27 липня 2007 року № 1591 сплатила благодійні внески в соціально-економічний розвиток міста Кам?янець-Подільський на загальну суму 155 000 грн (т. 1 а. с. 59-61, 63).

Рішенням від 09 серпня 2007 року № 1729 виконавчий комітет

Кам?янець-Подільської міської ради затвердив акт комісійного обстеження стану зелених насаджень № 116 від 02 серпня 2007 року та дозволив ОСОБА_11 провести знесення за її рахунок 3 дерев, що попадають в зону відтворення втраченої історичної забудови на АДРЕСА_1 ). На виконання цього рішення ОСОБА_11 видано ордери на видалення земельних насаджень від 13 травня 2008 року № 47 та від 10 серпня 2007 року № 57 (т. 1 а. с. 65-67).

05 червня 2008 року ЗАТ «Тепловоденергія» та ОСОБА_11 уклали договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води, постачання гарячої води, водовідведення та технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем тепло-водопостачання житлового будинку на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 68-71).

08 квітня 2008 року ЗАТ «Тепловоденергія» та ОСОБА_11 уклали договір підряду № ПКВ-080408, згідно умов якого ЗАТ «Тепловоденергія» взяло на себе обов`язок з виконання робіт по перенесенню мереж водопроводу та каналізації на вул. Поштовий узвіз (біля № 4) (т. 1 а. с. 72, 73).

ОСОБА_11 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого відділом ДРАЦС Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції 28 травня 2011 року (т. 1 а. с. 12).

18 листопада 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа 643,9 кв. м (житлова площа 307,7 кв. м), номер запису про право власності 45190999, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2512478168020 (т. 1 а. с. 101).

Також, 22 червня 2021 року за ОСОБА_2 на підставі Декларації про готовність об?єкта до експлуатації № ХМ062174391014 від 14 березня 2012 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_5 , загальна площа 255,3 кв. м (житлова площа 108,6 кв. м), на АДРЕСА_6 (т. 3 а. с.173).

На підставі договору купівлі-продажу від 11 лютого 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Бомк Н. А., ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 .

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 лютого 2022 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку експерта № 232Е-02/23 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27 лютого 2023 року об`єкт нерухомого майна - квартира

АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_3 , за своїми фактичними об?ємно-планувальними та конструктивним рішеннями не відповідає технічному паспорту на цю квартиру від 28 листопада 2017 року, виготовленому ТОВ «Експертний знавець», м. Київ, 2017 р., інв. №477593. Об`єкт нерухомого майна - будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , за своїми фактичними об?ємно-планувальними та конструктивним рішеннями не в повній мірі відповідає технічному паспорту на цю будівлю від 18 листопада 2021 року, виготовленому ФОП ОСОБА_13 , інв. № 1769. Квартира АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_3 , є складовою частиною житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 в м. Кам?янці-Подільському Хмельницької області, та є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна (т. 3 а. с. 35-45).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21, провадження № 61-20968сво21).

Згідно з приписами частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18, провадження № 61-6415св19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що «за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається

як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовано протиправністю державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на квартиру, яка знаходиться у належному їй на праві власності будинку.

Так, з установлених судами обставин справи відомо, що реєстрації права власності на спірний будинок за ОСОБА_1 передувало здійснення нею цілого комплексу почергових дій із отриманням відповідних дозволів та укладенням договорів, необхідних для процедури відтворення історичної забудови.

Згідно дослідженого судами витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою реєстрації права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є довідка характеристика, технічний паспорт, дозвіл на виконання будівельних робіт.

У статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлені підстави для державної реєстрації прав та наведено перелік документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності та інших речових прав.

За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пунктів 40 та 41 цього Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

З урахуванням наведених вище законодавчих положень, за недоведеності обставин порушення оспорюваним рішенням державного реєстратора конкретних індивідуально-встановлених прав ОСОБА_2 , відповідні посилання заявника на порушення порядку проведення державної реєстрації права власності на спірний будинок за ОСОБА_1 є безпідставними.

Так, вказуючи на наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , місцевий суд, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано врахував, що відповідно до інформації Кам`янець-Подільської міської ради, що викладена у відповідях на адвокатські запити № 1/02-25-1233 від 08 червня 2022 року і № 170 від 17 жовтня 2022 року (т. 1 а. с. 14, т. 3 а. с. 4) вбачається, що рішення виконкому № 10 від 14 травня 2006 року і № 10006/1 від 20 вересня 2019 року відсутні, а будівельний паспорт № НОМЕР_1 від 29 квітня 2006 року Департамент містобудування та архітектури Кам`янець-Подільської міської ради, що є правонаступником управління містобудування та архітектури Кам`янець-Подільської міської ради, не видавав.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що за недоведеності дійсності документів, з врахуванням яких ОСОБА_2 отримав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 14 березня 2012 року № ХМ062174391014, яка в подальшому стала підставою для реєстрації права власності на квартиру, що, згідно із висновком проведеної у справі судової експертизи, є складовою частиною належного ОСОБА_1 будинку, державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на таку квартиру є незаконною.

Саме ОСОБА_2 , як особа за якою було зареєстроване право власності на квартиру, є належним відповідачем за позовом про скасування державної реєстрації права власності, враховуючи, зокрема, те, що реальний захист прав ОСОБА_1 забезпечить саме закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, що в свою чергу усуне подвійну реєстрацію права власності на один і той же об`єкт.

Договір на відтворення та пристосування втраченої історичної забудови від 01 серпня 2007 року виконавчий комітет Кам?янець-Подільської міської ради уклав саме з ОСОБА_11 , що підтверджується відповідними записами у розділі, де зазначено реквізити сторін цього договору (т. 1 а. с. 25).

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо неналежного виконання ОСОБА_1 обов`язків, покладених на неї рішеннями виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради, оскільки ОСОБА_2 не вказав, яким чином таке неналежне, на його думку, виконання стосується безпосередньо його цивільних прав чи інтересів.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц та інших, а також висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 916/1988/20 Верховний Суд відхиляє, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області

від 22 серпня 2023 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. Грушицький Судді: В. М. Ігнатенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк