Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.10.2024 року у справі №484/2470/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 484/2470/23

провадження № 61-16066св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня 2023 року у складі судді Закревського В. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від

13 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В.,

Серебрякової Т. В., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування дітей на утриманні, заінтересовані особи: виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із січня 2012 року до серпня 2019 року проживали разом як сім?я.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилися діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

З моменту припинення спільного фактичного проживання ОСОБА_2 почала перешкоджати заявнику у зустрічах та спілкуванні з дітьми. У зв`язку із цим він змушений був звернутися до органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, а згодом до суду з метою встановлення порядку участі у вихованні дітей.

Суд визначив такий порядок участі у вихованні дітей: щоп`ятниці з 16:00 год до 20:00 год та щосуботи з 10:00 год до 20:00 год, а також у день їх народження,

ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року, та у святкові дні: 01 січня, 01 травня, 28 червня,

14 жовтня з 10:00 год до 14:00 год, за місцем проживання заявника на

АДРЕСА_1 .

Для забезпечення дітей усім необхідним для їх розвитку ОСОБА_1 почав сплачувати аліменти на їх утримання, перераховуючи кошти поштовим переказом на ім`я ОСОБА_2 . Поштові перекази він здійснює з грудня

2019 року дотепер.

Заявник вважав, що, отримавши суми сплачених аліментів за переказами від

05 грудня 2019 року та від 08 січня 2020 року, ОСОБА_2 погодила з ним розмір аліментів, які він сплачував, а тому продовжив їх сплачувати в такому самому розмірі.

Оскільки мати дітей перешкоджає йому спілкуватися з ними та не повідомляє про умови проживання і стан дітей, заявник 30 березня 2021 року направив до управління у справах дітей Первомайської міської ради запит про перевірку цільового використання аліментів на утримання малолітніх дітей. За результатами звернення встановлено відсутність порушення використання аліментів та зазначено, що дітям створено належні умови для розвитку.

У лютому і березні 2023 року заявник вкотре звернувся до управління

у справах дітей з метою проведення перевірки використання аліментів, на що отримав відмову у здійсненні таких дій через відсутність рішення суду, договору або домовленостей між батьками про сплату аліментів.

Посилаючись на порушення прав щодо сплати аліментів на дітей, ОСОБА_1 просив встановити факт перебування синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на його утриманні. Необхідність встановлення такого факту обґрунтовував тим, що це дозволить здійснювати контроль цільового використання аліментів. Звернення його до суду зумовлене тим, що орган опіки та піклування

у 2023 році не визнав факту утримання ним дітей.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від

14 червня 2023 року, з урахування ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня 2023 року про виправлення описки,

в задоволенні заяви відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що заявник не обґрунтував підстав встановлення юридичного факту - перебування дітей на його утриманні та не вказав, які саме юридичні наслідки породжуватиме факт, встановлений

у судовому порядку. Крім того, заявник не підтвердив будь-якої участі

у вихованні та фінансовому утриманні дітей.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від

14 червня 2023 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

10 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня

2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня

2023 року й ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що звернення у цій справі стосується насамперед порушених прав батька щодо контролю використання аліментів, який повинен проводити орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, та невизнання такого факту через неприйняття доказів про сплату аліментів. ОСОБА_2 безпідставно відмовляється отримувати аліменти від заявника.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року представнику

ОСОБА_1 - ОСОБА_3 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня

2023 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня

2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

11 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від

29 грудня 2020 року визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні

з синами ОСОБА_8 і ОСОБА_9 щоп`ятниці з 16:00 год до 20:00 год і щосуботи з 10:00 год до 20:00 год за місцем проживання батька на АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від

29 грудня 2020 року в частині вимог ОСОБА_1 про визначення способів участі у вихованні дітей змінено, доповнено правом батька на побачення

з дітьми у день їх народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також у святкові дні: 01 січня,

01 травня, 28 червня, 14 жовтня з 10:00 год до 14:00 год. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08 липня 2021 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 грудня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 року залишено без змін.

З довідки голови квартального комітету від 23 серпня 2022 року відомо, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 проживають разом з матір`ю та її чоловіком

ОСОБА_11 на АДРЕСА_2 .

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від

20 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів залишено без розгляду у зв`язку з поданням заяви представника позивача про це.

ОСОБА_1 з грудня 2019 року до червня 2023 року перераховував поштовими переказами на ім`я ОСОБА_2 аліменти на утримання синів.

Факт отримання аліментів підтверджений 19 грудня 2019 року на суму

20 000,00 грн і 10 січня 2020 року на суму 4 000,00 грн.

За інформацією АТ «Укрпошта» від 09 червня 2023 року ОСОБА_2 не отримувала 6 переказів, які надійшли на пошту на її ім`я у листопаді 2022 року, січні, березні, травні 2023 року.

Відповідно до висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину, затвердженого начальником управління у справах дітей Первомайської міської ради від 20 квітня

2021 року, встановлено, що для виховання та розвитку дітей створені належні житлово-побутові умови проживання в сучасному двоповерховому котеджі. Брати забезпечені всім необхідним для навчання, розвитку, відпочинку, лікування. Матір приділяє належну увагу навчанню та розвитку дітей. Нецільового використання аліментів на дітей не виявлено.

У березні 2023 року управління у справах дітей Первомайської міської ради відмовило ОСОБА_1 у здійсненні перевірки цільового використання аліментів на утримання його дітей у зв`язку з безпідставністю, оскільки немає рішення суду, договору чи домовленості сторін про сплату аліментів. Факт отримання аліментів ОСОБА_2 заперечувала.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Первомайського ВДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01 липня

2022 року ОСОБА_1 повернено виконавчий документ щодо визначення способу його участі у спілкуванні з синами на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій), оскільки він не з`явився

у визначений рішенням суду час на побачення з дітьми.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає

в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені

в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або

в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується

із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року

у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок,

що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ,

який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом

із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того,

що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких самих критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду

в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження

№ 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

У справі, яка є предметом перегляду, ОСОБА_1 , звертаючись до суду

в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту перебування синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на його утриманні, обґрунтовував це тим, що це дозволить здійснювати контроль цільового використання аліментів, а звернення його до суду зумовлене тим, що орган опіки та піклування у 2023 році не визнав факту утримання ним дітей.

Тобто фактично заявник просить встановить факт сплати ним аліментів на утримання синів у визначеному розмірі.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство

і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України

(стаття 1 СК України).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються

у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом

і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Аналіз заяви ОСОБА_1 дає підстави для висновку про те, що він фактично просить встановить факт знаходження дітей на його утриманні.

Колегія суддів зазначає, що довод ОСОБА_1 про утримання синів підлягає перевірці в межах позовного провадження.

Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню

в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Разом з цим відсутність справи про стягнення аліментів не зумовлює настання для ОСОБА_1 наслідків, які надавали б йому можливість на звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження, оскільки сплата аліментів на утримання дітей

є обов?язком батьків.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Таким чином суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що подана

ОСОБА_1 заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки питання про сплату заявником аліментів на утримання синів підлягає перевірці в межах позовного провадження у справі про стягнення аліментів.

Подібні висновки зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від

11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє

у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За встановлених у цій справі конкретних обставин факт перебування дітей на утриманні батька не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині

і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

З урахуванням наведеного оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із залишенням без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування дітей на утриманні батька з підстав, передбачених частиною шостою статті 294, частиною четвертою статті 315 ЦПК України.

Керуючись статтями 294 315 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від

14 червня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від

13 вересня 2023 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування дітей на утриманні залишити без розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов