Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.02.2019 року у справі №385/178/18

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 385/178/18

провадження № 61-2364св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - фермерське господарство "Світоч",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фермерського господарства "Світоч" на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2018 року у складі судді Панасюка І. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 січня 2019 року у складі колегії суддів: Кіселика С. А., Єгорової С. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства "Світоч" (далі - ФГ "Світоч") про визнання договору оренди землі недійсним.

На обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки загальною площею 2,7311 га, яка розташована на території Червоненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, цільове призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У грудні 2017 року із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналась про укладений нею договір оренди земельної ділянки від 03 березня 2015 року, зареєстрований Реєстраційною службою Гайворонського районного управління юстиції 19 березня 2015 року, згідно з яким вона передала в оренду відповідачу належну їй на праві власності земельну ділянку терміном на 15 років.

Зазначала, що договір оренди земельної ділянки не підписувала та іншу особу не уповноважувала, наміру укладати угоду з відповідачем не мала.

Посилаючись на наведене, просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,7311 га, укладений 03 березня 2015 року між нею та фермерським господарством "Світоч" і зареєстрований Реєстраційною службою Гайворонського районного управління юстиції 19 березня 2015 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,7311 га, укладений 03 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ "Світоч", зареєстрований Реєстраційною службою Гайворонського районного управління юстиції 19 березня 2015 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що непідписання орендодавцем договору оренди землі та ненадання нею повноважень на його укладення і підписання іншій особі свідчить про відсутність у ОСОБА_1 волевиявлення на укладення цього договору, а сам договір за таких обставин, виходячи з положень передбачених частиною 1 статті 215 ЦК України, підлягає визнанню недійсним у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої частиною 1 статті 215 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 03 січня 2019 року рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2018 року в частині стягнення з Ф Г "Світоч" на користь ОСОБА_1 судових витрат у справі змінено.

Стягнуто з фермерського господарства "Світоч" на користь ОСОБА_1 15 271,80 грн судових витрат.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, змінивши його в частині розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ФГ "Світоч" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Позивачка протягом трьох років дії договору оренди землі отримувала орендну плату за землю, про що свідчать відомості ФГ "Світоч" видачі агрокультур та грошових коштів пайовикам за 2015-2017 роки. Отже, вона знала про існування договірних відносин з ФГ "Світоч" й факт отримання орендної плати не спростовувала в ході судового розгляду справи.

Крім того, судово - почеркознавча експертиза від 03 липня 2018 року проведена з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою фермерського господарства "Світоч" на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 січня 2019 року.

Витребувано з Гайворонського районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 385/178/18.

У задоволенні клопотання фермерського господарства "Світоч" про зупинення виконання рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2018 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року справу № 385/178/18 призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.

Обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянкидля ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,7311 га, яка розташована на території Червоненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2015 року, зареєстрованого Реєстраційною службою Гайворонського районного управління юстиції 19 березня 2015 року, ОСОБА_1 передала належну їй на праві власності земельну ділянку в оренду ФГ "Світоч" терміном на 15 років.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що про наявність оспорюваного правочину дізналась у грудні 2017 року з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір оренди з ФГ "Світоч" не підписувала, землю в оренду фермерському господарству не передавала. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду за відновленням своїх прав.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 03 липня 2018 року, проведеної у ході розгляду даної справи на підставі ухвали Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2018 року Київським Науково-дослідним інститутом судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_1, який міститься в графі "Орендодавець" у договорі оренди земельної ділянки від 03 березня 2015 року виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Орендодавець" договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2015 року, який укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством "Світоч", в особі голови Гупалюка А. О., виконано не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідування підпису ОСОБА_1.

Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що "підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Встановивши, що ОСОБА_1 договір оренди землі не підписувала, відповідно, істотні умови цього договору не погоджувала, суди зробили обґрунтований висновок, що у неї було відсутнє волевиявлення на укладення оспорюваного правочину.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що "якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено".

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам 2 , 3 статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові також зазначила, що "у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення".

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи наведене, спірний договір оренди землі є неукладеним, тому у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

При цьому, за наявності для того підстав позивачка не позбавлена права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом пред? явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96)).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ФГ "Світоч" сплачено судовий збір у розмірі 1 057,20 грн за подання апеляційної скарги та 1 416,00 грн за подання касаційної скарги. Тому з ОСОБА_1 на користь ФГ "Світоч" підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору.

Керуючись статтями 141, 400 та 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Світоч" задовольнити частково.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 січня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1, поданого її представником ОСОБА_2, до фермерського господарства "Світоч" про визнання договору оренди землі недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь фермерського господарства "Світоч" 1 057,20 грн за подання апеляційної скарги та 1 416,00 грн за подання касаційної скарги.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2018 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 03 січня 2019 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М.

М. Русинчук