Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.09.2019 року у справі №227/278/17

Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 227/278/17-ц

провадження № 61-25361св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Добропільському міськрайону реєстраційної служби Добропільського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського районного суду Донецької області від 14 березня 2017 року у складі судді Притуляка С. А. та рішення Апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2017 року в складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Дундар І. О., Біляєвої О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту того, що ім'я батька її сина ОСОБА_3 - ОСОБА_7.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилалась на те, що у січні 2011 року вона познайомилася з чоловіком на ім'я ОСОБА_3, від якого завагітніла, але їх відносини не склалися і у липні 2011 року вони розлучилися. У жовтні 2011 року вона познайомилася з чоловіком на ім'я ОСОБА_4, який обіцяв любити їх з майбутньою дитиною та після народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини внаслідок примусу та тиску з боку співмешканця при реєстрації народження дитини указала ім'я батька дитини "ОСОБА_4 ", а не справжнє "ОСОБА_7". Таким чином, у свідоцтві про народження сина у графі "ім'я, по батькові батька" зазначена завідомо неправдива інформація. У червні 2012 року ОСОБА_4 залишив її з дитиною. Вона розповідала сину, що його батько має ім'я ОСОБА_3, отже він ОСОБА_7 і він позиціонує себе самостійно як ОСОБА_7. Наявність у документах дитини імені батька "ОСОБА_4" постійно створює йому перешкоди для реалізації дитиною права на ім'я та права на недоторканість особистого та сімейного життя. При перетині державного кордону, лінії розмежування, у лікарні та спортивних секціях у дитини запитують не лише його власне ім'я та прізвище, а ще й по батькові. Тому з метою захисту інтересів дитини ОСОБА_1 просила встановити факт того, що ім'я батька її сина ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та зобов'язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Добропільському району внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про встановлення факту ОСОБА_1 фактично просить змінити по батькові дитини у судовому порядку, а не встановити факт, що має юридичне значення. З урахуванням вимог статей 147, 149 СК України, статті 256 ЦПК України, Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, суд зазначив, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення того, що ім'я батька її сина ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та зобов'язання відділу державної реєстрації актів цивільного стану внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2017 року рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, щосуд першої інстанції у порушення вимог статті 256 ЦПК України 2004 року вирішив в окремому провадження заяву про право встановлення факту, який не породжує для заявника юридичні наслідки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву у повному обсязі.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не подано

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у графі батьки зазначено: батько - ОСОБА_4, мати - ОСОБА_1.

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження від 12 листопада 2012 року № 00014707043 відомості про батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, записані відповідно до частини 1 статті 135 СК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 234 ЦПК України 2004 року).

Пунктом 5 частини 2 статті 234 ЦПК України 2004 року визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 256 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини 4 статті 256 ЦПК України 2004 року суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, встановивши, що на порушення вимог статті 256 ЦПК України 2004 року заявником в окремому провадженні подано заяву про встановлення факту, який не породжує для заявника юридичні наслідки, дійшов правильного висновку, що така заява задоволенню не підлягає.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська