Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.10.2018 року у справі №744/435/17

Постанова

Іменем України

08 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 744/435/17

провадження № 61-28886св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представник відповідача - Рожко СергійМиколайович,

треті особи: Семенівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Чернігівської області в складі колегії суддів:Губар В. С., Онищенко О. І., Шитченко Н. В. від 12 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 01 листопада 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А. А., зареєстрований в реєстрі за № 4991, про стягнення з неї на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), невиплачених у строк відповідно до умов кредитного договору від 09 січня 2009 року та розрахунку заборгованості за цим договором станом на 08 вересня 2016 року, грошових коштів в сумі 160 647 грн 29 коп. з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 313 грн 05 коп.; заборгованості за відсотками у розмірі 337 грн 78 коп.; заборгованості з комісії у розмірі 837 грн 90 коп., заборгованості по пені у розмірі 145 032 грн 50 коп.; заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500 грн; заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 7 626 грн 06 коп.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона не погоджується з розміром заборгованості, стверджуючи, що вказаний виконавчий напис вчинений з порушенням статтей 87, 88 Закону України «Про нотаріат». Зазначає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не взяв до уваги кредитні документи та у порушення вимог закону не застосували позовну давність.

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 08 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис нотаріусом вчинено відповідно до вимог закону і підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню не вбачається.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Семенівського районного суду Черкаської області від 08 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 01 листопада 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А. А., зареєстрований в реєстрі за № 4991. Про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ КБ «ПриватБанк» невиплачений у строк відповідно до умов кредитного договору від 09 січня 2009 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 08 вересня 2016 року, грошових коштів у сумі 160 647 грн 29 коп. Вирішено питання про судовий збір.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що подані нотаріусу документи не підтверджують безспірність заборгованості боржника перед АТ КБ «ПриватБанк».

У листопаді 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем подано нотаріусу документи, які підтверджують безспірність заборгованості. Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А. А. дотримався вимог цивільного законодавства та вчинив оспорюваний позивачем виконавчий напис після спливу встановленого законом 30-денного строку, і позивач не надав суду доказів, які б спростовували ці висновки.

У грудні 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_4 надійшли заперечення на вищевказану касаційну скаргу, у яких посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість рішення апеляційного суду, просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року до Верховного Суду передана вказана справа

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що 09 січня 2009 року між ОСОБА_4 за АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач отримала кредит в сумі 6 982 грн 28 коп., зі сплатою за користування кредитом 1% на місяць, а також інших платежів, передбачених умовами договору.

Вимогу про дострокове повернення всієї суми боргу із зазначенням всіх складових суми боргу банк боржнику не пред'являв.

АТ КБ «ПриватБанк» надало копію письмової вимоги до ОСОБА_4 про усунення порушень за кредитним договором, а саме простроченої заборгованості, яка виникла станом на 08 вересня 2016 року (а.с. 157), проте в матеріалах справи відсутні докази про отримання позичальником зазначеної вимоги банку.

За заявою АТ КБ «ПриватБанк» приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А. А. 01 листопада 2016 року вчинив виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ КБ «ПриватБанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 09 січня 2009 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 08 вересня 2016 року, грошових коштів в сумі 160 647 грн 29 коп. з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 313 грн 05 коп.; заборгованості за відсотками у розмірі 337 грн 78 коп.; заборгованості з комісії у розмірі 837 грн 90 коп.; заборгованості з пені у розмірі 145 032 грн 50 коп.; заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500 грн; заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 7 626 грн 06 коп., за період з 09 січня 2009 року по 08 вересня 2016 року.

Суд дослідив наданий банком нотаріусу розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що заборгованість визначена, зокрема, за період з 09 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року. Далі заборгованість визначається станом на 25 червня 2012 року; станом на 27 вересня 2013 року, станом на 08 вересня 2016 року. Розрахунок заборгованості за 2010, 2011 роки відсутній. Повний розрахунок за 2012, 2013, 2014, 2015 та 2016 роки - відсутній, що унеможливлює при вчиненні виконавчого напису дотримання приписів статті 88 Закону України «Про нотаріат».

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що нотаріусу не надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, тому не було правових підстав для видачі виконавчого напису в силу вимог Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В.М. Коротун

В. П. Курило