Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1685/11

провадження № 61-23503св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивачі: кредитна спілка «Християнська злагода», ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я., від 09 березня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2011 року кредитна спілка «Християнська злагода» (далі - КС «Християнська злагода») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 06 лютого 2007 року між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 13 500 грн на строк до 06 лютого 2008 року зі сплатою 60 % річних. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором поруки, укладеним цього ж дня між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_3

Оскільки позичальник не виконував умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, то утворилася заборгованість у розмірі 73 906,03 грн, яку КС «Християнська злагода» просила стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

У лютому 2012 року КС «Християнська злагода» звернулася до суду з клопотанням про заміну кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги на суму 31 600,68 грн ОСОБА_1 , із залученням останнього як правонаступника КС «Християнська злагода» на цю суму, та просила стягнути з відповідачів на її користь 42 305,35 грн, а на користь ОСОБА_1 - 31 600,68 грн.

Протокольною ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 29 лютого 2012 року ОСОБА_1 залучено до участі у справі як позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області у складі судді Зеліско Р. Й. від 29 лютого 2012 року позов КС «Християнська злагода» та ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КС «Християнська злагода» 42 305,35 грн, а на користь ОСОБА_1 . - 31 600,68 грн.

У задоволенні позовних вимог КС «Християнська злагода» та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник за кредитним договором допустив неналежне виконання його умов щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, а кредитор у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству України, уступив право вимоги щодо частини заборгованості за кредитним договором іншій особі, яка правомірно порушує питання про стягнення заборгованості за кредитом. При цьому суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні позову до поручителя, оскільки кредитною спілкою не дотримано умов договору поруки щодо направлення останньому листа із інформацією про неналежне виконання боржником умов кредитного договору із зазначенням поточної заборгованості.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Християнська злагода» заборгованості за кредитним договором у сумі 73 906,03 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що кредитна спілка як кредитодавець, з огляду на особливості правового статусу, визначеного Законом України «Про кредитні спілки», не має права відступати право вимоги за кредитним договором. Вважав, що з позичальника не підлягає стягненню частина заборгованості на користь нового кредитора - ОСОБА_1 Оскільки кредитна заборгованість залишається не погашеною, то вона підлягає стягненню у повному обсязі на користь кредитної спілки. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 6-59цс15.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та залишити у цій частині рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що жодних обмежень щодо передачі кредитною спілкою права вимоги іншим особам чинне законодавство не містить, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні його позовних вимог.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 465/646/11.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року поновлено касаційне провадження у цій справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У справі, що переглядається, установлено, що 06 лютого 2007 року між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 49/07, згідно з умовами якого КС «Християнська злагода» зобов`язалась надати ОСОБА_2 споживчий кредит у розмірі 13 500 грн, що в еквіваленті 2 673,27 дол. США, строком на 12 місяців, з 06 лютого 2007 року по 06 лютого 2008 року, зі сплатою 60 % річних, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування ним та інші платежі за договором у встановлені договором розміри і терміни (строки) та виконати інші свої зобов`язання в повному обсязі.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором 06 лютого 2007 року між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, згідно з умовами якого остання взяла на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором.

Також на забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором 06 лютого 2007 року між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_2 був укладений договір застави майна № 49/07.

ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 грудня 2012 року становила 73 906,03 грн.

31 січня 2012 року між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_1 був укладений договір про відступлення права вимоги, за яким новий кредитор одержав право вимоги від боржника належного виконання своїх зобов`язань у обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у сумі 31 600,68 грн згідно з умовами кредитного договору.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 та від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, які слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Установивши, що з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу - ОСОБА_1 , який не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що КС «Християнська злагода» не мала права відступати право вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 , а останній не набув права вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи те, що заборгованість ОСОБА_2 перед первісним кредитором - КС «Християнська злагода» залишається непогашеною, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Християнська злагода» заборгованості у розмірі 73 906,03 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку апеляційного суду, який відповідає усталеній практиці Верховного Суду про незаконність відступлення права вимоги на користь фізичної особи.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта