Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.04.2022 року у справі №466/10134/19

Постанова

Іменем України

08 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 466/10134/19

провадження № 61-16243св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2020 року у складі судді Баєвої О. І. та постанову Львівського апеляційного від 24 травня 2021 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (далі - ТОВ «Львівгаз збут») про зобов`язання до вчинення дій.

Позовна заява мотивована тим, що він є побутовим споживачем природного газу, якому ТОВ «Львівгаз збут» надає послугу з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначав, що ТОВ «Львівгаз збут» з 01 травня 2016 року до 31 березня 2017 року надавало йому природній газ по ціні 6,879 грн за 1 куб. мвідповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2016 року № 315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758».

Вказував, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2019 року (справа № 826/9665/16) позов ОСОБА_2 , Громадської організації «Тарифна мобілізація» (далі - ГО «Тарифна мобілізація») до Кабінету Міністрів України, треті особи: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - ПАТ «Укргазвидобування»), ОСОБА_3 , Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, ОСОБА_4 про визнання протиправною (незаконною) постанови Кабінету Міністрів України № 315 від 27 квітня 2016 року задоволено.

Визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України

від 27 квітня 2016 року № 315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758» з моменту її прийняття, а саме з 27 квітня 2016 року.

Вважав, що визначення ціни за наданий йому природній газ підпадає під ознаку «недолік», тому наданий природній газ є продукцією неналежної якості на підставі положень пункту 15 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц, провадження № 14-285цс18, викладено висновок про те, що у разі скасування судом акта, яким встановлені тарифи на житлово-комунальні послуги, за зверненням споживача, їх виконавець (постачальник) повинен здійснити перерахунок.

Стверджував, що 31 липня 2019 року звернувся до ТОВ «Львівгаз збут» із заявою про проведення перерахунку вартості спожитого та оплаченого природного газу за період часу з 01 травня 2016 року до 31 березня 2017 року, оскільки оплата за спожитий природній газ була проведена за скасованомим тарифом (6,879 грн за 6,879 грн за 1 куб. м), замість чинного тарифу (3,6 грн за 1 куб. м у разі використання до 1 200 куб. м), зазначеного у попередній редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758».

Листом ТОВ «Львівгаз збут» від 08 серпня 2019 року позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку ціни за наданий природній газ, що, на його думку, є порушенням його прав.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ТОВ «Львівгаз збут» провести перерахунок за спожитий природний газ за період часу з 01 травня 2016 року до 31 березня 2017 року включно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758 по ціні 72,72% від нарахованої щодо квартири АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного від 24 травня 2021 року,у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не доведено, що ТОВ «Львівгаз збут» безпідставно отримало кошти у заявленому розмірі за споживання природного газу за спірний період часу.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суди виходили із того, що для нарахування платежів, у тому числі з 30 квітня 2016 року, слід застосовувати норми пунктів 13 та 13-1 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758 у редакції, яка діяла до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315, тобто у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 234 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758», яка передбачала, що з 01 жовтня 2015 року діють граничні роздрібні ціни на природний газ для побутових споживачів, диференційовані залежно від виду та обсягів використання природного газу, в розмірі, визначеному постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 03 березня 2015 року № 583.

Районний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою Верховного Суду від 25 червня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва. Отже, підстава позову, на яку позивач посилався в обґрунтування позовних вимог, а саме рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2019 року у справі № 826/9665/16, яким визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758», перестала існувати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 травня 2021 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалено судові рішення, які не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України. Вважає, що судами в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено фактичну обставину, зокрема, те, що він не має цілодобового доступу до газу, оскільки на 11 квартир наявні лише 2 газові плити. Крім того, суди не надали мотивованої оцінки жодному письмовому доказу наведеному учасниками справи.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року ТОВ «Львівгаз збут» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів, вважає їх безпідставними та такими, що не спростовують правильних та законних висновків судів попередніх інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2021 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 був побутовим споживачем природного газу, якому ТОВ «Львівгаз збут» надає послугу з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

31 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Львівгаз збут» із заявою про проведення перерахунку вартості спожитого та оплаченого природного газу за період часу з 01 травня 2016 року до 31 березня 2017 року (а. с. 8).

Листом ТОВ «Львівгаз збут» від 08 серпня 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні перерахунку ціни за наданий природній газ (а. с. 9-10).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), затвердженим Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/2782, Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 17 частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» до компетенції Регулятора на ринку природного газу належить затвердження правил постачання природного газу.

Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 затверджено Правила постачання природного газу, якими врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи.

Пунктом 2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу передбачено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

У період часу з 01 жовтня 2015 року до 01 квітня 2017 року діяло Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758», якою вносилися зміни до пункту 13 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року, № 758 було визначено, що з 01 травня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно) діє гранична роздрібна ціна на природний газ для побутових споживачів у розмірі 6,879 грн за 1 куб. м та формула її розрахунку; ціна продажу природного газу Національною компанією «Нафтогаз України» постачальникам природного газу для потреб населення на рівні імпортного паритету в розмірі 4,942 за 1 куб. м.

До прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 315 з 01 жовтня 2015 року діяли граничні роздрібні ціни на природний газ для побутових споживачів, диференційовані залежно від виду та обсягів використання природнього газу, а саме:

1) для приготування їжі та/або підігріву води - 7,188 грн за 1 куб. м;

2) для індивідуального опалення або комплексного використання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігріву води) -7,188 грн за 1 куб. м, крім обсягів до 1 200 куб. м, що використані за період часу з 01 жовтня 2015 року до 31 жовтня 2016 року (включно) за ціною 3,60 грн за 1 куб. м.

Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 набула чинності 30 квітня 2016 року та втратила чинність 01 листопада 2018 року у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року № 867.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2019 року у справі № 826/9665/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758» з моменту її прийняття, а саме з 27 квітня 2016 року.

Постановою Верховного Суду від 25 червня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною (незаконною) постанови від 27 квітня 2016 року № 315 відмовлено.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки підстава позову, на яку позивач посилався в обґрунтування позовних вимог, а саме рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2019 року у справі № 826/9665/16, яким визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758», перестала існувати.

Суди правильно зазначили, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту безпідставного отримання ТОВ «Львівгаз збут» коштів за спожитий газ, відповідно до розрахунків ОСОБА_1 , оскільки останні не відповідають тарифам, які діяли у спірному періоді.

Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на те, що суди попередніх інстанцій інстанції не забезпечили належного дослідження обставин справи та не надали мотивованої оцінки жодному наданому ним доказу, оскільки вважає, що суди встановили обставини справи у достатньому обсязі для ухвалення правильних по суті, законних та обґрунтованих судових рішень.

З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій відповідають нормам процесуального права, а оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягають.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, то розподіл судових витрат на користь заявника не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк