Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.03.2019 року у справі №755/15702/17

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа №755/15702/17

провадження №61-4814св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду

м. Києва від 17 липня 2018 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Головне територіальне управління юстиції в м. Києві,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, з позовом, у якому просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 жовтня 1995 року, видане на ім`я ОСОБА_4 державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори Маринка В.П., на нерухоме майно - 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; перерозподілити спадкове майно, визнавши за позивачем, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/3 частині за кожним від 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 право власності в порядку спадкування за законом, зменшивши частку ОСОБА_4 в спадковому майні щодо Ѕ частини квартири за вказаною адресою від Ѕ частини спірної квартири.

2. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 - батько позивача та третьої особи ОСОБА_3

3. На час смерті батька йому належала 1/2 частина квартири

АДРЕСА_1 . Проте мати ОСОБА_5 ОСОБА_4 (баба позивача та третьої особи), пояснювала, що квартира належить їй одноособово, хоча фактично їй належала інша 1/2 частина квартири.

4. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

5. З метою прийняття спадщини, що відкрилася після смерті баби,

ОСОБА_1 та її брат звернулись до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори, у якій заведено спадкову справу №568. 07 серпня

2017 року Київським міським БТІ надано інформацію, що 1/2 частина квартира належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31 січня 1994 року, а інша 1/2 частина на підставі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 жовтня 1995 року.

6. До Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори також звернувся ОСОБА_12., на ім`я якого ОСОБА_4 за час життя склала заповіт. При зверненні останнім також надано оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 жовтня 1995 року, із змісту якого стало відомо, що воно видане після смерті їхнього батька.

7. Позивач ОСОБА_1 зазначала, що при оформленні спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька позивача ОСОБА_5 її баба ОСОБА_4 поступила недобросовісно, ввела в оману онуків та Сьому Київську державну нотаріальну контору, не повідомивши про спадкоємців. Також зазначає, що вони є спадкоємцями першої черги та відповідно до статті 549 ЦК УРСР вважаються такими, що прийняли спадщину.

8. Посилаючись на викладені обставини, зазначаючи, що ця квартира є єдиним їх із братом житлом, просила поновити строк позовної давності та задовольнити позов.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 липня

2018 року в задоволенні позову відмовлено.

10. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт батьківства ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо позивача та третьої особи ОСОБА_3 був встановлений після смерті ОСОБА_5 та після видачі ОСОБА_4 свідоцтва на право на спадщину, у зв`язку із чим на час відкриття спадщини ані позивач, ані третя особа не належали до спадкоємців першої черги.

11. Місцевий суд також вказав, що мати позивача і третьої особи не зверталась в інтересах своїх дітей до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини після смерті батька дітей, а так само не звернулись і діти, після досягнення ними повноліття, хоча мали можливість з`ясувати питання та у них не було для цього перешкод.

12. В частині вимог про визнання права власності частки у квартирі за ОСОБА_3 , то суд вказав, що зазначений учасник справи є третьою особою, вимог не заявляв.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

13. Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року - без змін.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального закону.

15. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на частку у квартирі за ОСОБА_3 , оскільки останні є третьою особою та самостійних вимог не заявляв.

16. Апеляційний суд указав на помилковість посилання місцевого суду в мотивувальній частині рішення на положення статей 1272, 1280, 1300 ЦК України 2003 року. Проте зазначене не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки спір вирішено на підставі відповідних положень ЦК Української РСР 1963 року та суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. Доводи касаційної скарги зводяться до неповного встановлення фактичних обставин справи. Висновки суду про недоведеність та безпідставність заявлених позовних вимог є хибними і не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які мали бути оцінені судом в ході розгляду справи на підставі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, як кожного окремо, так і у їх сукупності, з мотивуванням підстав відхилення або врахування кожного доказу.

19. Заявник наголошує на тому, що суди попередніх інстанції не дали належну оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження того факту, що вона з братом фактично вступили у володіння та користування спадковим майном після смерті батька, оскільки були малолітніми та з моменту народження проживають у спірній квартирі.

Доводи інших учасників справи

20. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 заперечує проти доводів скарги та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість. Також посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду.

21. Інші учасники справивідзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 рокувідкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

23. Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

24. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

25. Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

26. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

28. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

29. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5

31. 24 жовтня 1995 року державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори матерів померлого ОСОБА_4 видано свідоцтво на право на спадщину по закону на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Комітетом по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва 31 січня 1994 року, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 14 лютого 1994 року №1136.

32. Рішенням Дніпровського суду м. Києва від 10 листопада 1995 року встановлено факт батьківства ОСОБА_5 у відношенні дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На підставі цього рішення внесено зміни до актових записів про народження позивача і третьої особи, внесено зміни стосовно прізвища та відомостей щодо батька.

33. Згідно Інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 07 серпня 2017 року, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована на ім`я ОСОБА_4 , а саме: Ѕ частина на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Комітетом по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району 31 січня 1994 року та Ѕ частини на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Сьомою Київською держконторою 24 жовтня 1995 року.

34. Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні

АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_4 з 15 вересня 1964 року та ОСОБА_1 з 09 січня 2001 року, що також підтверджується листом Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб.

35. Згідно листа Управління освіти Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 05 березня 2018 року, адреса проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на момент вступу до середньої школи №141 м . Києва: АДРЕСА_3 .

36. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

37. За життя 19 жовтня 1996 року ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах кожному (а. с. 151)

38. 27 квітня 2015 року ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 148).

39. Щодо майна померлої ОСОБА_4 державним нотаріусом Дев`ятої Київської нотаріальної контори 03 серпня 2017 року відкрито спадкову справу №568/2017.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

40. У справі, яка переглядається, спір виник щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5

41. Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції від 16 січня 2003 року ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

42. Правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року, отже для вирішення цієї справи підлягають застосуванню норми ЦК УРСР 1963 року.

43. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона та ОСОБА_3 є дітьми померлого ОСОБА_5 , проживали разом з ним та мали право на спадщину як спадкоємці першої черги. Спірна квартира є її єдиним житлом.

44. Відповідно до положень статті 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

45. Згідно зі статтею 529 ЦК УРСР 1963 року діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого при спадкоємстві за законом є спадкоємцями першої черги в рівних частках.

46. Згідно з положеннями статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

47. Факт батьківства ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відношенні дітей ОСОБА_7 та

ОСОБА_8 було встановлено в судовому порядку - рішенням Дніпровського суду м. Києва від 10 листопада 1995 року. На підставі цього рішення внесено зміни до актових записів про народження позивача і третьої особи, внесено зміни стосовно прізвища та відомостей щодо батька.

48. Суди попередніх інстанції встановили, що мати позивача ОСОБА_10 не зверталась в інтересах своїх неповнолітніх дітей до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Позивач та третя особа після досягнення повноліття також не звертались із відповідними заявами.

49. Зіславшись на те, що факт батьківства спадкодавця щодо позивача та третьої особи був встановлений після смерті спадкодавця, а позивач своєчасно спадщину не прийняла, тобто свідомо, за відсутності будь-яких перешкод не вчинила дії для з`ясування наявності спадкового майна та прийняття спадщини у встановленому законом строку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

50. Разом із тим, суди не врахували, що підставою для внесення змін до актових записів цивільного стану, є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства. Внесення змін до актових записів цивільного стану провадиться відділом реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису. Після цього виписується нове свідоцтво про реєстрацію акта цивільного стану, з штампом «Повторно», яке видається заявнику або надсилається до відділу реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника для вручення йому. Первинне свідоцтво, подане заявником для внесення змін, анулюється та знищується у встановленому порядку.

51. Відповідно до статті 525 ЦК УРСР 1963 року часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця.

52. Проте, суди не врахували, що на момент відкриття спадщини - 27 ІНФОРМАЦІЯ_1 1995 року вік позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складав 12 років, а третьої особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - 8 років. Факт їх проживання на день смерті зі спадкодавцем підтверджено показами свідків, допитаних судом.

53. Крім того, зі встановлених Дніпровським районним судом м. Києва у рішенні від 10 листопада 1995 року обставин у справі про встановлення батьківства слідує, що мати позивача після 1982 року проживала разом зі спадкодавцем в спірній квартирі до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_5 займався вихованням дітей (а. с. 97 т.1).

54. За інформацією Управління освіти Дніпровської у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_1 була зарахована до 1-Г класу середньої школи № 141 в м. Києві у 1989/1990 навчальному році. У 2000 році закінчила одинадцять класів та отримала атестат про середню освіту. Адреса проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на момент вступу до середньої школи - АДРЕСА_3 ( а. с. 115-116 т. 1).

55. Матеріали справи не містять відомостей про зміну позивачем адреси проживання.

56. Крім того, позивач стверджувала, щоспірна квартира є її єдиним житлом, а матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності у позивача будь-якого іншого житла або нерухомості у власності.

57. Факт постійного проживання у спірній квартирі позивача та третьої особи з моменту їх народження та до смерті батька підтверджено також пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 та будь-якими письмовими доказами не спростовано.

58. Сукупність наведених доказів свідчить про фактичний вступ в володіння спадковим майном - Ѕ частини спірної квартири.

59. Судами попередніх інстанції достеменно встановлено, що за життя ОСОБА_5 заповіт не складав.

60. Спадкоємцями за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 були його діти: дочка ОСОБА_1 і син ОСОБА_3 , та мати - ОСОБА_4 , які в рівних частках фактично прийняли спадщину.

61. Таким чином, позивачу належить 1/3 частина від Ѕ спірної квартири, тобто 1/6 частина всієї спірної квартири.

62. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття (стаття 548 ЦК УРСР 1963 року).

63. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

64. Зважаючи на те, що позивач прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, а закон не обмежує спадкоємців у часі для оформлення своїх спадкових прав, то відсутні правові підстави вважати, що позивач пропустила строк звернення до суду.

65. Отже, видачею 24 жовтня 1995 року свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 - на Ѕ частину спірної квартири були порушені права позивача на належну їй частку у такому майні, а відтак, свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину квартири після

смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 підлягає визнанню недійсним в частині 1/3.

66. Позовні вимоги щодо ОСОБА_3 не піддягають задоволенню, оскільки останній до участі у розгляді справи залучений в якості третьої особи та з самостійними вимогами не звертався.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

67. Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

68. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме статей 529, 549 ЦК УРСР 1963 року, колегія суддів вважає, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

3. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане

24 жовтня 1995 року на ім`я ОСОБА_4 державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори Маринка В. П., на нерухоме майно - 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в частині 1/3.

4. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири

АДРЕСА_1 .

5. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська