Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.04.2019 року у справі №185/5743/16

Постанова

Іменем України

08 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 185/5743/16

провадження № 61-32576св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Павлоградська міська рада Дніпропетровської області,

третя особа - Перша павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_6, на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є., від 31 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до

Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Перша павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, після смерті якого відкрилась спадщина на 11/50 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_2. Посилаючись на те, що він пропустив передбачений законом шестимісячний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини через поважні причини, пов'язані із хворобою та перебуванням за межами України, просив визначити йому додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у три місяці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Бондаренко В. М. від 23 серпня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визначено ОСОБА_4 додатковий тримісячний строк для подання заяви до Першої павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Задовольняючи позов та визначаючи позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 пропустив строк для подачі такої заяви з поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, істотними труднощами.

Короткий зміст рішення суду апаеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 23 серпня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він з поважних причин не мав можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки хвороба позивача не є такою перешкодою. Крім того, позивачу достеменно було відомо про факт прийняття спадщини іншим спадкоємцем - ОСОБА_8

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що встановлений законодавством шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини він пропустив із поважних причин, оскільки протягом тривалого часу проживає за межами території України. Крім того, за висновком лікаря-терапевта

від 10 березня 2016 року, він з 15 серпня 2014 року, тобто відразу після смерті матері, знаходився на регулярному психотерапевтичному лікуванні у зв'язку з важким психовегетативним захворюванням, тому не в змозі був приїхати у

м. Павлоград для подачі заяви про прийняття спадщини у визначений законом строк.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді 11/50 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_2.

За час життя ОСОБА_7 заповіту не складала.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є її діти: позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, однак вчасно звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та

15 липня 2015 року отримала свідоцтво про право на спадщину на вказане вище нерухоме майно (а. с. 47-49).

На день відкриття спадщини позивач перебував за межами України, а саме у Федеративній Республіці Німеччина.

Відповідно до медичного свідоцтва від 10 березня 2016 року, ОСОБА_4 з 15 серпня 2014 року знаходився на регулярному психотерапевтичному лікуванні у лікаря-терапевта у м. Ахен Федеративна Республіка Німеччина із діагнозом виражене важке психовегетативне захворювання. За цим висновком позивач не в змозі подорожувати (а. с. 17).

Позивач із заявою про прийняття спадщини після смерті матері звернувся лише 11 вересня 2015 року та отримав від нотаріуса листа, в якому останній повідомив його про пропуск шестимісячного строку для подання такої заяви та видачу свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла, спадкоємцем якої є ОСОБА_5

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови

від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Так, ОСОБА_4, в обґрунтування поважності причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилався на важке захворювання та на те, що він проживає за межами території України.

Згідно з частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_4 не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявністьоб'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання ним або його представником заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку про прийняття спадщини, а проживання його за кордоном не свідчить про поважність причини пропуску такого строку. При цьому судом надано оцінку тому, що нотаріусом вже видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Пунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що він проживає за межами України та за медичним висновком не може подорожувати, а тому не мав можливості приїхати у м. Павлоград для подання заяви про прийняття спадщини, спростовується вищевикладеним, зокрема йому не потрібно було обов'язково приїжджати у м. Павлоград щодо подання такої заяви, оскільки він мав можливість звернутися до посольства України у Федеративній Республіці Німеччина, яке виконує консульські функції,або подати таку заяву через засоби поштового зв'язку, що передбачено пунктом 3.5 глави

10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем надано суду достатньо доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини не заслуговують на увагу, оскільки суд надав належну правову оцінку доводам сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Крім того, виходячи зі змісту статті 1272 ЦК України та пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», належними відповідачами у справі про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину.

Позивач, будучи обізнаним з листа нотаріуса про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_8 та отримання нею 15 липня 2015 року відповідного свідоцтва про право на спадщину, у лютому 2016 року подав цей позов до територіальної громади, а не до спадкоємців ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. Отже, судом першої інстанції задоволено позов, пред'явлений до неналежного відповідача, вирішено питання про права спадкоємців ОСОБА_8 без залучення їх до участі у справі.

При цьому у суду апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду справи відсутня можливість залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки по суті справа вирішується судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення в межах, встановлених статтею 303 ЦПК України 2004 року.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів

статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_6, залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня

2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта