Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.03.2023 року у справі №755/7694/20
Постанова КЦС ВП від 08.03.2023 року у справі №755/7694/20

Постанова

Іменем України

08 березня 2023 року

м. Київ

справа № 755/7694/20

провадження № 61-12174 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив припинити з 05 березня 2020 року передбачене статтею 84 Сімейного кодексу України (далі - СК України) право на аліменти на утримання ОСОБА_2 , з якою до 05 березня 2020 року проживала дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на його утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн з 01 квітня 2020 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , яка проживає з батьком, трирічного віку; рішення в частині стягнення аліментів на утримання у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Припинено з 05 березня 2020 року право на аліменти на утримання ОСОБА_2 , з якою до 05 березня 2020 року проживала дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на його утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 грн щомісячно, за період з 01 квітня 2020 року до 08 серпня 2020 року (досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з батьком ОСОБА_1 , трирічного віку).

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У грудні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про поворот виконання судового рішення.

Заява мотивована тим, що на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2021 року, яке в подальшому було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, 19 березня 2021 року було видано виконавчий лист, на підставі якого 29 березня 2021 року Богунським відділом державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було відкрито виконавче провадження та стягнуто з ОСОБА_2 в порядку виконання судового рішення грошові кошти в розмірі 5 135, 87 грн.

Ураховуючи викладене, посилаючись на положення статті 444 ЦПК України, заявник просив суд вирішити питання про поворот виконання виконавчого листа від 19 березня 2021 року, виданого на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі №755/7694/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання батька до досягнення дитиною трирічного віку; в порядку повороту виконання рішення стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 5 135, 87 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2022 року заяву ОСОБА_2 про поворот виконання рішення задоволено.

Допущено поворот виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2021 року у справі № 755/7694/20.

У порядку повороту виконання рішення стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5 135, 87 грн, сплачені на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2021 року у справі № 755/7694/20.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скасовуючи рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2021 року та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд не вирішив питання про поворот виконання рішення, яке частково виконано ОСОБА_2 , а тому відповідно до положень статті 444 ЦПК України заява відповідача про поворот виконання рішення підлягає задоволенню.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2022 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поворот виконання рішення відмовлено.

Постанова мотивована тим, що за загальним правилом поворот виконання рішень у справах про стягнення аліментів не допускається. При цьому, виключенням з цього правила становлять випадки, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача (частина друга статті 445 ЦПК України).

Враховуючи, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2021 року у справі № 755/7694/20, яке скасоване, не було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача, матеріали справи також не містять будь-яких доказів чи відомостей, які б були подані позивачем і в подальшому визнані завідомо неправдивими чи підробленими, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про поворот виконання рішення.

У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Якименко М. М. звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив покласти на ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7 075 грн (без ПДВ), понесені ОСОБА_1 при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Вказував, що в судовому засіданні 21 вересня 2022 року в суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 - адвокатом Якименком М. М. відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України було заявлено клопотання про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу на ОСОБА_2 . До заяви заявником надано докази щодо розміру судових витрат у загальному розмірі 7 075 грн (без ПДВ), які ОСОБА_1 має сплатити (понести) за надану адвокатом Якименком М. М. професійну правову (правничу) допомогу у зв`язку з розглядом даної справи, а саме: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 10 лютого 2020 року, додатком № 1 до якого є погодження гонорару за надання правової допомоги від 10 лютого 2020 року; копію додаткової угоди від 20 грудня 2021 року про продовження строку дії договору до 31 грудня 2022 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2863/10, виданого 23 червня 2005 року Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури; копію посвідчення адвоката Якименка М. М.; копію ордеру серії АІ № 1024005 від 12 лютого 2020 року; копію акту прийому надання правової (правничої) допомоги від 26 вересня 2020 року, а також квитанцію АТ «Укрпошта» від 26 вересня 2022 року про направлення копії заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка М. М. про ухвалення додаткового рішення у цій справі відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник не надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, не визначав попередню суму судових витрат, які сторона позивача очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, що є підставою для відмови у відшкодуванні цих судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року й ухвалити нове судове рішення, яким покласти на ОСОБА_2 судові витрати за професійну правничу допомогу.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного судового рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 755/7694/20 із Дніпровського районного суду м. Києва.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частин першої-другої статті 134 ЦПК України щодо подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а саме застосував ці норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19, від 31 березня 2021 року № 916/2087/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 905/716/20, від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21, у яких зазначено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат; сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

З огляду на викладене вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не здійснив розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, докази на підтвердження яких надано позивачем у передбачений ЦПК України строк.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У грудні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про поворот виконання судового рішення у цій справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2022 року заяву ОСОБА_2 про поворот виконання рішення задоволено. Допущено поворот виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2021 року. У порядку повороту виконання рішення стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5 135, 87 грн, сплачені на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2021 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2022 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поворот виконання рішення відмовлено.

21 вересня 2022 року в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, до закінчення судових дебатів у цій справі, представником ОСОБА_1 - адвокатом Якименком М. М. - було заявлено про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, без наведення попереднього розрахунку судових витрат, що підтверджується протоколом судового засідання (а. с. 127, т. 2).

26 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Якименко М. М. направив до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив покласти на ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Якименка М. М. у загальній сумі 7 075 грн (без ПДВ), понесені ОСОБА_1 при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, заявником надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 10 лютого 2020 року, укладеного між адвокатом Якименком М. М. та Дученком К. М., додатком № 1 до якого є погодження гонорару за надання правової допомоги від 10 лютого 2020 року; копію додаткової угоди від 20 грудня 2021 року про продовження строку дії договору до 31 грудня 2022 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2863/10, виданого 23 червня 2005 року Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури; копію посвідчення адвоката Якименка М. М.; копію ордеру серії АІ № 1024005 від 12 лютого 2020 року; копію акту прийому надання правової (правничої) допомоги від 26 вересня 2020 року з розписом часу виконання робіт, обсягом наданих послуг, а також докази направлення копії заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права7">

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Звертаючись до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, заявник просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 7 075 грн (без ПДВ).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, заявник надав копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 10 лютого 2020 року, укладеного між адвокатом Якименком М. М. та Дученком К. М., додатком № 1 до якого є погодження гонорару за надання правової допомоги від 10 лютого 2020 року; копію додаткової угоди від 20 грудня 2021 року про продовження строку дії договору до 31 грудня 2022 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2863/10, виданого 23 червня 2005 року Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури; копію посвідчення адвоката Якименка М. М.; копію ордеру серії АІ № 1024005 від 12 лютого 2020 року; копію акту прийому надання правової (правничої) допомоги від 26 вересня 2020 року з розписом часу виконання робіт, обсягом наданих послуг, а також докази направлення копії заяви про ухвалення додаткового рішення Дученко Ю. О.

Згідно договору про надання правової (правничої) допомоги від 10 лютого 2020 року, укладеного між адвокатом Якименком М. М. та Дученком К. М., за цим договором клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання здійснювати захист, представництво та/або надавати інші види правової (правничої) допомоги на умовах та в порядку, що визначені договором.

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна та порядок здійснення розрахунку за правову допомогу визначаються та узгоджуються між сторонами і зазначаються в погодженні гонорару за надання правової допомоги (додаток № 1), який є невід`ємним додатком до цього договору.

У пункті 3.4. договору сторони погодили, що для оплати правової допомоги адвокат може надавати клієнтові рахунок, а також сторони за наслідками наданої адвокатом правової допомоги можуть оформити та підписати акт прийому надання правової допомоги, а також щодо об`єму наданої правової допомоги адвокат вправі надати клієнтові письмовий звіт з деталізацією правової допомоги, зокрема, по її видам та критеріям.

З даних додатку № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 10 лютого 2020 року, укладеного між адвокатом Якименком М. М. та Дученком К. М., що має назву «погодження гонорару за надання правової допомоги» від 10 лютого 2020 року убачається, що розмір гонорару за правову допомогу, яка надається адвокатом, становить загальну суму грошових коштів та відпрацьований адвокатом час, що обліковується в годинах та хвилинах, виходячи з базової ставки: 2 500 грн (без ПДВ) за 1 год. роботи адвоката, а час, що затрачається адвокатом на переїзд - «traveltime» - до місця розгляду чи вирішення спору (справи) обліковується в годинах та хвилинах, виходячи з базової ставки: 490 грн (без ПДВ) за 1 год. (а. с. 134-135, т. 2).

За змістом акту прийому надання правової (правничої) допомоги від 26 вересня 2020 року убачається, що адвокат надав, а клієнт отримав правову допомогу відповідно до умов договору в об`ємі з деталізацією кожного їх виду, у період з 19 вересня 2022 року по 26 вересня 2022 року включно, а саме: підготовка до судового розгляду о 14:45 год. 21 вересня 2022 року в Київському апеляційному суді по розгляду апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2022 року у справі № 755/7694/20 - 60 хв. (підпункт 1.1. акту); представництво інтересів клієнта в судовому засіданні о 14:45 год. 21 вересня 2022 року по розгляду апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2022 року у справі № 755/7694/20 - 40 хв. (підпункт 1.2. акту); надання усних консультацій та роз`яснення клієнту змісту ухваленого рішення суду по суті та щодо подальшої необхідності вчинення процесуальних дій - 10 хв. (підпункт 1.3. акту); підготовка заяви/клопотання про надання доказів витрат на професійну правничу допомогу, формування пакету документів додатків та копій вказаної заяви для ОСОБА_2 , а також направлення заяви засобами поштового зв`язку учасникам та до суду - 60 хв. (підпункт 1.4. акту).

Загальний розмір виплати гонорару за цим актом адвокату у період з 19 вересня 2022 року по 26 вересня 2022 року включно становить (170 хв.) 2,83 год*2500))=7 075 грн (без ПДВ) (а. с. 139, т. 2).

Відмовляючи у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходив із того, що заявник у відповідності до частини другої статті 134 ЦПК України не подавав до суду апеляційної інстанції попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, не визначав попередню суму судових витрат, які він очікує понести, а тому підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 7 075 грн відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Застосування відповідних положень статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників.

Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ЦПК України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині другій статті 134 ЦПК України, містяться у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21, від 18 січня 2022 року у справі № 910/2679/21, від 21 червня 2022 року у справі № 908/574/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 910/3055/20.

Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що апеляційним судом було встановлено, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Якименком М. М. до завершення судових дебатів було усно заявлено про подання ним доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та в подальшому у встановлений ЦПК України строк подано відповідне клопотання разом з відповідними доказами, зокрема, щодо направлення цього клопотання ОСОБА_2 , що відповідає вимогам частини восьмої статті 141 ЦПК України, тоді як єдиноюпідставою для відмови у задоволенні заяви було те, що скаржником не було зазначено в апеляційній скарзі про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та не наведено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести за розгляд справи апеляційним судом.

Водночас неподання заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не позбавило ОСОБА_2 можливості підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат. Разом з тим, з відповідним клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 до апеляційного суду не зверталася.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в цьому випадку неподання стороною позивача попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не порушило принципи змагальності та рівності та не завадило іншим учасникам спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості (необґрунтованості) та співмірності заявлених до стягнення витрат.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу з підстав неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Згідно із частиною першою та другою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, то оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідно до статті 412 ЦПК України підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність відповідного клопотання відповідача про зменшення витрат, колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 7 075 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 7 075 грн (сім тисяч сімдесят п`ять гривень).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович