Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.03.2023 року у справі №212/7106/21
Постанова КЦС ВП від 08.03.2023 року у справі №212/7106/21

Постанова

Іменем України

08 березня 2023 року

м. Київ

справа № 212/7106/21

провадження № 61-11041св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Криворізька міська рада Дніпропетровської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Криворізької міської ради Дніпропетровської області та ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лісовий Денис Олександрович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 рокуу складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року Криворізька міська рада Дніпропетровської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності.

У позовній заяві Криворізька міська рада Дніпропетровської області просила суд:

- визнати недійсними договори дарування об`єкта нежитлової нерухомості - незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,3962 га, кадастровий номер 1211000000:04:279:0025, укладені 18 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та 20 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності від 18 серпня 2018 року, номер запису про право власності 27549948, та від 20 серпня 2018 року, номер запису про право власності 27563515, на об`єкт нежитлової нерухомості (реєстраційний номер 1624409312110) - незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, відсоток готовності об`єкта - 95 %, яке складається з: літ. А-2 - будівля сторожки загальною площею 14,3 кв. м; поз. № 1 - огорожі, поз. № І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,3962 га, кадастровий номер 1211000000:04:279:0025, проведену за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з одночасним припиненням їхніх речових прав на зазначений об`єкт нерухомого майна.

Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову

У вересні 2021 року Криворізька міська рада Дніпропетровської області звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом:

- накладення арешту на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1624409312110) - незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А-2 - будівля сторожки загальною площею 14,3 кв. м; поз. № 1 - огорожа; поз. № І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,

що належить на права власності ОСОБА_1 та розміщене на земельній ділянці площею 0,3962 га, кадастровий номер 1211000000:04:279:0025;

- заборони ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо зазначеного об`єкта нежитлової нерухомості - незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, у тому числі укладати договори

та інші правочини щодо нього; суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад,

Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві

та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам прав

на нерухоме майно вчиняти дії щодо державної реєстрації права власності на зазначене майно.

Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці комунальної власності площею 0,3962 га, з кадастровим номером 1211000000:04:279:0025, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , розміщено об`єкт незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А-2 - будівля сторожки загальною площею 14,3 кв. м; поз. № 1 - огорожа; поз. І - замощення, право власності на яке з порушенням вимог закону зареєстровано за ОСОБА_3 , який надалі відчужив це майно спочатку ОСОБА_2 , а потім ОСОБА_1 .

Спільні дії ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Колесник І. М. щодо набуття права власності на об`єкт незавершеного будівництва, подальшого його відчуження та проведення реєстраційних дій, були вчинені виключно з метою уникнути виконання ОСОБА_3 договірних зобов`язань щодо повернення орендованої земельної ділянки її законному власнику - територіальній громаді міста Кривого Рогу, після закінчення строку дії договору оренди,

за рахунок відчуженого майна.

Зважаючи на неодноразове вчинення реєстраційних дій щодо об`єкта незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:279:0025, а також враховуючи поведінку відповідачів, які шляхом укладення договорів дарування, набули права власності на об`єкт незавершеного будівництва, наявні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 та інші особи можуть вжити заходи щодо відчуження спірного об`єкта незавершеного будівництва та ускладнити судовий захист прав територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради Дніпропетровської області.

Тобто дії відповідачів спрямовані на приховування неправомірно набутого ОСОБА_3 права власності на спірне нерухоме майно шляхом протиправного його відчуження спочатку ОСОБА_2 , а потім

ОСОБА_1 . Тому невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав територіальної громади міста Кривого Рогу як власника земель комунальної власності, в інтересах якої діє Криворізька міська рада Дніпропетровської області, оскільки подальше відчуження фактично неіснуючого об`єкта нерухомості та протиправна державна реєстрація права власності на нього знівелює можливість поновлення порушених прав позивача (законного володільця) щодо користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,3962 га з кадастровим номером 1211000000:04:279:0025 на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2021 року у складі судді Пустовіт О. Г. заяву Криворізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.

Забезпечено позов, накладено арешт на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1624409312110) - незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А-2 - будівля сторожки загальною площею 14,3 кв. м; поз. №1 - огорожа; поз. № І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , та розміщене на земельній ділянці площею 0,3962 га, кадастровий номер 1211000000:04:279:0025.

Заборонено ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження зазначеного майна з правом користування ним.

У задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, оскільки заборона вчиняти будь-які дії та користуватися спірним майном може призвести до порушення права відповідача. Враховуючи, що заявником не доведено наміру відповідачів відчужувати спірне майно, суд вважав за можливе задовольнити заяву в частині накладення арешту на будівлі та споруди автостоянки

і заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаного майна.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року скасовано ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2021 року, у задоволенні заяви Криворізької міської ради Дніпропетровської області про забезпечення позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заява Криворізької міської ради Дніпропетровської області про забезпечення позову не містить будь-яких обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Апеляційний суд виходив з того, що самі лише припущення заявника стосовно того, що наступні можливі дії відповідачів будуть спрямовані на подальше відчуження земельної ділянки площею 0,3962 га з кадастровим номером 1211000000:04:279:0025, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що у цьому випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру та судове рішення у разі задоволення таких вимог не вимагатиме примусового виконання.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У листопаді 2022 року Криворізька міська рада Дніпропетровської області засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року та залишити без змін ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2021 року.

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лісовий Д. О., засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, не погоджуючись з мотивами апеляційного суду,

за яких у забезпеченні позову відмовлено, просив змінити мотивувальну частину постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, з урахуванням доводів апеляційної та касаційної скарг, в іншій частині зазначене рішення залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Криворізької міської ради Дніпропетровської області, справу витребувано із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

04 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення Криворізька міська рада Дніпропетровської області посилалась на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що апеляційний суд не врахував висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суд від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 щодо співмірності співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, а також щодо наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У касаційній скарзі Криворізька міська рада Дніпропетровської області посилається на те, що за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво будівель і споруд автостоянки, чим протиправно віднесено тимчасову споруду автостоянки до об`єктів нерухомого майна. Відчуження спірного нерухомого майна, з урахуванням наявності спору стосовно цього майна, тобто існування правової невизначеності щодо права власності на майно дійсно може призвести до ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, а отже, є підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, ОСОБА_1 посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, зокрема не враховано висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі

№ 6-605цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 послався на те, що апеляційний суд не врахував його доводів щодо додаткових підстав для відмови у забезпеченні позову, зокрема те, що при вирішенні питання про забезпечення позову та арешту майна відповідача відсутній взаємозв`язок між предметом спору та метою накладення арешту за заявою позивача щодо майна, яке йому не належало та щодо якого у позивача відсутній будь-який майновий чи немайновий інтерес. Характер спірних правовідносин не свідчить про наявність спору між сторонами справи стосовно нерухомого майна, яке було відчужено за договорами дарування у встановлений законом спосіб.

ОСОБА_1 посилався на те, що постанова апеляційного суду підлягає доповненню відповідними мотивами.

Аргументи інших учасників справи

У поданому до Верховного Суду відзиві ОСОБА_1 заперечує проти доводів Криворізької міської ради та просить залишити без задоволення подану позивачем касаційну скаргу.

Криворізька міська рада Дніпропетровської області подала до Верховного Суду відзив, у якому заперечувала проти аргументів ОСОБА_1 та просила відмовити у задоволенні поданої ним касаційної скарги.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, касаційну скаргу Криворізької міської ради Дніпропетровської області слід задовольнити частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд враховує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявників від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи,

якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову,

у пунктах 1, 2, 4, яких передбачено, що позов може забезпечуватись накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає

в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок,

коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову

і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи,

а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Звернувшись до суду з позовом у цій справі, Криворізька міська рада Дніпропетровської області просила скасувати державну реєстрацію права власності від 18 серпня 2018 року, номер запису про право власності 27549948, та від 20 серпня 2018 року, номер запису про право власності 27563515, на об`єкт нежитлової нерухомості (реєстраційний номер 1624409312110) - незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, відсоток готовності об`єкта - 95 %, яке складається з: літ. А-2 - сторожки загальною площею 14,3 кв. м; поз. № 1 - огорожа, поз. № І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,3962 га, кадастровий номер 1211000000:04:279:0025, проведеної за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з одночасним припиненням їхніх речових прав на зазначений об`єкт нерухомого майна.

Установивши, що між сторонами виник спір щодо неправомірного набуття ОСОБА_3 права власності на вищевказаний об`єкт нежитлової нерухомості та його подальшого відчуження спочатку ОСОБА_2 ,

а потім ОСОБА_1 , при цьому заявлено позовні вимоги про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції, з урахуванням доводів заяви про забезпечення позову та характеру спору, правильно виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки та ускладнити виконання ймовірного судового рішення у разі задоволення позову.

Вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_1 та іншим особам вчинити будь-які дії щодо відчуження вказаного майна є співмірним з вимогами позовної заяви.

Вжиття судом такого заходу забезпечення позову має тимчасовий характер,

а тому заборона ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження спірного майна

до ухвалення рішення у справі не порушує законні права та інтереси власника. ОСОБА_1 лише тимчасово позбавлений можливості відчуження спірного нерухомого майна.

Суд першої інстанцій дійшов правильного по суті висновку про вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти дії щодо відчуження майна, разом з цим також наклав арешт на це майно та залишив поза увагою, що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби - обмеженні права користування майном.

Апеляційний суд зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про скасування в цілому ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовив у вжитті заходів забезпечення позову у повному обсязі.

Виходячи із засад розумності та з урахуванням обґрунтованості вимог заявника щодо обраних способів забезпечення позову, а також з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, Верховний Суд вважає, що забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо відчуження спірного майна буде співмірним із заявленими позовними вимогами та достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду першої інстанції, в той час як накладення арешту на спірне майно не буде співмірним із заявленими позовними вимогами, та, крім того, може бути перешкодою для використання такого майна.

З таких же висновків виходив Верховний Суд в ухвалах від 24 січня 2022 року

у справі № 211/5176/21 (провадження № 61-21344ск21), від 07 квітня

2022 року у справі № 212/7107/21 (провадження № 61-2725ск22), відмовляючи у відкритті касаційних проваджень за касаційними скаргами ОСОБА_1 на судові рішення, ухвалені за результатами розгляду питання про забезпечення позовів Криворізької міської ради Дніпропетровської області про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності. У зазначених справах правовідносини подібні, відмінність між ними лише у місцезнаходжені (адрес) автостоянок, на яких зведені об`єкти нерухомості.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 та його відзиву на касаційну скаргу Криворізької міської ради Дніпропетровської області про те, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності обставин, які свідчили б про необхідність вжиття обраного ним заходу забезпечення позову,

є необґрунтованими, оскільки відчуження спірного нерухомого майна,

з урахуванням наявності спору стосовно цього майна, тобто існування правової невизначеності щодо права власності на майно дійсно може призвести до ускладнення або ж взагалі неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або з порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного суду про відмову у вжитті заходів забезпечення позову та змінити ухвалу суду першої інстанції, виключивши з її мотивувальної і резолютивної частин посилання на застосування заходу забезпечення позову у спосіб накладення арешту на нерухоме майно.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовлено,

а касаційну скаргу Криворізької міської ради Дніпропетровської області задоволено частково, зокрема скасовано постанову апеляційного суду та змінено ухвалу суду першої інстанції шляхом уточнення вжитого судом способу забезпечення позову, тобто позов Криворізької міської ради Дніпропетровської області фактично забезпечено, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 481,00 грн, сплачений Криворізькою міською радою Дніпропетровської області за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Криворізької міської ради Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року скасувати.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 вересня 2021 року змінити, виключити з її мотивувальної та резолютивної частин посилання на забезпечення позову Криворізької міської ради Дніпропетровської області

у виді арешту на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1624409312110) - незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А-2 - будівля сторожки загальною площею 14,3 кв. м; поз. № 1 - огорожа; поз. № І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,

що належить на праві власності ОСОБА_1 та розміщене на земельній ділянці площею 0,3962 га, кадастровий номер 1211000000:04:279:0025.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 вересня 2021 року в частині вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження зазначеного майна, з правом користування ним, залишити в силі.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради судовий збір у розмірі 2 481,00 грн за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець