Історія справи

Постанова

Іменем України

07 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 344/4043/17

провадження № 61-31731св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Генеральна прокуратура України, прокуратура Івано-Франківської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 червня 2017 року у складі судді Островського Л. Є. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Горейко М. Д., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Генеральної прокуратури України, прокуратури Івано-Франківської області моральну шкоду, заподіяну йому незаконним невиконанням судових рішень та злісним порушенням його особистих немайнових прав, яку оцінив у 25 000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 17 грудня 2010 року він звернувся до Генерального прокурора України із запитом про надання інформації, в якому вимагав надати вичерпну відповідь за кожним із зазначених ним у запиті пунктів, зокрема, щодо підставності та вмотивованості поданого Головним управлінням Державного казначейства України в Івано-Франківській області клопотання про вступ прокурора в адміністративну справу, підставності такого вступу прокурора, надання копій документів та надання правової інформації у формі письмових пояснень.

Посилаючись на неповноту та неналежність надання органами прокуратури відповіді на його запит від 17 грудня 2010 року, просив позов задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22 червня 2017 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів на обґрунтування факту заподіяння моральної шкоди, з яких підстав він виходив щодо розміру моральної шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною моральною шкодою.

Ухвалою апеляційного суду Іван-Франківської області від 09 жовтня 2017 року рішення Івано-Франківського міського суду від 22 червня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки, у зв'язку з чим дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Зокрема, суди не звернули увагу на те, що підставою для відшкодування моральної шкоди є судові рішення адміністративного суду, якими визнано бездіяльність Генеральної прокуратури та прокуратури Івано-Франківської області з приводу ненадання відповіді на його звернення.

У лютому 2018 року Генеральна прокуратура України подала заперечення, а прокуратура Івано-Франківської області - відзив, у яких просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 344/4043/17 передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Правовою підставою поданого позову є положення статті 56 Конституції України, щодо застосування якої до цивільних відносин Верховним Судом України сформульовано правовий висновок у справі № 6-99цс17.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Встановлено, що 17 грудня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Генерального прокурора України із запитом про надання інформації, зокрема, і щодо підставності та вмотивованості поданого Головним управлінням Державного казначейства України в Івано-Франківські області клопотання про вступ прокурора в адміністративну справу, а також підставності такого вступу прокурора. Просив надати йому копії документів та надати правову інформацію у формі письмових пояснень.

Супровідним листом Генеральної прокуратури України від 10 січня 2011 року № 05/2/1-р звернення ОСОБА_3 направлено для організації перевірки наведених доводів та, за наявності підстав, вжиття заходів реагування, до прокуратури Івано-Франківської області.

Листом від 10 лютого 2011 року № 05-114/03 прокуратура Івано-Франківської області повідомила ОСОБА_3 про те, що підставність правомірності вступу прокурора у справу є предметом судового розгляду, а тому питання, викладені у зверненні, будуть в подальшому досліджені при розгляді справи по суті.

09 березня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Генеральної прокуратури України, прокуратури Івано-Франківської області про визнання дій та бездіяльності незаконними щодо розгляду звернення та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року (справа №2а-8/08//11/0970), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України та прокуратури Івано-Франківської області щодо порушення строків розгляду запиту про надання інформації ОСОБА_3 від 17 грудня 2010 року; зобов'язано прокуратуру вано-Франківської області розглянути запит про надання інформації ОСОБА_3 від 17 грудня 2010 року та надати ОСОБА_3 вичерпну відповідь по питаннях, зазначених у даному запиті; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

29 травня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до прокурора Івано-Франківської області із заявою про необхідність виконання рішення суду, яке набрало законної сили, в якій також повідомив про зміну поштової адреси.

Листом від 26 червня 2014 року № 05/2-1041-14 прокуратура Івано-Франківської області надала заявнику інформацію щодо його звернення.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2015 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Івано-Франківської області про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо порушення строків розгляду запиту на інформацію і направлення звернення ОСОБА_3 від 17 грудня 2010 року за належністю до прокуратури Івано-Франківської області; зобов'язано Генеральну прокуратуру України розглянути запит на інформацію і скаргу ОСОБА_3 від 17 грудня 2010 року відповідно до вимог Законів України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» та від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян».

Заявою від 27 січня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Генерального прокурора України із повідомленням про необхідність виконання постанови суду касаційної інстанції.

На виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2015 року листом від 05 лютого 2106 року № 19/4-173вих-16 Генеральною прокуратурою України в межах компетенції надано заявнику відповідь та повідомлено, що в частині запитуваної інформації запит направлено за належністю до прокуратури Івано-Франківської області.

15 лютого 2016 року прокуратурою Івано-Франківської області на адресу ОСОБА_3 направлено лист № 19-17вих-16, в якому на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2015 року надано відповідну інформацію.

Листом від 18 лютого 2106 року № 05/4-1-12799-11 Генеральною прокуратурою України надано відповідь на заяву ОСОБА_3 від 27 січня 2016 року про виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2015 року.

24 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Генерального прокурора України з інформаційним запитом, в якому просив надати йому відповідні матеріали перевірки, проведеної за його заявою, а також іншої інформації.

Листом від 04 березня 2016 року № 19/4-337вих-16 Генеральна прокуратура України надала ОСОБА_3 інформацію стосовно проведеної за його заявою перевірки, роз'яснила окремі положення законодавства про звернення громадян.

Таким чином, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено неправомірність дій Генеральної прокуратури України щодо порушення строків розгляду запиту на інформацію і направлення звернення ОСОБА_3 від 17 грудня 2010 року за належністю до прокуратури Івано-Франківської області, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, на зазначене уваги не звернув, зробив помилковий висновок про відсутність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями відповідачів моральної шкоди з огляду на те, що останній не довів наявність такої шкоди.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, апеляційний суд також не звернув уваги на вищевикладене, допущені судом першої інстанції помилки не виправив, у зв'язку з чим судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Ураховуючи зазначене, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене та ухвалити рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 141, 400, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило