Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.02.2020 року у справі №173/616/18

Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 173/616/18

провадження № 61-2499св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Дмитрівська сільська рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну ділянку (пай).

Позов мотивовано тим, що в період з 1986 року по 1996 рік вона була членом та працювала у колгоспі ім. Жданова, який в подальшому був перейменований у КСП "Україна" с. Дмитрівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. За вказаний період роботи у колгоспі її було включено до списку працездатних пайовиків до Державного акту № 2 ВД 0016 на право колективної власності на землю КСП "Україна ", від 06 березня 1996 року. У 1996 році землі КСП "Україна" були розпайовані. Тому вона як член КСП набула право на земельну частку (пай) згідно п. 2 Указу Президента України "Про порядок розпаювання земель, переданих у колективну власність підприємствам та організаціям". Проте сертифікат на землю на своє ім'я вона не отримала, так як не знала, що була включена у список до Державного акту про право колективної власності на землю, що видаються членам КСП, що й стало підставою звернення до суду.

ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на земельну ділянку (пай) для сільськогосподарського використання, розміром 5.65 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Дмитрівської сільської ради в Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) задоволені.

Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, право на земельну частку (пай) розміром 5.65 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області згідно державного акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" № 2 ВД 0016, виданого 06 березня 1996 року.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Додатковим рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2019 року визнано додатково за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 2,31 умовних кадастрових гектари, що в загальній кількості з розміром земельної ділянки, право на яку визнано за ОСОБА_1 рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2019 року, буде складати 7,96 умовних кадастрових одиниць, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області згідно державного акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" № 2 ВД 0016, виданого 06 березня 1996 року.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року поновлено заступнику прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2019 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на додаткове рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2019 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай). Зупинено виконання додаткового рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2019 року, до закінчення апеляційного провадження у справі.

Ухвалою апеляційного суду мотивована тим, що не погодившись з додатковим рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2019 року, заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій ставить питання про поновлення процесуального строку. Відповідно до вимог частини 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 127 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи вищенаведене, строки апеляційного оскарження підлягають поновленню, оскільки вони пропущені з поважних причин.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2019 року виправлено описку в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року про відкриття провадження та в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року про призначення справи до розгляду, вірно зазначивши "за апеляційною скаргою прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2019 року та на додаткове рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2019 року".

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задоволено.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2019 року та додаткове рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2019 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки не має передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі, крім випадків процесуального правонаступництва, передбаченого статтею 55 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Судом не було взято до уваги, що розпорядник землі змінився, а тому Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повинно приймати участь у справі в якості співвідповідача, поряд з КСП, сільськогосподарські кооперативи (при наявності їх чи їх правонаступників), районною державною адміністрацією, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, тому що рішення по справі може вплинути на його права. Розгляд справи з неналежним відповідачем або за відсутності всіх належних відповідачів позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті. Оскільки позовні вимоги заявлені не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема, без залучення до участі у справі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як розпорядника землею, яка перебуває у державній власності, вирішення даного спору в цілому (враховуючи специфіку спірних правовідносин) без залучення у встановленому процесуальним законом порядку всіх заінтересованих осіб є передчасним. Відтак, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Аргументи учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області Рішення було ухвалено від 27 лютого 2019 року, а з апеляційною скаргою на рішення Прокуратура звернулась в серпні 2019 року, тобто майже через півроку, з пропуском встановленого частиною 1 статті 354 ЦПК України. Суд порушив норми процесуального права, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення. Ухвалою від 06 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження стосовно перегляду в апеляційному порядку додаткового рішення (а не самого рішення) у справі. В порушення вимог цивільного процесуального закону, і не відкривши апеляційне провадження по перегляду Рішення в апеляційному порядку, розглянув по суті апеляційну скаргу прокуратури не тільки на додаткове рішення по справі, а також і на рішення, яке набрало законної сили, при тому, що строк на апеляційне оскарження такого рішення поновленим не був. Тобто суд вийшов за межі своєї компетенції, яка чітко визначена як певна процесуальна дія частиною 3 статті 357 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі №332/4307/16-ц.

Вказує, що апеляційний суд порушив частину 3 статті 56 ЦПК України. Оскільки задовольнив апеляційну скаргу прокуратури, яка вступила у справу після початку розгляду справи по суті. Вступ прокурора у справу допускається лише до початку розгляду справи по суті судом першої інстанції в разі відкриття провадження за позовом іншої особи, а не під час апеляційного перегляду судових рішень.

Прокуратура не була учасником зазначеної справи і відповідно до положень процесуального законодавства не має особливого статусу і не наділена повноваженнями, зокрема, щодо звернення до суду із апеляційною скаргою у порядку іншому, ніж передбачений статтею 352 ЦПК України, то в даному випадку були наявні правові підстави для відмови у задоволенні апеляційної скарги. Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У даній справі немає передбачених законом виключних випадків (принаймні Прокуратура не надала доказів неналежного виконання відповідачами своїх повноважень), коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, а твердження прокуратури, що відповідачі по справ неналежним чином здійснюють захист свої прав є безпідставним та спростовується тим, що, як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав заяву, згідно з якою будь-яких заперечень щодо задоволення позовних вимог по справі він не має.

Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 оскаржує в касаційному порядку також ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2019 року.

У березні 2020 року прокуратура Дніпропетровської області подала відзив на касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". у даному випадку органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступають Дмитрівська сільська рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року поновлено прокуратурі області строк на апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на додаткове рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2019 року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року закінчено дії по підготовці справи до апеляційного розгляду та справу призначено до розгляду.

Проте у вказаних ухвалах допущено описку, а саме: помилково не зазначено щодо відкриття та призначення також апеляційної скарги прокуратури Дніпропетровської області на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2019 року. Разом з тим, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2019 року у справі № 173/616/18 зазначені описки виправлено.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2020 рокувідкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 рокувідкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Кодексу адміністративного судочинства України встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 127 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:

"вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження" (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);

"одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами" (USTIMENKO v.
UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

прокурор ознайомився із матеріалами справи 24 липня 2019 року (а. с. 81), а із апеляційними скаргами перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся 27 серпня 2019 року на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (а. с. 83,101);

ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, поновлено заступнику прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області строк на апеляційне оскарження. При цьому зазначено тільки те, що: "строки апеляційного оскарження підлягають поновленню, оскільки вони пропущені з поважних причин".

Європейський суд з прав людини вказав, що "у декількох попередніх справах, у яких порушувалися доволі схожі процесуальні питання, Суд встановив, що коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження відноситься саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку. У цій справі провадження було відновлено після затримки у шість місяців, що є суттєво меншим періодом, аніж затримки у понад два роки та один рік відповідно у згаданих справах "Пономарьов проти України" та "Устименко проти України". Проте це не означає, що у цій справі для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ВССУ користувався необмеженою свободою розсуду, розглядаючи питання про відновлення провадження за поданою із запізненням касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області. ВССУ повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно з принципом юридичної визначеності. З цього випливає, що ВССУ просто погодився з аргументом заступника прокурора про порушення строку з "поважних причин", оскільки про рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року він дізнався зі звернення одного з опонентів заявника, поданого до прокуратури 04 квітня 2012 року, і задовольнив його клопотання про поновлення строку. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з відсутністю належного обґрунтування щодо відновлення провадження у справі заявника" (SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року).

Проте, апеляційний суд, поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення та додаткового рішення суду першої інстанції: не встановив чи було відомо Дмитрівській сільській раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про оскаржені рішення; не зазначив поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не навів належного обґрунтування поновлення такого строку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року, ухвала Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, прийняті без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року скасувати.

Передати справу № 173/616/18 до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року, ухвала Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук