Історія справи

Постанова

Іменем України

05 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 752/25273/21

провадження № 61-7675св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лоза Дмитро Олексійович, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Савченка С. І., Ігнатченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») про зобов`язання вчинити дії та припинення дій, що порушують право.

Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

На підставі цього договору ОСОБА_1 надана оферта на укладання угод про обслуговування платіжної картки та угод банківського рахунку, які були акцептовані банком.

Доказами, які підтверджують факт укладення між сторонами угод про обслуговування платіжної картки та угод банківського рахунку є: акцепт на укладення угоди банківського рахунку від 18 червня 2019 року, акцепти пропозицій на укладення трьох угод на обслуговування платіжних карток (валюти карток: долар США, гривня, євро) від 18 червня 2019 року акцепт на укладення угоди банківського рахунку від 19 червня 2019 року, акцепт на укладення угоди банківського рахунку (валюта рахунку - англійський фунт стерлінгів) від 26 вересня 2019 року.

03 вересня 2021 року ОСОБА_1 , в порядку і на умовах, передбачених договором, ініціював перед банком проведення розрахункової операції з переказу грошових коштів, які знаходяться на одному із банківських рахунків позивача, згідно вказаних вище угод. Однак, вказану транзакцію банк відхилив.

З метою з`ясування підстав відхилення ініційованої розрахункової операції з переказу грошових коштів, позивач звернувся до банку з вимогою про надання інформації щодо підстав відхилення такої операції.

20 вересня 2021 року ОСОБА_1 отримано лист від АТ «Альфа-Банк», в якому роз`яснено, що відповідно до рішення Ради національної безпеки та оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних, спеціальних, економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021, банк вжив заходи, передбачені Постановою Правління Національного банку України від 01 січня 2015 року № 654 «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних, спеціальних, економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Позивач вважає, що Указ Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021 є протиправним, а Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), який є основним актом цивільного законодавства, не передбачено таке обмеження прав клієнта як блокування активів, що є одним із видів санкцій, тому банк не мав повноважень на обмеження прав клієнта щодо розпорядження належними йому грошовими коштами.

Отже, на думку позивача, відповідач без будь-яких попереджень та підстав заблокував рахунок позивача та фактично припинив надання банківських послуг.

Таким чином, з урахуванням зміни предмета позову, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги та зобов`язати АТ «Альфа-Банк» відновити надання банківських послуг за Договором про комплексне банківське обслуговування, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», шляхом відновлення операцій по наступним банківським рахункам: НОМЕР_1 - поточний рахунок у валюті євро; НОМЕР_2 - поточний рахунок у валюті гривня; НОМЕР_1 - поточний рахунок у валюті фунт стерлінгів; НОМЕР_3 - картковий рахунок у валюті гривня; НОМЕР_4 - картковий рахунок у валюті долар; НОМЕР_5 - картковий рахунок у валюті євро; зобов`язати АТ «Альфа-Банк» припинити блокування коштів та зупинення фінансових операцій по наступним банківським рахункам ОСОБА_1 : НОМЕР_1 - поточний рахунок у валюті євро; НОМЕР_2 - поточний рахунок у валюті гривня; НОМЕР_1 - поточний рахунок у валюті фунт стерлінгів; НОМЕР_3 - картковий рахунок у валюті гривня; НОМЕР_4 - картковий рахунок у валюті долар; НОМЕР_5 - картковий рахунок у валюті євро.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення

Суд першої інстанції виходив з того, що дії АТ «Альфа-Банк» щодо блокування активів, зокрема, тимчасове обмеження прав ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися належним йому майном, вчинені відповідно до Конституції України, Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України», Закону України «Про санкції», Закону України «Про Національний банк України», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Постанови Національного банку України від 01 жовтня 2015 року № 654 «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Підстав для визнання дій банку неправомірними, а відтак і зобов`язання відповідача вчинити дії щодо відновлення банківських послуг за вказаними рахунками, немає.

При цьому, суд не надавав правову оцінку рішенню Ради національної безпеки та оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та Указу Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021, яким вказане рішення введено в дію, оскільки законність таких рішень не є предметом позовних вимог ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, вірно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права у зв`язку з чим прийняв справедливе рішення.

При цьому апеляційний суд зазначив, що законодавством України передбачено випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження його грошовими коштами, які знаходяться на банківських рахунках. АТ «Альфа-Банк» вчинив дії щодо блокування активів, зокрема, тимчасово обмежив права ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися належним йому майном, які відповідають вимогам чинного законодавства.

На час розгляду справи позивач є особою, до якої застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Указу Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021, який є чинним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лоза Д. О., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 1074 ЦК України та статті 4 Закону України «Про санкції», відносно того чи має право банк обмежувати права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, у разі застосування до клієнта такого виду санкцій як блокування активів.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законодавством, договором між банком і клієнтом та умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Обмеження банком прав ОСОБА_1 щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунках, можливе лише за наявності підстав, передбачених статтею 1074 ЦК України.

ЦК України є основним актом цивільного законодавства та має пріоритет над положеннями інших законів.

У разі колізії, конкуренції чи конфлікту норм між положеннями ЦК України та положеннями пізніше прийнятих спеціальних законів пріоритет у застосуванні мають положення ЦК України як основного акта цивільного законодавства, зміни до якого вносяться виключно в порядку, встановленому частиною другою статті 4 ЦК України, одночасно з прийняттям спеціального чи пріоритетного нового закону.

Положення статті 4 Закону України «Про санкції» не мають пріоритет над положеннями статті 1074 ЦК України у правозастосуванні під час обмеження прав клієнта банку на розпорядження грошовими коштами, які розміщені на банківському рахунку.

Внаслідок прийняття Закону України «Про санкції» не відбулося одночасного внесення змін до статті 1074 ЦК України, в якій було б зазначено таку самостійну, окрему підставу обмеження прав клієнта на розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на рахунку, як блокування активів чи запровадження інших персональних, спеціальних, економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Тому блокування активів, як один із видів санкцій, не можна трактувати у контексті статті 1074 ЦК України як передбачену законодавством підставу обмеження прав клієнта на розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на рахунку.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник судового процесу не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з Голосіївського районного суду міста Києва.

29 серпня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що постановою Правління Національного банку України № 654 від 01 жовтня 2015 року «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», зобов`язано банки України заблокувати кошти/зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційних списках, та визначено порядок такого блокування. Банк зобов`язаний відмовити у виконанні розрахункового документа клієнту, зазначеному в санкційних списках, що є ініціатором переказу та до якого застосовані санкції «блокування активів» та/або «зупинення фінансових операцій».

Між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено наступні договори банківських послуг: акцепт на укладання Угоди банківського рахунку № НОМЕР_6 від 18 червня 2019 року; акцепт пропозиції на укладання Угоди про обслуговування Платіжних карток № 617684277 від 18 червня 2019 року; акцепт пропозиції на укладання Угоди про обслуговування Платіжних карток № 617684295 від 18 червня 2019 року; акцепт пропозиції на укладання Угоди про обслуговування Платіжних карток № 617684229 від 18 червня 2019 року; акцепт на укладання Угоди банківського рахунку № 26203100980612 від 19 червня 2019 року; акцепт на укладання Угоди банківського рахунку № 26203100980612 від 26 вересня 2019 року (а. с. 23 - 28).

Радою національної безпеки та оборони України 18 червня 2021 року прийнято рішення «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким вирішено підтримати внесені Кабінетом Міністрів України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій); застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до, зокрема, фізичних осіб згідно з додатком 1; Кабінету Міністрів України разом із Службою безпеки України та Національним банком України забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення.

Згідно з додатком 1 до рішення Ради національної безпеки та оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» за порядковим номером 537 зазначено ОСОБА_1 , до якого застосовано санкції, в тому числі і блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

Указом Президента України № 266/2021 від 24 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Указ Президента України № 266/2021 від 24 червня 2021 року опубліковано в той же день.

Відповідно до рішення Ради національної безпеки та оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України № 266/2021 від 24 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», банк вжив заходів, передбачених постановою Правління Національного банку України № 654 від 01 жовтня 2015 року «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», щодо обслуговування наступних рахунків позивача: НОМЕР_1 - поточний рахунок у валюті євро; НОМЕР_2 - поточний рахунок у валюті гривня; НОМЕР_1 - поточний рахунок у валюті фунт стерлінгів; НОМЕР_3 - картковий рахунок у валюті гривня; НОМЕР_4 - картковий рахунок у валюті долар; НОМЕР_5 - картковий рахунок у валюті євро.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лоза Д. О., не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми права вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню цивільними судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 1074 ЦК України та статті 4 Закону України «Про санкції», відносно того чи має право банк обмежувати права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, у разі застосування до клієнта такого виду санкцій як блокування активів.

Проте, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами обставин справи, як і не наводить мотивованого обґрунтування того, як саме висновок щодо застосування норм права вплине на висновки судів, викладені в оскаржених судових рішеннях.

ОСОБА_1 визначив як підставу позовних вимог у цій справі те, що внаслідок видання Указу Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021 про введення в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних, спеціальних, економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» АТ «Альфа-Банк» банк вжив заходи, передбачені Постановою Правління Національного банку України від 01 січня 2015 року № 654 «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних, спеціальних, економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а саме - тимчасово обмежив права ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися належними йому грошовими коштами.

Вважаючи, що Указ Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021 про застосування санкцій до ОСОБА_1 є протиправним та таким, що порушує Конституцію України і Закон України «Про санкції», ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом та просив зобов`язати банк: відновити надання банківських послуг за договором про комплексне банківське обслуговування шляхом відновлення операцій по банківським рахункам та припинити блокування коштів й зупинення фінансових операцій по цим банківським рахункам.

Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Постановою Правління Національного банку України № 654 від 01 жовтня 2015 року «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», зобов`язано банки України заблокувати кошти/зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційних списках, та визначено порядок такого блокування. Банк зобов`язаний відмовити у виконанні розрахункового документа клієнту, зазначеному в санкційних списках, що є ініціатором переказу та до якого застосовані санкції «блокування активів» та/або «зупинення фінансових операцій».

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» вирішено підтримати внесені Кабінетом Міністрів України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій); застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до, зокрема, фізичних осіб згідно з додатком 1; Кабінету Міністрів України разом із Службою безпеки України та Національним банком України забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення.

Згідно з додатком 1 до рішення Ради національної безпеки та оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» за порядковим номером 537 зазначено ОСОБА_1 , до якого застосовано санкції, в тому числі і блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

Указом Президента України № 266/2021 від 24 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Указ Президента України № 266/2021 від 24 червня 2021 року опубліковано в той же день.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що обставини протиправності рішення Ради національної безпеки та оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та Указу Президента України № 266/2021 від 24 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» не є предметом позовних вимог ОСОБА_2 у цій справі, такі обставини не встановлювалися судами і не були предметом розгляду.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для формування у цій справі висновку ні про застосування частини першої статті 1074 ЦК України, ні про застосування статті 4 Закону України «Про санкції», як зазначено заявником в касаційній скарзі.

Крім того, рішення судів попередніх інстанцій прийнято за результатами оцінки у сукупності всіх доказів та обставин справи. Доводи заявника у касаційній скарзі зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою обставин справи та вказують на переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням статті 400 ЦПК України.

При цьому необхідно зазначити, що формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 400 ЦПК межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга, подана з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, а тому не може бути задоволена, з огляду на недоведення заявником наявності підстав для формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лоза Дмитро Олексійович, залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк