Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.08.2025 року у справі №404/136/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 404/136/22

провадження № 61-3315св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зеленський Сергій Миколайович, на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 липня 2022 року у складі судді Варакіної Н. Б. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2023 року у складі колегії суддів Єгорової С. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» (далі - КНП «КОЛ КОР») про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, що з 04 листопада 1996 року він працював на посаді завідувача відділення консультативної поліклініки КНП «КОЛ КОР».

08 вересня 2021 року головним лікарем КНП «КОЛ КОР» прийнято наказ № 511-Л «Про внесення змін до штатного розпису», яким з 10 листопада 2021 року скорочено із штатного розпису підприємства 1,0 посаду завідувача відділення консультативної поліклініки (лікар ортопед-травматолог).

Скорочення посади аргументовано показниками роботи відділення консультативної поліклініки за перше півріччя 2021 року в зв`язку із введенням до штатного розпису з 08 вересня 2021 року посади заступника головного лікаря з амбулаторно-поліклінічного розділу роботи для забезпечення покращення контролю за організацією лікувально-діагностичного процесу на підприємстві.

08 вересня 2021 року він отримав попередження про оптимізацію структури та штатної чисельності, яким йому повідомили що відповідно до наказу від 08 вересня 2021 року № 511-п «Про внесення змін до штатного розпису» посада, яку він займає, підлягає скороченню зі штатного розпису. Зазначено, що посади, які відповідають його спеціальності та кваліфікації, підприємство не може запропонувати із-за їх відсутності.

В наказі № 511-Л зазначено про введення до штатного розпису з 08 вересня 2021 року посади заступника головного лікаря з амбулаторно-поліклінічного розділу роботи, але ця посада йому запропонована не була, хоча він має відповідний рівень досвіду роботи на адміністративних посадах, протягом великого проміжку часу очолював консультативну поліклініку, має відповідну освіту, кваліфікацію, стаж роботи. За час роботи отримував лише заохочення і подяки. Дисциплінарні стягнення за час роботи не отримував.

06 грудня 2021 року він отримав наказ КНП «КОЛ КОР» від 06 грудня 2021 року № 464-Л «Про розірвання трудового договору з ініціативи власника», яким на виконання наказу № 511-Л від 08 вересня 2021 року його звільнено з посади завідувача відділення консультативної поліклініки, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку з оптимізацією структури та скороченням штату працівників.

Відповідно до пункту 9.6 статуту підприємства, виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства регулюються колективним договором. Згідно з пунктом 11.6 статуту, все, що не передбачено цим статутом, регулюється законодавством України. При вивільненні працівника враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. При цьому працівнику мають запропонувати наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації досвіду тощо, яка є вільною на момент скорочення штатів.

01 серпня 1978 року його зараховано на посаду лікаря-хірурга відділення судинної хірургії в Кіровоградській обласній лікарні. 29 грудня 1996 року присвоєна вища кваліфікаційна категорія за спеціальністю «Травматологія і ортопедія». 24 грудня 2007 року присвоєна вища кваліфікаційна категорія за спеціальністю «Організація та управління охороною здоров`я» на підставі наказу УОЗ 592-04 від 24 грудня 2007 року. Підтверджена вища кваліфікаційна категорія за спеціальністю «Організація та управління охороною здоров`я» 15 грудня 2017 року.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам збільш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Також перевага в залишенні на роботі надається, зокрема працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, установі, організації.

Йому було запропоновано декілька посад, які, на думку відповідача, відповідають його кваліфікаційному рівню та спеціалізації, а саме: 1,0 ставку лікаря стажиста з терапії відділення трансфузіології з обов`язковим проходженням курсів спеціалізації з терапії та отриманням звання лікар-терапевт (пропозиція від 21 вересня 2021 року); 0,5 ставки лікаря-хірурга відділення консультативної поліклініки; 0,5 ставки лікаря ортопеда-травматолога опікового відділення з травматологічними (гнійними) ліжками; 0,5 ставки лікаря ортопеда-травматолога травматологічного відділення.

Вказаний перелік посад перелічений в довідці від 14 грудня 2021 року № 5496-02. Проте посада заступника головного лікаря з амбулаторно-поліклінічного розділу роботи, яка була створена 08 вересня 2021 року, у переліку посад не зазначена. Тобто посада, яка відповідає кваліфікації позивача, його останньому місцю роботи, адміністрацією запропонована не була, що на думку позивача порушує його право на працю і є дискримінацією.

Відповідно до штатного розпису, введеного в дію 25 жовтня 2021 року, пунктом 13.1.1 передбачена 1,0 посада завідувача відділення консультативної поліклініки (лікар ортопед-травматолог), вища категорія. В тому самому штатному розписі пунктом 1.4 передбачена посада заступника головного лікаря з амбулаторно-поліклінічного розділу роботи. Відповідно до наведених вище даних, остання посада створена 08 вересня 2021 року, одночасно з прийняттям рішення про скорочення посади, яку займав позивач перед звільненням.

Скоротивши посаду завідувача поліклініки головний лікар фактично одночасно створив посаду, однакову за змістом, але іншу за назвою, фактично таким чином вивільнивши незаконно працівника. Таким чином, фактично не відбулося скорочення штату, що є підставою для скасування наказу як незаконного. Окрім того, скорочення штату з метою оптимізації може бути проведене лише з урахуванням економічного обґрунтування такої оптимізації. Жодного економічного обґрунтування для прийняття оспорюваного наказу відповідач не надав.

Прийняття наказу від 06 грудня 2021 року № 464-Л обумовлене саме його принциповою позицією, авторитетом в колективі, бажанням керівництва лікарні позбутися висококваліфікованого спеціаліста і керівника, який налагодив роботу консультативної поліклініки.

Також він звернувся із заявою в комісію з трудових спорів КНП «КОЛ КОР», проте рішенням від 29 жовтня 2021 року його заяву визнано необґрунтованою.

Комісія поверхово віднеслась до його заяви, її рішення є неаргументованим, тому рішення комісії з трудових спорів ставить під сумнів.

Відповідно до витягу з протоколу від 29 жовтня 2021 року № 43, Профспілковий комітет, враховуючи рішення комісії трудових спорів та його відмову від запропонованих посад, 01 листопада 2021 року дав згоду на розірвання трудового договору із завідувачем відділення консультативної поліклініки ОСОБА_1 у зв`язку з оптимізацією структури та штатної чисельності працівників згідно зі статтею 43 та пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

З урахуванням наведеного, просив визнати протиправним та скасувати наказ КНП «КОЛ КОР» від 06 грудня 2021 року № 464-Л «Про розірвання трудового договору з ініціативи власника», в частині звільнення з посади ОСОБА_1 завідувача відділення консультативної поліклініки на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з оптимізацією структури та скороченням штату працівників; визнати протиправним та скасувати наказ КНП «КОЛ КОР» від 08 вересня 2021 року № 511-Л «Про внесення змін до штатного розпису», яким скорочено з 10 листопада 2021 року із штатного розпису підприємства 1,0 посади завідувача відділення консультативної поліклініки (лікар ортопед-травматолог); поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача відділення консультативної поліклініки (лікар ортопед-травматолог) КНП «КОЛ КОР»; стягнути з КНП «КОЛ КОР» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; звернути до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача відділення консультативної поліклініки (лікар ортопед- травматолог) КНП «КОЛ КОР» та стягнення з КНП «КОЛ КОР» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів мотивовано тим, що звільнення позивача за частиною першою статті 40 КЗпП України проведено відповідачем з дотриманням вимог закону, визначених для такої процедури, відповідно до протоколу № 43 засідання первинної профспілкової організації КНП «КОЛ КОР», з урахуванням рішення комісії з трудових спорів та відмови ОСОБА_1 від усіх запропонованих вакантних посад, надана згода на розірвання трудового договору з позивачем.

Позивача за два місяці попереджено про звільнення, яке узгоджено з первинною профспілковою організацією КНП «КОЛ КОР» та проведено з підстав, які зазначені в наказі від 06 грудня 2021 року № 464-л, у зв`язку із скороченням штату, що підтверджено наказом від 08 вересня 2021 року № 511-л «Про внесення змін до штатного розпису».

Посада завідувача відділення консультативної поліклініки (лікар-ортопед-травматолог), яку займав позивач, була єдиною в структурі та штатному розписі КНП «КОЛ КОР», надалі скорочена ув`язку з оптимізацією, скороченням чисельності та штату працівників. У роботодавця не виникло обов`язку визначати переважне право відповідно до частини другої статті 42 КЗпП України. Згідно з наказом від 12 липня 2021 року № 396-п «Про внесення змін до штатного розпису» на підприємств із 08 вересня 2021 року перепрофільовувалась посада заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності на посаду заступника головного лікаря з амбулаторно-поліклінічного розділу роботи на яку відповідно до наказу від 12 липня 2021 року № 252-л зараховано працівника, який до цього займав посаду заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності.

Посади заступника головного лікаря з амбулаторно-поліклінічного розділу роботи та завідувача відділення консультативної поліклініки (лікар-ортопед-травматолог), не є ідентичними, оскільки посада заступника головного лікаря є вищою ніж посада завідувача відділення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зеленський С. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 липня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2023 року, просить їх скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 та не взято до уваги положення статті 49-2 КЗпП України.

Судами залишено поза увагою, що позивачу не було запропоновано посаду заступника головного лікаря з амбулаторно-поліклінічного розділу роботи, проте вона була введена у штатному розкладі з 08 вересня 2021 року згідно з наказом № 511-п, та повністю відповідала його кваліфікації, професії та спеціальності. 24 грудня 2007 року ОСОБА_1 було присвоєно вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Організація та управління охороною здоров`я» на підставі наказу від 24 грудня 2007 року УОЗ 592-04, яку він підтвердив 15 грудня 2017 року. Таким чином, ОСОБА_1 мав відповідну кваліфікацію та досвід роботи на керівній посаді для призначення на посаду заступника головного лікаря з амбулаторно-поліклінічного розділу роботи.

Аргументи інших учасників справи

У травні 2023 року КНП «КОЛ КОР» звернулося до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, у якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій досліджено факт дотримання відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України, порушень відповідачем вимог законодавства України судами не встановлено. Таким чином, посилання позивача у касаційній скарзі щодо неправильного тлумачення та застосування положення статті 49-2 КЗпП України є безпідставним.Так судами було встановлено, що відповідач вимоги КЗпП України щодо порядку звільнення та вивільнення працівника в порядку скорочення не порушив. Доводи зазначені у касаційній скарзі правильних висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченоїпунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 04 листопада 1996 року ОСОБА_1 працював на посаді завідувача відділення консультативної поліклініки КНП «КОЛ КОР».

Наказом головного лікаря КНП «КОЛ КОР» від 08 вересня 2021 року № 511-п «Про внесення змін до штатного розпису» проведено скорочення з 10 листопада 2021 року із штатного розпису КНП «КОЛ КОР» посади завідувача відділення консультативної поліклініки (лікаря-ортопеда-травматолога).

08 вересня 2021 року ОСОБА_1 отримав попередження про те, що відповідно до наказу від 08 вересня 2021 року № 511-п «Про внесення змін до штатного розпису» посада, яку він займає, підлягає скороченню зі штатного розкладу і його вивільнення відбудеться не раніше, ніж через два місяці з дня отримання попередження. Відсутні вакантні посади, які можуть бути йому запропоновані відповідно до спеціальності і спеціалізації.

19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 запропоновані посади лікаря-ортопеда-травматолога опікового відділення з травматологічними (гнійними) ліжками; лікаря-стажиста з терапії відділення трансфузіології; лікаря-стажиста з хірургії відділення консультативної поліклініки, від яких він відмовився.

21 вересня 2021 року ОСОБА_1 було запропоновано посаду лікаря-стажиста з терапії відділення трансфузіології з обов`язковим проходженням курсів з терапії та отримання звання лікаря-терапевта, від якої позивач відмовився.

29 жовтня 2021 року позивачеві запропоновано посади лікаря-ортопеда-травматолога опікового відділення з травматологічними (гнійними) ліжками; лікаря-ортопеда-травматолога травматологічного відділення № 1; лікаря-стажиста з терапії відділення трансфузіології; лікаря-стажиста з хірургії відділення консультативної поліклініки, від яких він відмовився.

Рішенням комісії з трудових спорів КНП «КОЛ КОР» від 29 жовтня 2021 року прийнято рішення, що заява ОСОБА_1 необґрунтована, фактично його з посади не звільнено, наказом від 08 вересня 2021 року № 511-п з 10 листопада 2021 року скорочено 1,00 ставку завідувача відділення консультативної політики, яку займає позивач і повідомлено про можливе вивільнення через два місяці з моменту попередження.

Відповідно до витягу з протоколу № 43 КНП «КОЛ КОР» від 29 жовтня 2021 року враховуючи рішення комісії з трудових спорів та відмову ОСОБА_1 від усіх запропонованих вакантних посад, надано згоду на розірвання трудового договору із завідувачем відділення консультативної поліклініки ОСОБА_1 у зв`язку з оптимізацією структури та штатної чисельності працівників згідно зі статтею 43 та пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Наказом головного лікаря КНП «КОЛ КОР» від 06 грудня 2021 року № 464-л звільнено ОСОБА_1 з посади завідувача відділення консультативної поліклініки на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з оптимізацією структури та скороченням штату працівників, 06 грудня 2021 року.

06 грудня 2021 року ОСОБА_1 ознайомився з вказаним наказом про звільнення і висловив письмово свою незгоду.

Відповідно до розділу VIII статуту КНП «КОЛ КОР» структура підприємства, порядок внутрішньої організації та сфери діяльності структурних підрозділів підприємства, посадові інструкції працівників підприємства затверджуються головним лікарем. Штатну чисельність підприємства головний лікар визначає на власний розсуд на підставі фінансового плану підприємства, з урахуванням необхідності створення відповідних умов для забезпечення належної доступності та якості медичної допомоги.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Вирішуючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати такий працівник.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалішим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці передусім підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, які підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

Тобто, застосування положень статті 42 КЗпП України можливе серед всіх працівників які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15 вказано, що «оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що: «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, установивши, що у КНП «КОЛ КОР» дійсно відбулося скорочення посади завідувача відділення консультативної поліклініки, яку обіймав позивач, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог трудового законодавства, оскільки позивач був попереджений про майбутнє вивільнення за два місяці, роботодавець з моменту попередження про наступне вивільнення та до дати звільнення пропонував позивачу вакантні посади, проте позивач не погодився на переведення на будь-яку з них.

Посилання заявника на ту обставину, що йому не запропонували вакантну посаду заступника головного лікаря з амбулаторно-поліклінічного розділу роботи не підтвердилися, оскільки як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до наказу від 12 липня 2021 року № 396-п з 08 вересня 2021 року перепрофільовувалась посада заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності і наказом від 12 липня 2021 року № 252-л на посаду заступника головного лікаря з амбулаторно-поліклінічного розділу роботи зараховано особу, яка займала посаду заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності. Тобто вказана заявником посада не була вакантною.

Верховний Суд погоджується, що за встановлених у цій справі обставин відповідачем при звільненні ОСОБА_1 дотримано вимоги частини другої статті 40 та статей 42 49-2 КЗпП України, а саме вчасно попереджено про вивільнення та запропоновані всі вакантні у роботодавця посади, від переведення на будь-яку з цих посад позивач відмовився, про що засвідчив письмово, а тому підстав для задоволення позову немає.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, на які послався заявник у касаційній скарзі.

Аргументи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зеленський Сергій Миколайович, залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 липня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська