Історія справи

Постанова

Іменем України

07 червня2018 року

м. Київ

справа №2-289/11

провадження №61-26820св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 серпня 2017 року у складі судді Приколота Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «АКПІБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 07 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 серпня 2017 року відмовлено ПАТ «АКПІБ» у відкритті апеляційного провадження на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 07 лютого 2013 року на підставі частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ПАТ «АКПІБ» апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, а у встановлений судом строк, останнє не навело поважних підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «АКПІБ» просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивач довів поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження та наявність обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню з апеляційною скаргою.

24 жовтня 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зареєстровано заперечення

ОСОБА_4 на касаційну скаргу.

Заперечення на касаційну скаргу аргументовано тим, що суд апеляційної інстанції належним чином перевірив обставини, на які посилався представник ПАТ «Промінвестбанк» Сердюк М. Б. в обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Бориславського міського суду Львівської області від 07 лютого 2013 року, дав правову оцінку та вірно відмовив у відкритті апеляційного провадження. Заперечення на касаційну скаргу містять посилання на дотримання апеляційним судом принципу правової визначеності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за даною скаргою, справу витребувано з суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року дана справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до частини першої статті 73, частини третьої статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі наявності поважних причин пропущення цього строку.

Судом установлено, що 07 червня 2017 року ПАТ «АКПІБ» звернулося з апеляційною скаргою на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 07 лютого 2013 року, тобто зі спливом понад чотирьох років встановленого законодавством процесуального строку апеляційного оскарження.

Відповідно до положень статті 1 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2017 року апеляційна скарга ПАТ «АКПІБ» наведені заявником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними, апеляційна скарга була залишена без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків, а саме звернутися до суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, навівши інші поважні причини для поновлення цього строку та подавши відповідні докази.

04 серпня 2017 року до апеляційного суду надійшла заява ПАТ «АКПІБ» про поновлення процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою та наведено відповідні доводи.

Апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк апеляційного оскарження, проте у разі ненаведення заявником поважних причин пропущення цього строку, у суду відсутні на це процесуальні повноваження.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Апеляційний суд установивши, що копію рішення Бориславського міського суду Львівської області від 07 лютого 2013 року заявник отримав 22 лютого 2013 року, апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції

ПАТ «АКПІБ» подало лише 07 червня 2017 року, на виконання вимог суду щодо наведення інших поважних підстав пропуску строку, заявником наведення аналогічні за замістом причини, які судом раніше визнанні неповажними, та дійшов вірного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі на підставі частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії.

Суд апеляційної інстанції діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом.

У силу положень частини третьої статті 27 ЦПК України в редакції, яка діяла на моменту вчинення процесуальної дії, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права заявника не порушені, оскільки інших підстав пропуску строку, аніж ті, які апеляційним судом вже визнані неповажними, заявник не вказав, останній був обізнаний про ухвалене судове рішення ще в лютому 2013 року,

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 серпня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І.М. Фаловська