Історія справи

Постанова

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа № 266/3041/17-ц

провадження № 61-1037св17

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 серпня 2017 року, у складі головуючого-судді Д'яченко Д. О., та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2017 року у складі суддів: Баркова В. М., Мироненко І. П., Пономарьової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 серпня 2017 року зазначену позовну заяву повернуто позивачу для звернення до належного суду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки ОСОБА_5 за адресою вказаною в позовній заяві не зареєстрований, справа не підсудна Приморському районному суду м. Маріуполя Донецької області.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2017 року ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 серпня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2017 року й передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, прийняті з порушенням норм процесуального права.

Банк зазначав, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, застосував норму закону, яка не підлягала застосуванню, а саме: статтю 109 ЦПК України та не застосував норму, яка підлягала застосуванню до даних правовідносин, а саме: частину дев'яту статті 110 ЦПК України, відповідно до якої позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Оскільки останнє місце проживання відповідача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1, позивачем правильно направлено вищезазначений позов на розгляд до Приморського районного суду м. Маріуполя.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України ЦПК України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 лютого 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що звертаючись із позовом до суду позивач зазначив місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1, що територіально розташоване у Приморському районі м. Маріуполя Донецької області.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 121 ЦПК України 2004 року заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.

Згідно із частиною першою статті 109 ЦПК України 2004 року позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Частиною 9 статті 110 ЦПК України 2004 року передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 122 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

Повертаючи заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що оскільки ОСОБА_5 згідно відповіді відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 17 серпня 2017 року № 03-07-5328 за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрований, тому справа не підсудна Приморському районному суду м. Маріуполя Донецької області.

Є необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, застосував норму закону, яка не підлягала застосуванню, а саме: статтю 109 ЦПК України та не застосував норму, яка підлягала застосуванню до даних правовідносин, а саме: частину дев'яту статті 110 ЦПК України, оскільки при прийнятті рішення суди виходили з положень зазначених норм процесуального права. За адресою: АДРЕСА_1, відповідач проживав і був зареєстрований на час укладення кредитного договору від 31 березня 2007 року.

Однак, згідно відповіді відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 17 серпня 2017 року № 03-07-5328 вбачається, що ОСОБА_5 з 05 липня 2011 року був зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_3 та з березня 2014 року вибув до м. Феодосія у Автономній Республіці Крим. За відомостями реєстру мешканців Центрального, Кальміуського, Приморського районів м. Маріуполя ОСОБА_5 не зареєстрований.

Оскільки дійсне місце реєстрації відповідача на час подачі позову невідомо, а останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача є Центральний район м. Маріуполя, а відтак справа не підсудна Приморському районному суду м. Маріуполя.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвали судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов С. О. Карпенко В. А. Стрільчук