Постанова
Іменем України
7 березня 2018 року
м. Київ
справа № 711/3290/17
провадження № 61-6175 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4;
відповідачі: комунальне підприємство «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради, Черкаська міська рада;
представник Черкаської міської ради - Стойко Анатолій Юрійович;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на рішення Придніпровського районного суду
м. Черкаси від 24 липня 2017 року у складі судді Степаненка О. М. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Ювшина В. І.,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради (далі - КП «СУБ «Митниця»), Черкаської міської ради про солідарне стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вона працювала двірником у КП «СУБ «Митниця». 10 листопада 2016 року вона звільнилась за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, отримала копію наказу про звільнення та трудову книжку.
На день звільнення їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 2 460 грн 75 коп. При цьому, директор КП «СУБ «Митниця» обґрунтував це відсутністю на підприємстві коштів. Такими неправомірними діями підприємства їй було завдано моральної шкоди. Черкаська міська рада є власником КП «СУБ «Митниця», тому також має нести відповідальність.
З урахуванням викладеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути солідарно з відповідачів на її користь суму нарахованої та невиплаченої заробітної плати у розмірі 2 460 грн 75 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення; компенсацію частини заробітної плати (інфляційні втрати) в сумі 166 грн 65 коп., 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з КП «СУБ «Митниця» на користь ОСОБА_4 нараховану та невиплачену заробітну плату у розмірі 2 460 грн 75 коп. з відрахуванням обов'язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 56 057 грн 34 коп. Позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат у розмірі 166 грн 65 коп. залишено без розгляду за заявою позивача. Стягнуто з КП «СУБ «Митниця» на користь ОСОБА_4 500 грн на відшкодування моральної шкоди. У решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що КП «СУБ «Митниця» у день звільнення з роботи (10 листопада 2016 року) повного розрахунку з позивачем не провело. При цьому суд зазначив, що саме КП «СУБ «Митниця» несе відповідальність за невиплату працівникові нарахованої заробітної плати при звільненні, вимоги до Черкаської міської ради безпідставні, тому що у силу частини першої статті 176 ЦК України територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2017 рокузалишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що трудові правовідносини виникли між позивачем та комунальним підприємством, яке не ліквідовано, а міська рада не несе відповідальності за зобов'язаннями комунального підприємства.
У жовтні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги до Черкаської міської ради обґрунтовані тим, що саме міська рада є власником КП «СУБ «Митниця» і прийняла рішення про передачу всіх основних та оборотних засобів цього підприємства на баланс іншого підприємства, звільнила всіх працівників. Тому міська рада як власник комунального підприємства має нести солідарну відповідальність за невиплату позивачу заробітної плати при звільненні. Судами не враховано висновок Конституційного Суду України, висловлений у рішенні від 20 червня 2007 року № 5-рп/2007, згідно з яким якщо головною метою суб'єкта господарювання в комунальному секторі економіки є виробництво продуктів чи послуг для задоволення нагальних потреб жителів відповідної територіальної громади, наприклад, з водопостачання, опалення, вивезення сміття та відходів тощо, то його організаційно-правовою формою має ставати комунальне унітарне підприємство. Статтею 24 ГК України цю категорію підприємств віднесено до кола суб'єктів господарювання, щодо яких здійснюється управління територіальних громад та органів місцевого самоврядування через систему організаційно-господарських повноважень. Конституційний Суд України, аналізуючи положення частини восьмої статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», наголосив, що комунальні унітарні підприємства є суб'єктами господарювання, які надають життєво необхідні послуги населенню, і в основі їх діяльності покладені інтереси територіальної громади.
Також судами не враховано позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 17 жовтня 2011 року № 21-237а11, згідно з якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдані особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП Українитрудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частиною першою статті 176 ЦК України держава, АвтономнаРеспубліка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
За змістом частин першої - третьої статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Згідно з пунктами 1.4, 1.6, 3.5 Статуту КП «СУБ «Митниця» воно є комунальним унітарним підприємством та здійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку, власного комерційного ризику, бюджетного фінансування цільових програм, прийнятих Черкаською міською радою, з правом найму працівників. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з чинним законодавством України і не несе відповідальність за зобов'язаннями держави, власника та органу управління.
Отже, вирішуючи спір та встановивши, що КП «СУБ «Митниця» на час розгляду справи судом не ліквідовано, суди дійшли правильного висновку про те, що підприємство самостійно несе відповідальність за невиплату своєму працівникові заробітної плати при звільненні, а трудовим законодавством солідарна відповідальність у трудових спорах не передбачена.
Посилання касаційної скарги на рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2007 року № 5-рп/2007 безпідставні, так як це рішення не стосується трудових правовідносин, в ньому йдеться про те, що відповідна рада органів місцевого самоврядування має право виключно на пленарному засіданні прийняти рішення про незастосування положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до комунальних унітарних підприємств, які перебувають у комунальній власності її територіальної громади, як до початку порушення справ про банкрутство цих підприємств, так і на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.
Також необґрунтованими є посилання касаційної скарги на постанову Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року № 21-237а11, оскільки вона стосується вирішення спорів про зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи, а не виплати заробітної плати. Крім того, судами встановлено, що КП «СУБ «Митниця» не ліквідовано.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк