Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.10.2025 року у справі №523/7645/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 523/7645/23

провадження № 61-8678св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лисецька Олена Олександрівна, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді Аліної С. С. від 13 січня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Коновалової В. А.,

Карташова О. Ю., Лозко Ю. П., від 05 червня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ») про визнання незаконним та скасування пункту 2 наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що з листопада 2018 року вона перебуває у трудових відносинах з ДП «АМПУ» та з 01 червня 2021 року працює на посаді провідного юрисконсульта відділу загально-правової роботи управління організації правової роботи юридичного департаменту апарату управління ДП «АМПУ».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з веденням воєнного стану в Україні» (зі змінами), погодженого з Первинною профспілковою організацією працівників ДП «АМПУ», встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08 год. 30 хв. 01 березня

2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

На підставі наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 224-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » припинено з 30 серпня 2022 року простій, встановлений їй наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), та згідно з пунктом 2 наказу призупинено з 30 серпня

2022 року дію трудового договору, укладеного між нею та ДП «АМПУ», до відновлення можливості виконувати нею роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

На думку позивача, пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 224-к в частині призупинення дії трудового договору є незаконним, суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки у обох сторін трудових відносин була та є можливість виконувати обов`язки, а тому у ДП «АМПУ» були відсутні підстави для призупинення дії трудового договору, укладеного з нею. Крім того, спірний наказ видано без попередньої згоди первинної профспілкової організації працівників ДП «АМПУ», членом якої є позивачка.

Вважає, що вона має право на отримання належної їй суми заробітної плати за період незаконного призупинення дії трудового договору.

Також внаслідок порушення прав у сфері трудових відносин, їй спричинена моральна шкода, яку позивачка оцінює у 30 000 грн.

Посилаючись на викладене позивачка просила:

- визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 224-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 »;

- стягнути з ДП «АМПУ» на її користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 серпня 2022 року (день призупинення дії трудового договору) до 01 травня 2023 року (день поновлення дії трудового договору);

- стягнути з ДП «АМПУ» на її користь 30 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу ДП «Адміністрація морських портів України» від 30 серпня 2022 року № 224-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ».

Стягнуто з ДП « Адміністрація морських портів України » на користь

ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 серпня 2022 року по 01 травня 2023 року (день поновлення дії трудового договору) у розмірі 263 234,16 грн та відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн.

Стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь

ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3 757,60 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць у сумі 32 526,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду даної справи, ДП «АМПУ» не припиняло свою діяльність. При цьому трудові відносини відповідачем призупинені вибірково з окремими працівниками, а не з усіма працівниками. Крім того, у період призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 , три працівники відділу загально-правової роботи юридичного департаменту, які мали ідентичні посадові обов`язки із позивачкою, були переведені на дистанційну форму організації праці. Суд дійшов висновку, що

ДП «АМПУ» не було позбавлене можливості надати позивачці роботу. При цьому, саме по собі погіршення фінансового стану підприємства не є тією обставиною, яка надає роботодавцю право призупиняти трудові договори з працівниками на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Суд вважав, що призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача, у зв`язку з військовою агресією проти України, надати позивачу роботу, а останній її виконувати - не встановлено.

Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили позивачку ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення її конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суд застосував до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини та покладає на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час її перебування у вимушеному прогулі, та дійшов висновку, що середній заробіток за час призупинення дії трудового договору, який підлягає стягненню з відповідача ДП «АМПУ» на користь позивачки за період з 30 серпня 2022 року до 01 травня 2023 року, становить

263 234,16 грн. Обчислюючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із розміру посадового окладу позивачки, оскільки позивачка перебувала у тривалому простої (більше чотирьох місяців), а тому у неї відсутній розрахунковий період.

Крім того, у зв`язку із порушенням трудових прав, позивачці завдано моральної шкоди, яку суд визначив у розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного судувід 05 червня 2025 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 січня 2025 року змінено, зменшено розмір стягнутої з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 10 000,00 грн до 5 000,00 грн.

Доповнено абзац третій резолютивної частини рішення суду після «16 копійок» словами «визначений без утримання податків, зборів, інших обов`язкових платежів». В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання незаконним пункту 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 224-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак помилково не зазначив у резолютивній частині про утримання із присудженої позиваці суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу установлених законодавством України податків і зборів. Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ДП «АМПУ» на користь позивачки моральної шкоди, однак помилково визначив розмір моральної шкоди у 10 000 грн, без урахування всіх обставин справи, працевлаштування позивачки за сумісництвом, періоду зупинення дії трудового договору, тому дійшов висновку про зменшення такого розміру до 5 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

08 липня 2025 року від імені ОСОБА_1 - адвокат Лисецька О. О. подала до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанціїщодо визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та змінити рішення суду в цій частині, визначити розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню за час вимушеного прогулу з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 у розмірі 758 041,44 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 199/2128/15, від 04 листопада 2022 року у справі № 488/2652/20, від 05 лютого 2025 року у справі № 756/9295/22 та ін. (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, як на підставу касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме обгрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 522/17582/22.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що здійснюючи розрахунок середнього заробітку, суд першої інстанції помилково взяв до уваги надану ДП «АМПУ» довідку від 23 серпня 2023 року, оскільки в ній містилася інформація щодо отримання позивачкою заробітку за останні два місця до призупинення трудового договору, ті, в яких вона не працювала, а перебувала у простої, під час якого за нею зберігався заробіток частково, тільки посадовий оклад, без врахування інших заохочувальних виплат, які вона зазвичай отримувала, виконуючи свої посадові обов`язки.

Вважає, що останніми двома відпрацьованими місяцями роботи, які передували простою та події, з якою пов`язана виплата, є січень 2022 року та лютий

2022 року. За січень 2022 року позивачці виплачено 45 556,54 грн, а за лютий

2022 року - 60 101,21 грн. Окрім того, за грудень 2021 року позивачці було виплачено квартальну премію у розмірі 39 808,83 грн, яку також потрібно врахувати при визначені розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Отже, розмір виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначено шляхом множення середньоденної заробітної плати

4 356,56 грн на кількість днів вимушеного прогулу за зазначений період і складає 758 041,44 грн (4 356,56 грн х 174 дні).

Відзив на касаційну скаргу

У серпні 2025 року від ДП «АМПУ» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року

№ 100. З урахуванням згаданих положень Порядку та враховуючи той факт, що ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року до 30 серпня 2022 року перебувала у простої, тобто у розрахунковому періоді (червень-липень 2022 року та квітень-травень 2022 року) у позивача не було заробітної плати, то розрахунок середнього заробітку слід проводити з установленої в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу позивача (абз. 3 п. 4 Порядку). На підтвердження зазначеного ДП «АМПУ» надавалася довідка щодо розрахунку середньоденного заробітку від 23 серпня 2023 року, де розмір середньоденного заробітку становить 1 512,84 грн, виходячи із встановленого розміру посадового окладу

32 526 грн, який правомірно був взятий судами попередніх інстанцій, а наведений у касаційній скарзі позивачкою розрахунок середнього заробітку суперечить Порядку та направлений на отримання якомога більше коштів середнього заробітку, які позивачці не належать.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судами фактичні обставини справи

ОСОБА_1 з квітня 2018 року перебуває у трудових відносинах з державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та працює на посаді провідного юрисконсульта відділу загально-правової роботи управління організації правової роботи юридичного департаменту апарату управління

ДП «АМПУ».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 годин

30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Дія воєнного стану неодноразово продовжувалася та триває по теперішній час.

Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08 год. 30 хв. 01 березня 2022 року - до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Простій не стосується працівників апарату управління ДП «АМПУ», які проходять військову службу за призовом під час мобілізації; залучених до виконання трудової повинності; працюють згідно з змінним графіком роботи.

Наказом ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 224-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » з 30 серпня

2022 року припинено простій провідному юрисконсульту відділу загально-правової роботи управління організації правової роботи юридичного департаменту апарату управління ОСОБА_1 , встановлений наказом ДМ «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з веденням военного стану в Україні» (зі змінами). Відповідно до пункту 2 цього наказу призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 , до відновлення можливості виконувати нею роботу, але не пізніше наступного дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Наказом ДП «АМПУ» від 14 квітня 2023 року № 167-к «Про поновлення дії трудових договорів» з 01 травня 2023 року відновлено дію трудових договорів, укладених з працівниками апарату управління, зокрема, з провідним юрисконсультом відділу загально-правової роботи управління організації правової роботи юридичного департаменту апарату управління ДП «АМПУ» ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки ДП «АМПУ» від 23 серпня 2023 року №10-04-01-01-26/93 позивачці у червні та липні 2022 року встановлений посадовий оклад у розмірі

32 526 грн.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскільки судові рішення оскаржуються лише в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то відповідно до статті 400 ЦПК України їх законність в іншій частині колегією суддів не перевіряється.

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.

Водночас частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення її конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та поклалина відповідача обов`язок відшкодувати позивачці середній заробіток за час її перебування у вимушеному прогулі. Такий висновок суду узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 21 червня 2023 року в справі № 149/1089/22, від 31 січня 2024 року в справі № 161/8196/22, від 27 березня 2024 року № 753/12518/22, від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу суди попередніх інстанцій правильно виходили із такого.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)).

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 4 цього Порядку, а саме з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

З наведеного можна зробити висновок про те, що якщо працівник протягом останніх чотирьох календарних місяців, що передують місяцю, у якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, не відпрацював жодного робочого дня, у нього відсутній розрахунковий період, тому середня заробітна плата в такому випадку обчислюється виходячи з посадового окладу.

Водночас, якщо в розрахунковому періоді є хоча б один повний відпрацьований день, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за такий робочий день.

При цьому простій - це час протягом якого працівник не працює. Оплата простою не з вини працівника є платою за невідпрацьований час і входить до фонду додаткової заробітної плати.

Як зазначено в пункті 2 розділу ІІ Порядку № 100, час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Також при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (абзац другий пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100).

Отже, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці час простою не враховується, навіть у разі збереження під час простою за працівником середнього заробітку.

Установлено, що дію трудового договору з позивачкою було призупинено з 30 серпня 2022 року.

Тобто, розрахунковим періодом є червень та липень 2022 року. У цей час позивачка перебувала у простої. Попередні два місяці (квітень та травень 2022 року) позивачка також перебувала у простої. Відповідно цей час виключається з розрахункового періоду.

Матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 в період простою була залучена до роботи.

Таким чином, оскільки позивачка перебувала у тривалому простої (більше чотирьох місяців), у неї відсутній розрахунковий період, тому при визначенні розміру середньої заробітної плати, за обставин цієї справи, необхідно виходити із встановленого їй посадового окладу, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2024 року у справах № 753/12518/22 та № 507/1435/22, від 06 листопада 2024 року у справі

№ 359/6714/23, від 28 травня 2025 року у справі № 522/17582/22.

Відповідно до довідки ДП «АМПУ» від 23 серпня 2023 року посадовий оклад позивачки становить 32 526,06 грн. Таким чином, середньоденна заробітна плата становить у сумі 1 512,84 грн (32 526,06 грн : 21,5 робочі дні в місяці).

Вимушений прогул позивачки тривав з 30 серпня 2022 року (день призупинення дії договору) до 01 травня 2023 року (день поновлення дію трудового договору), тобто 174 робочі дні.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що середній заробіток за часпризупинення дії трудового договору, який підлягає стягненню з відповідача ДП «АМПУ» на користь позивачки, повинен становити 263 234,16 грн (174 робочі дні х 1 512,84 грн).

Отже, доводи позивачки щодо необхідності обчислювати середню заробітну плату виходячи з виплат, які передували простою, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи лише в тому випадку, якщо працівник не працював протягом останніх двох календарних місяців. Якщо працівник не працював і протягом цих двох місяців, підстав для обчислення середньої заробітної плати виходячи з виплат за останні відпрацьовані ним місяці немає. У такому випадку, як уже зазначено вище, застосуванню підлягають абзаци третій-п`ятий пункту 4 цього Порядку.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладені у постановах

від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 199/2128/15, від 04 листопада 2022 року у справі № 488/2652/20, від 05 лютого 2025 року у справі № 756/9295/22 помилкові, оскільки зроблені судами попередніх інстанцій висновки не суперечать висновкам Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 522/17582/22, помилкові.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для передання справи на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду необхідна одночасна наявність підстав, визначених процесуальним законом, зокрема, існування виключної правової проблеми та необхідності формування єдиної правозастосовчої практики, необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів цієї ж палати або у складі такої палати, а також у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Наведені підстави для прийняття зазначеного процесуального рішення у цій справі відсутні, доводи, наведені щодо вказаного питання, є необґрунтованими. Верховним Судом не встановлено наявності виключної правової проблеми, яка зумовлювала б необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені заявником аргументи для відступу від висновків Верховного Суду в розумінні статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що свідчать про існування виключної правової проблеми, судова практика щодо вирішення питань порушених заявником у клопотанні є однозначною, що свідчить про недоведеність заявником якісного показника виключності правової проблеми, а тому в задоволенні клопотання потрібно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суди попередніх інстанції забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі поданих доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лисецька Олена Олександрівна, залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 січня 2025 року у незміненій судом апеляційної інстанції частині та постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара