Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.05.2018 року у справі №786/130/18
Ухвала КЦС ВП від 17.06.2018 року у справі №786/130/18

Постанова

Іменем України

06 серпня 2018 року

м. Київ

справа №786/130/18

провадження №61-20916ав18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

за участю:

секретаря судового засідання - Маліченко О. М.

представника позивача - представника публічного акціонерного товариства «Полтава - банк» - Костюченка П. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Полтава - банк» на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року у складі судді Чумак О. В. у справі за заявою публічного акціонерного товариства «Полтава - банк» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 11 січня 2018 року у справі №2-473 за позовом публічного акціонерного товариства «Полтава - банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року публічне акціонерне товариство «Полтава - банк» (далі -

ПАТ «Полтава - банк») звернулося до суду з заявою, у якій просило видати виконавчий документ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 11 січня 2018 року у справі за позовом ПАТ «Полтава - банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз»

від 11 січня 2018 року з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Полтава-банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 10 грудня 2010 року в сумі

68 714,66 грн та витрати по сплаті третейського збору у розмірі 1 474,29 грн.

30 січня 2018 року Голова правління ПАТ «Полтава-Банк» Переверзев В. С. звернувся до апеляційного суду Полтавської області з заявою про видачу виконавчого документа про примусове виконання наведеного вище рішення, мотивуючи тим, що дане рішення відповідачем не оскаржувалося та у добровільному порядку не виконано.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року як судом першої інстанції, ПАТ «Полтава-Банк» відмовлено у видачі виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз»

від 11 січня 2018 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вирішення спору щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), до компетенції третейського суду не відноситься.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ПАТ «Полтава - банк»подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення заяви, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена із порушенням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали, апеляційний суд неправильно витлумачив положення статті 1, 3 , 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та не застосував положення статей 1-3, 23 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначено, що спір між ПАТ «Полтава-банк» та ОСОБА_6 виник із зобов'язальних правовідносин, внаслідок неповернення останнім кредитних коштів, а тому не відноситься до спорів щодо захисту прав споживача. Юридичні особи, у тому числі банки, за визначенням закону «Про захист прав споживачів» не є споживачами і відповідно на їх позови не може розповсюджуватися норма Закону України «Про третейські суди» про виключення із підвідомчості третейського суду справ про захист прав споживачів. Лише сама участь споживача, який не заявляє вимог про захист його прав, не може визначати справу за участю споживача як справу щодо захисту прав споживача.

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини першої та третьої статі 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Представник позивача Костюченко П. О. у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги. Просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Також посилався на існування судової практики у подібній справі.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився. Про день, час і місце розгляду справи повідомлявся за наявною у матеріалах справи адресою. Причини неявки не повідомив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Апеляційний суд установив, що 10 грудня 2010 року між акціонерним банком «Полтава-банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надає позичальнику споживчий кредит протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору одним платежем у сумі 150 000,00 грн, строком на 60 місяців з 10 грудня 2010 року по 09 грудня

2015 року зі сплатою 23 % процентів річних та зі сплатою одноразової комісії в розмірі 0,5 % від загальної суми кредиту на умовах, визначених цим договором.

У пункті 7.6 кредитного договору сторони погодили, що спори між сторонами цього договору вирішуються у порядку загальної юрисдикції України, в тому числі третейських судах, у відповідності з регламентом постійно діючого третейського суду, до кого передається спір - за вибором Банку.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 6 зазначеного Закону визначено категорії справ, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонено третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом» частина перша статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пункт 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). ЗазначенийЗакон набрав чинності

12 березня 2011 року.

Розділом ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом» передбачено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання цього договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Наведені висновки щодо застосування вищенаведених норм права містяться в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року (справа

№ 6-1716цс15) та від 3 лютого 2016 року (справа № 6-2630цс15).

У справі, яка переглядається, рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалено 11 січня

2018 року, тобто після набрання чинності Закону «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом», розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом.

У відповідності до вимог частини 4 статті 4 ЦПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів визначено главою 4 розділу IX ЦПК України.

Відповідно до положень частини 3 статті 485 ЦПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 486 цього Кодексу.

Підстави для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду зазначені у статті 486 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 486 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Встановивши, що справа за позовом ПАТ «Полтава-банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій постановлено рішення третейського суду від 11 січня 2018 року, не підвідомча третейському суду, апеляційний суд дійшов правильного правового висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 752/18892/16-ц колегія суддів не бере до уваги, оскільки фактичні обставини такої справи є різними у порівняні зі справою, яка переглядається.

Так, предметом розгляду справи 752/18892/16-ц є визнання виконавчих листів, виданих на виконання рішення третейського суду такими, що не підлягають виконанню.

А предметом розгляду справи, яка переглядається, є видача виконавчого документа на примусове виконання рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись статтями 24, 351, 368, 375, 486 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Полтава - банк» залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

Повний текс постанови складено 07 серпня 2018 року.