Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.06.2019 року у справі №295/1882/17

Постанова

Іменем України

06 червня 2019 року

м. Київ

справа № 295/1882/17-ц

провадження № 61-27537св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 липня 2017 року у складі судді Гумен Н. В. та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 .) про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 25 квітня 2016 року працює в.о. начальника Енергоінспекції Житомирського РЕМ ПАТ ЕК «Житомиробленерго» та входить до складу робочої комісії з розгляду актів про порушення споживачами Правил користування електричною енергією. 25 січня 2017 року на засіданні вказаної комісії у присутності ФОП ОСОБА_3 розглянуто акт порушення Правил користування електричною енергією від 16 січня 2017 року за наслідками перевірки на об`єкті відповідача, де проведений візуальний огляд приладу обліку. 02 лютого 2017 року на адресу ПАТ ЕК «Житомиробленерго» надійшов лист від ФОП ОСОБА_3 , у якому останній звинуватив позивача, як члена комісії, у вимаганні грошових коштів у розмірі 2 000,00 дол. США за вирішення питання щодо вказаного акта, а також повідомив, що позивач начебто погрожував йому у разі неотримання зазначених коштів нарахувати штрафні санкції у розмірі близько 200 000,00 грн. Також відповідач направив звернення із такою ж інформацією до органів Національної поліції, Служби безпеки України та прокуратури Житомирської області. Внаслідок поширення ФОП ОСОБА_3 . цієї інформації у нього, як у керівника структурного підрозділу, можуть зіпсуватися стосунки із підлеглими, оскільки така інформація порочить його честь гідність та ділову репутацію, у зв`язку із чим він позбавлений можливості реалізації здібностей у професійній діяльності, що завдає йому глибоких моральних страждань.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недостовірною негативну інформацію поширену в листі ФОП ОСОБА_3 від 02 лютого 2017 року, надісланого на адресу ПАТ ЕК «Житгомиробленерго», зобов`язати ФОП ОСОБА_3 у місячний термін після набрання рішення суду законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом направлення відповідного листа на адресу ПАТ ЕК «Житомиробленерго», органів Національної поліції, Служби безпеки України та прокуратури Житомирської області, стягнути 8 193, 00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недостовірною негативну інформацію, поширену у листі ФОП ОСОБА_3 від 02 лютого 2017 року, надісланого на адресу ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» та зобов`язано у місячний термін після набрання рішення суду законної сили, спростувати недостовірну інформацію шляхом направлення відповідних листів на адресу ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» та Головного Управління Національної поліції в Житомирській області. Стягнуто моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що викладена у листі відповідача на адресу ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» інформація не знайшла свого підтвердження, є негативною і недостовірною, такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 20 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено, шляхом виключення з третього абзацу резолютивної частини рішення словосполучення «та Головного Управління Національної поліції в Житомирській області». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд обґрунтовано зобов`язав відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом направлення відповідного листа на адресу ПАТ «ЕК «Житомиробленерго», проте помилково зобов`язав спростувати недостовірну інформацію шляхом направлення листа на адресу Головного Управління Національної поліції в Житомирській області, оскільки до компетенції вказаного органу входить здійснення перевірки звернень громадян про неправомірність дій інших осіб, а тому звернення до правоохоронних органів не може розцінюватися як поширення недостовірної інформації.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У жовтні 2017 року ФОП ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 20 вересня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що у його листах немає жодного звинувачення в хабарництві, він виклав обставини так, як йому вони були зрозумілі та так, як він їх сприйняв, що по суті є оціночними судженнями. Позивач не довів факт розповсюдження цієї інформації, та не надав докази завдання реальної шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Крім того, звернення із заявою до правоохоронних органів не може бути підставою для задоволення такого роду позову, це підтверджується, як внутрішніми нормативно-правовими актами України, так і рішенням ЄСПЛ.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення апеляційного суду - без змін.

Судом встановлено, що з 25 квітня 2016 року ОСОБА_1 працює в. о. начальника Енергоінспекції Житомирського РЕМ ПАТ ЕК «Житомиробленерго».

Розпорядженням Житомирського РЕМ ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» від 16 січня 2016 року його включено до складу робочої комісії з розгляду актів про порушення споживачами Правил користування електричною енергією.

Під час здійснення перевірки на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_3 , виявлені порушення Правил користування електричною енергією, про що складений акт від 16 січня 2017 року № 015680.

25 січня 2017 року зазначений акт розглянуто на засіданні комісії з розгляду актів про порушення споживачами Правил користування електричною енергією в присутності відповідача, за наслідками якого прийнято рішення про його правомірність та здійснення розрахунку заборгованості за спожиту електроенергію після проведення експертизи пошкодженого приладу обліку. Зазначені обставини підтверджуються протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 25 січня 2017 року № 938.

02 лютого 2017 року на адресу ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» надійшов лист, в якому ФОП ОСОБА_3 вказує, що «25.01.2017 року комісія у складі заступника начальника Житомирського РЕМ ОСОБА_4 та начальника енергоінспекції ОСОБА_1 та інших осіб склала на мене акт про порушення. Разом з тим, мені було запропоновано вирішити питання «мирним шляхом, заплативши за це 2 000 доларів США ». Крім того зазначає, що у разі незгоди вирішити питання мирним шляхом, його попередили про нарахування штрафу у розмірі 200 000,00 грн.» Також у листі міститься повідомлення про направлення копій цього листа до органів Національної поліції, Служби безпеки України та прокуратури Житомирської області.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно статті 201 ЦК Україничесть, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК Українипередбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК Українисвідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, пункт 46).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що у листі, адресованому за місцем роботи позивача - ПАТ «ЕК Житомиробленерго», ФОП ОСОБА_3 вказав, що під час перевірки на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у його користуванні, начальник енергоінспекції ОСОБА_1 вчинив дії, які мають ознаки складу кримінального правопорушення - цитата «…запропоновано вирішити питання «мирним шляхом», заплативши за це 2 000 доларів США …», суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки ПАТ «ЕК Житомиробленерго» не є державним органом до компетенції якого відноситься перевірка звернень громадян щодо наявності в діях осіб ознак складу кримінального правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 травня 2019 року у справі № 910/16360/17.

При цьому судами також враховано, що органами Національної поліції проведена перевірка за зверненням ОСОБА_3 за фактом порушення працівниками Житомирського РЕМ законодавства України та зроблено висновок, про те, що відомості викладені у зверненні, є такими, що не знайшли свого об`єктивного підтвердження, а перевірку за зверненням громадянина ОСОБА_3 припинено.

Таким чином, з урахуванням того, що ФОП ОСОБА_3 , звертаючись із листом до ПАТ «ЕК Житомиробленерго» щодо злочинних дій працівника цього підприємства - ОСОБА_1 , поширив про позивача недостовірну та негативну інформацію, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що така інформація не є оціночними судженнями, оскільки має місце безпідставне звинувачення позивача у вчинені злочину, про який йдеться у листі ФОП ОСОБА_3

Твердження заявника про те, що звернення із заявою до правоохоронних органів не може бути підставою для задоволення такого роду позову, є безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції змінено рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача спростувати поширену ним інформацію шляхом направлення листа на адресу Головного Управління Національної поліції в Житомирській області.

Посилання заявника на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сірик проти України», є необґрунтованими, оскільки по-перше, воно цитується безвідносно до цієї справи, без наведення аргументації, а, крім того, у цій справі наявні інші правовідносини.

Доводи заявника про те, що у його листах немає жодного звинувачення в хабарництві, він виклав обставини так, як йому вони були зрозумілі та так, як він їх сприйняв, що по суті є оціночним судженням, необґрунтовані, оскільки оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29 березня 2005 року у справі «Українська Прес-Група проти України» вказав (пункт 41 рішення), що у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції.

Разом із тим, поширена відповідачем інформація у листі ПАТ «ЕК Житомиробленерго» є фактичним твердженням, зміст листа містить фактичні дані (сума коштів), оцінка дій, висловлювання, вказівка на те, що дії позивача мають ознаки складу кримінального правопорушення.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії»), від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 05 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанцій у незміненій частині та рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 липня 2017 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 20 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик