Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.03.2019 року у справі №756/12975/17

Постанова

Іменем України

06 травня 2019 року

м. Київ

справа № 756/12975/17

провадження № 61-3834св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

третя особа - Одинадцята київська державна нотаріальна контора Головного управління юстиції у м. Києві,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва у складі судді Диби О. В.

від 28 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Українець Л. Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

від 19 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Одинадцята київська державна нотаріальна контора Головного управління юстиції у м. Києві, про усунення від права на спадкування.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати

ОСОБА_7 після смерті якої залишилась спадщина у вигляді 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, 5/8 частин земельної ділянки площею 0,40 га та 5/8 частин земельної ділянки площею 0,25 га, що розташовані по АДРЕСА_2. Спадкоємцями першої черги за законом є вона, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Посилаючись на те, що померла ОСОБА_7 була недієздатною особою, потребувала сторонньої допомоги, яку відповідачі, знаючи про безпорадний стан матері, не надавали, просила суд усунути ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спадкодавець потребувала допомоги відповідачів, а вони умисно ухилялися від надання такої допомоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги є повністю доведеними, матеріали справи містять достатньо доказів ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцеві, яка через свій безпорадний стан потребувала допомоги.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, 5/8 частин земельної ділянки площею 0,40 га та 5/8 частин земельної ділянки площею 0,25 га, що розташовані по АДРЕСА_2.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є її діти (сторони у справі): ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Встановлено, що померла ОСОБА_7 перебувала у безпорадному стані, що підтверджується рішеннями Оболонського районного суду м. Києва

від 05 липня та від 25 серпня 2010 року про визнання її недієздатною та встановлення над нею опіки і призначення її опікуном ОСОБА_4 відповідно.

Крім того, 14 червня 2012 року спадкодавцю ОСОБА_7 була встановлена друга група інвалідності безстроково.

Звертаючись до суду із позовом про усунення відповідачів від права на спадкування за законом, ОСОБА_4 посилалася на те, що ОСОБА_7 була особою похилого віку і протягом останніх років хворіла на хронічний психічний розлад, потребувала сторонньої допомоги та піклування, знаходилась у безпорадному стані, однак відповідачі не цікавились станом матері, не відвідували її, не надавали матеріальної чи будь-якої іншої допомоги.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною п'ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня

2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК Україниповно та всебічно з'ясували обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, оскільки позивачем не доведено того, що відповідачі свідомо ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві у зв'язку із її безпорадним станом, а також, що спадкодавець потребував допомоги саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що могло бути підставою для усунення від права на спадкування. При цьому судами установлено, що позивач чинила перешкоди ОСОБА_5 у наданні допомоги спадкодавцеві (а. с. 49, 52, 53), а ОСОБА_6 надавав матеріальну допомогу на утримання матері, брав участь в оплаті витрат на послуги доглядальниці, придбавав ліки, підгузки тощо

(а. с. 78-105), що також свідчить про відсутність підстав для усунення відповідачів від права на спадкування.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому у матеріалах справи міститься достатньо даних і відомостей для об'єктивного і всебічного розгляду справи, що судами забезпечено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення,

а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта