Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.03.2018 року у справі №404/5403/12

Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа № 404/5403/12

провадження № 61-12161св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічними позовами) - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач за первісним позовом (позивач і відповідач за зустрічними позовами) - ОСОБА_1,

відповідач (позивач за зустрічними позовами) - ОСОБА_2,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником ОСОБА_5, на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М., Демченко Е. Л.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2012 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DZF0G200772118 від 29 серпня 2007 року у сумі 72 947,79 грн.

У грудні 2012 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок АДРЕСА_1 за кредитним договором № DZF0G100772118 від 29 серпня 2007 року, виселення з предмету іпотеки зі зняттям з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_7, який належить ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на праві власності, шляхом продажу предмету іпотеки з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави необхідних для продажу предмету іпотеки.

Первісний позов мотивований тим, що 29 серпня 2007 року зі ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DZF0G200772118 та був наданий кредит у сумі 5 980 доларів США строком до 29 серпня 2025 року. Згідно укладеного договору ОСОБА_1 зобов'язався у випадку порушення зобов'язання за користування кредитом сплачувати відсотки у подвійному розмірі від суми непогашеної у строк заборгованості за кредитом. Однак, взятого на себе зобов'язання ОСОБА_1 не виконував. А тому утворилась заборгованість, яка станом на 05 червня 2012 року складає 72 947,79 грн. У забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором з відповідачкою ОСОБА_7 було укладено договір поруки та ОСОБА_7 зобов'язалась виконати зобов'язання. Разом з тим, добровільно повертати заборгованість за кредитним договором відповідачі не бажають, тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 72 947,79 грн за кредитним договором № DZF0G200772118.

Крім того, в цей же день, 29 серпня 2007 року зі ОСОБА_1 також був укладений кредитний договір № DZF0G100772118 та відповідачу був наданий кредит на купівлю житлового будинку, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 23 920,00 дол. США (а не відновлювана лінія в сумі 28 763,82 доларів США) зі сплатою 12% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим строком повернення 28 серпня 2025 року. Однак, умови кредитного договору ОСОБА_1 не виконує та у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 11 грудня 2012 року складає 439545,19 грн. Для забезпечення виконання вказаного кредитного договору за № DZF0G100772118 від 29 серпня 2007 року з відповідачем ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки. В іпотеку був наданий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 49,0 м.кв. та житловою площею 26,3 м. кв, який, згідно договору купівлі-продажу від 29 серпня 2007 року, належить відповідачам на праві власності. Відповідно до укладеного договору іпотеки, у разі невиконання боржником взятого зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідачі від виконання укладених договорів ухиляються. У предметі іпотеки, будинку, після укладення договору іпотеки, без дозволу банку були зареєстровані дочка та онука ОСОБА_7 Тому просить позов задовольнити.

У березні 2013 року АТ КБ «Приватбанк» уточнив свої позовні вимоги та просив суд також виселити з житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3, яка також діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зі зняттям їх з реєстраційного обліку у предметі іпотеки.

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 звернулись з зустрічним позовом до АТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитних договорів від 29 серпня 2007 року на суму 5 980,00 доларів США та на суму 28 763,82 доларів США недійсними.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що 27 серпня 2007 року ОСОБА_1 з АТ КБ «ПриватБанк» було укладено два кредитних договори для придбання будинку. Також ОСОБА_7 для забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитними договорами були укладені договори поруки та іпотеки. Заборгованість за кредитними договорами виникла з вересня 2009 року. Про зміну відсоткової ставки за кредитом їй стало відомо 26 грудня 2008 року від працівників банку, а вдруге у травні 2009 року. Банк в односторонньому порядку збільшив відсотки. Ніяких листів-попереджень від позивача не надходило. Письмові повідомлення позивачем направлялись у Харківську область за її попереднім місцем мешкання.

ОСОБА_1 та ОСОБА_7 просили визнати кредитний договір № DZF0G200772118 недійсним.

У травні 2013 року ОСОБА_7 звернулась з зустрічними позовами до АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, про визнання припиненими договорів поруки, укладеним між нею та АТ КБ «Приватбанк» для забезпечення кредитних договорів від 29 серпня 2007 року на суму 5 980,00 доларів США та на суму 28 763,82 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 серпня 2007 року ОСОБА_1 з АТ КБ «ПриватБанк» було укладено два кредитних договори для придбання будинку. Також ОСОБА_7 у забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитними договорами були укладені договори поруки та іпотеки. Заборгованість за кредитними договорами виникла з вересня 2009 року. У будинку вона була зареєстрована та проживала. Також у будинку були зареєстровані та проживали її дочка з онукою. У Кредитні договори були укладені ОСОБА_1 тому він і повинен відповідати за їх виконання. Окрім того, банком рішення про збільшення розміру відсотків було прийнято в односторонньому порядку та всупереч чинного законодавства. Зміна умов основного зобов'язання без згоди поручителя призводять до припинення договору поруки. Також їй не була відома обставина, що кредит був наданий в іноземній валюті: доларах США. Позивач просила визнати договір поруки припиненим з 30 листопада 2008 року, з дня підвищення відсоткової ставки.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 жовтня 2013 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволенні. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1, ОСОБА_7 на користь АТ КБ «ПриватБанк заборгованості за кредитним договором № DZF0G 200772118 від 29 серпня 2007 року у розмірі 72 947,79 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DZF0G 100772118 від 29 серпня 2007 року у розмірі 439 545,19 грн звернуто стягнення на будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на праві власності, шляхом продажу предмету іпотеки з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення АТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, із будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення зі зняттям з реєстраційного обліку у Головному управлінні Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_7 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитних договорів від 29 серпня 2007 недійсними відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання припиненими договорів поруки, укладених між нею та АТ КБ «ПриватБанк» за кредитними договорами № DZF0G200772118 від 29 серпня 2007 року відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Додатковим рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 січня 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання припиненим договору поруки, укладеним між нею та АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № DZF0G200772118 від 29 серпня 2007 року.

Додатковим рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 вересня 2016 року визначено конкретні складові частини сум заборгованості по кредитним договорам.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальником ОСОБА_1 умови укладених кредитних договорів були порушені. У зв'язку з невиконанням умов кредитних договорів утворилась заборгованість. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У будинку, який належить відповідачам на праві власності та який є предметом іпотеки, зареєстровані та проживають дочка відповідачки та її малолітня онука ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3 На день укладення договору іпотеки дочка відповідачки у будинку зареєстрована не була. Не була зареєстрована у будинку на день укладення договору іпотеки і онучка відповідача. Тому вони права на предмет іпотеки не мають.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2018 року рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 жовтня 2013 року скасовано в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, в частині виселення і зняття з реєстраційного обліку, та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 про визнання припиненими договорів поруки.

У задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині виселення із житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено.

Зустрічні позови ОСОБА_2 до АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 про визнання припиненими договорів поруки задоволено.

Визнано поруку ОСОБА_2 за договорами поруки № DZF0G200772118/1 від 29 серпня 2007 року (2 договори), укладеними для забезпечення зобов'язання ОСОБА_1 за кредитними договорами № DZF0G200772118 від 29 серпня 2007 року на суму 5 980,00 доларів США та на суму 23 920,00 доларів США припиненою.

В іншій частині рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 жовтня 2013 року залишено без змін. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 жовтня 2013 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає примусовому виконанню протягом дії Закону України від 03 червня 2014 року №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відсутні докази повідомлення та надання згоди поручителя щодо зміни умов договорів, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Вимоги про визнання кредитних договорів недійсними є не обґрунтованими та не відповідають нормам чинного законодавства. Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Аргументи учасників справи

У лютому 2018 року АТ КБ «Приватбанк» через представника ОСОБА_5 подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржене рішення апеляційного суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову про виселення з предмету іпотеки та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3 яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалося на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що повідомлення необхідне при добровільному позасудовому виселенні. Предмет іпотеки був куплений за кредитні кошти.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні вимог АТ КБ «Приватбанк» про виселення з предмету іпотеки та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3 яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 У іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому у касаційному порядку не переглядається.

У травні 2018 року ОСОБА_2 надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просила оскаржену постанову залишити без змін. Відзив обґрунтований тим, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає примусовому виконанню. Малолітню дитину не можна виселяти із житлового приміщення без надання іншого житла і без дозволу органів опіки і піклування.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2018 року у справі відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що згідно кредитних договорів № DZF0G 100772118 від 29 серпня 2007 року та № DZF0G 200772118 від 29 серпня 2007 року ОСОБА_1 були отримані грошові кошти відповідно у сумі 23 920 доларів США та 5 980 доларів США з кінцевим терміном повернення 28 серпня 2025 року та 29 серпня 2025 року. ОСОБА_1, умови укладених кредитних договорів були порушені. Відповідач припинив повертати кредит. У зв'язку з невиконанням умов кредитних договорів утворилась заборгованість за укладеними ним кредитними договорами № DZF0G 100772118 від 29 серпня 2007 року та № DZF0G 200772118 також від 29 серпня 2007 року відповідно 439 545,19 грн та 72 947,79 грн.

29 серпня 2007 року для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № DZF0G 100772118 від 29 серпня 2007 року та № DZF0G 200772118 від 29 серпня 2007 року між банком та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки № DZF0G200772118. Згідно договору іпотеки ОСОБА_7 та ОСОБА_1 передали банку в іпотеку належне їм на праві власності нерухоме майно: будинок АДРЕСА_1. Ціна предмету іпотеки складає 150 995,00 грн.

При відмові в задоволенні позову в частині виселення із житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1апеляційний суд зробив висновок, що примусове виселення з предмету іпотеки здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. А оскільки, письмова вимога банком направлена не була, то рішення суду першої інстанції у частині виселення ухвалено з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з цим висновок з таких підстав.

Відповідно до частини першої та другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

У постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 6-3057цс16 зроблено висновок, що «вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку». З урахуванням частини другої статті 39 цього Закону відповідне рішення може бути прийняте судом (за заявою іпотекодержателя) одночасно з прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців у разі звернення стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК УРСР. За змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла».

Проте суд апеляційної інстанції при скасуванні рішення суду першої інстанції в частині виселення із житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1з підстав не направлення письмової вимоги банком від 02 квітня 2015 року про добровільне звільнення житлового приміщення, не врахував положення статті 40 Закону України «Про іпотеку» та висновок Верховного Суду України про те, що задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку».

При цьому апеляційний суд не з'ясував джерела коштів, за які було куплено переданий в іпотеку житловий будинок, зокрема чи було це майно придбано за рахунок отриманого ОСОБА_1 кредиту, що в свою чергу має значення для правильного вирішення спору про виселення відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення, у зв'язку із чим зробив передчасний висновок про відмову у позові про виселення мешканців з іпотечного житла.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова в частині виселення із житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 ухвалена з порушенням норм процесуального права (частина третя статті 411 ЦПК України). Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, постановуапеляційного суду в оскарженій частині скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником ОСОБА_5, задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2018 року в частині позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про виселення із житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 скасувати.

Передати справу № 404/5403/12в частині позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про виселення із житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2018 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат