Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.03.2019 року у справі №656/73/18

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 656/73/18

провадження № 61-576св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Шотівська сільська рада Іванівського району Херсонської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_3, на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 18 липня 2018 року в складі судді Крисанової В. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Чорної Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Шотівської сільської ради Іванівського району Херсонської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_4, яка за життя склала заповіт, посвідчений 08 червня 2001 року Шотівською сільською радою Іванівського району Херсонської області, реєстраційний № 55, яким заповіла земельну ділянку площею 13,98 га, що належала їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ХС № 010788, виданого Шотівською сільською радою 01 березня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 485, в рівних частках йому, ОСОБА_1, та ОСОБА_2.

З листа Іванівської державної нотаріальної контори Херсонської області від 20 квітня 2017 року № 18/01-16 йому стало відомо про те, що право власності на всю земельну ділянку, в тому числі і на його частку, оформила ОСОБА_2, якій 29 грудня 2006 року видано свідоцтво про право на спадщину.

Разом із тим, ОСОБА_2 не мала права на спадкування, свідоцтво про право на спадщину їй видано безпідставно, що є підставою для визнання його недійсним.

Після смерті матері він мав намір оформити спадщину, однак у документах були розбіжності і для їх усунення йому необхідно було звернутись до суду. Лише у травні 2016 року було прийнято рішення Арцизького районного суду Одеської області про встановлення факту родинних відносин між ним та спадкодавцем ОСОБА_4.

Крім того, він не мав об'єктивної можливості оформити спадщину, оскільки ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину на все спадкове майно.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 29 грудня 2006 року, посвідчене державним нотаріусом Іванівської державної нотаріальної контори Херсонської області Черниш Л. І., зареєстроване в реєстрі за № 909, визначити йому додатковий строк тривалістю в три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4.

Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 18 липня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 29 грудня 2006 року державним нотаріусом Іванівської державної нотаріальної контори спадкоємцю ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 13,98 га, що знаходиться на території Шотівської сільської ради Іванівського району Херсонської області для ведення сільськогосподарського виробництва.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що видане нотаріусом свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю ОСОБА_2 на всю земельну ділянку, зазначену в заповіті, є таким, що порушує права іншого спадкоємця ОСОБА_1, який має право на спадкування Ѕ частини земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд виходив із того, що зазначені позивачем обставини, за яких він не подав у передбачений законом строк заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не є тими об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, в межах доводів апеляційної скарги, виходив із того, що позивач не довів, що у нього були об'єктивні та непереборні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини у строк, передбачений законом.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У грудні 2018 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3, подав до Верховного Суду касаційну скаргу нарішення Іванівського районного суду Херсонської області від 18 липня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що в чинному законодавстві не міститься якогось конкретного визначення поняття поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини, не визначено будь-якого переліку обставин, які можна вважати поважними, а які не можна. Не встановлено конкретного переліку доказів, якими можна доводити поважність причин пропуску. Зазначає, що кожна окрема справа має вирішуватися судом індивідуально з урахуванням всіх конкретних обставин справи. При цьому посилається на те, що позивачем надані докази, які підтверджують той факт, що причини пропуску ним строків для подання заяви про прийняття спадщини були об'єктивними та поважними.

У квітні 2019 року ОСОБА_2 подала на Верховного суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила судові рішення в частині визначення додаткового строку ОСОБА_1 для подання заяви про прийняття спадщини залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій переглядаються Верховним Судом у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення йому додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини, оскільки в іншій частині рішення судів сторонами не оскаржуються.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Виклад фактичних обставин справи

Судом установлено, що 01 березня 2001 року на ім'я ОСОБА_4 виданий державний акт серії ІV-ХС № 010788 на право приватної власності на землю площею 13,98 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Шотівської сільської ради.

08 червня 2001 року ОСОБА_4 склала заповіт на належну їй земельну ділянку, яку заповіла в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Заповіт посвідчений секретарем Шотівської сільської ради Іванівського району Херсонської області Гармаш С. М. та зареєстрований в реєстрі за № 55.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

29 грудня 2006 року нотаріусом Іванівської державної нотаріальної контори Херсонської області Черниш Л. І. заведена спадкова справа № 185/06 на підставі заяви спадкоємця ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

27 грудня 2006 року в Мирнопольській сільській раді Арцизького району Одеської області за № 197 зареєстрована заява ОСОБА_1 про те, що його мати ОСОБА_4 залишила йому спадщину - земельний пай розміром 13,98 га, що знаходиться на території Шотівської сільської ради Іванівського району Херсонської області, яку він не прийняв, до суду про продовження строку прийняття спадщини не звертався, не заперечує проти прийняття спадщини ОСОБА_2.

Жоден із спадкоємців за заповітом після смерті спадкодавця у строки, передбачені статтею 1270 ЦК України, спадщину не прийняли.

Спадкоємець ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 21 листопада 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено та визначено їй додатковий строк для прийняття спадщини, яке набрало чинності 01 грудня 2006 року.

На підставі вказаного судового рішення 29 грудня 2006 року нотаріус Іванівської державної нотаріальної контори Херсонської області Черниш Л. І. у спадковій справі № 185/2006 видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом як спадкоємцю цілої частки майна ОСОБА_4, яке складається із земельної ділянки площею 13,98 га, що знаходиться на території Шотівської сільської ради Іванівського району Херсонської області. Видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстровано в реєстрі за № 909.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 26 травня 2016 року задоволена заява ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин із померлою ОСОБА_4

04 квітня 2017 року ОСОБА_1 подав до Іванівської державної нотаріальної контори Херсонської області заяву про те, що він є спадкоємцем першої черги за законом та спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4, бажає прийняти у спадщину земельну ділянку площею 13,98 га, що розташована на території Шотівської сільської ради Іванівського району Херсонської області.

10 квітня 2017 року нотаріус Іванівської державної нотаріальної контори Херсонської області Черниш Л. І. повідомила ОСОБА_1 про те, що спадщина прийнята ОСОБА_2, якій 29 грудня 2006 року видано свідоцтво про право на спадщину на всю земельну ділянку.

Після чого ОСОБА_1 оскаржив рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 21 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини до Апеляційного суду Херсонської області.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 10 жовтня 2017 року скасовано рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 21 листопада 2006 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_2 про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

На підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивач зазначає такі обставини: 1) стан його здоров'я протягом шести місяців після смерті спадкодавця був тяжким, що перешкоджало йому подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса за місцем її відкриття; 2) необхідність звернення до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем; 3) інформація нотаріуса від 10 квітня 2017 року про те, що спадкоємець ОСОБА_2 прийняла всю спадщину на земельну ділянку, в тому числі і його частину після визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини; 4) йому необхідний був час для оскарження до апеляційного суду рішення місцевого суду про визначення спадкоємцю ОСОБА_2 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтею 1223 ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого частина 1 статті 1269 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина 1 статті 1272 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, з огляду на те, що зазначені ним причини пропуску строку на подання заяви для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, не є тими об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України, при цьому зазначені заявником у касаційній скарзі обставини були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та підлягають додатковому встановленню.

Суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення судів відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів в оскаржуваній частині - без змін, із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 18 липня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська